11.1. Сутність місцевого самоврядування та його роль в управлінні місцевими фінансами.

Місцеве самоврядування [66] — одна з головних підвалин демократичної системи управління. Cамостійність і фінансова незалежність органів місцевого самоврядування [121] відіграють вирішальне значення при здійсненні функцій і завдань, які на них покладаються. Від фінансових можливостей органів місцевого самоврядування залежить виконання ними владних функцій. За умови їх фінансової залежності самостійність органів місцевого самоврядування буде завжди лише формальною.

Виходячи з пріоритетного курсу України на європейську інтеграцію, визнаючи розвиток місцевого самоврядування в Україні як одній з невід'ємних складових цього курсу, 27 вересня 2007 року видано Указ Президента України «Про Європейський тиждень місцевої демократії». Згідно Указу, щорічно в Україні відзначатиметься Європейський тиждень місцевого самоврядування, яка включатиме 15 жовтня – дату відкриття для підписання Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування [66] є обов'язковим компонентом демократичного державного устрою, яке здійснюється представницькими органами від імені населення. Для виконання завдань та функцій, покладених на місцеві представницькі й виконавчі органи, вони наділяються певними майновими й фінансово-бюджетними правами.

Згідно з Конституцією України „Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.”

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою [117] в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи [28].

Законодавство тлумачить місцеве самоврядування в Україні [67] як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України. Ним проголошується, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

В Україні нині нараховується близько 12 тисяч територіальних громад, з них 437 громад – міст, 9,5 тис. – сіл, понад 800 – селищ. На жаль, проблеми розвитку місцевого самоврядування досить рідко здобувають широкий розголос і належну увагу з боку засобів масової інформації, а також знехтуються переважною більшістю політиків.

Фундаментальною перепоною на шляху розвитку економічної демократії в Україні є несформованість самої територіальної громади [117] як носія корпоративного інтересу.

Зарубіжні фахівці як невід’ємні ознаки територіальної громади відзначають:

• усвідомлення її членами своєї єдності та належності до єдиного співтовариства;

• можливість дії членів громади на корпоративній основі;

• взаємозалежність частин співтовариства – територіальної громади;

• поділ праці між членами громади.

Основною проблемою сучасної системи місцевого самоврядування в Україні [67] виступає слабка вираженість бази територіального корпоративного інтересу, тобто фрагментарність локальної економічної системи. Спільним інтересом має стати спільне життєзабезпечення та самостійне вирішення питань місцевого значення. Пошук засобів виживання часто здійснюється членами громади за межами її території, що індивідуалізує інтереси виживання та перешкоджає формуванню територіального корпоративного інтересу в середовищі населення. Не слід забувати про негативний історичний досвід, який засвідчив несталість територіальних громад в історичній перспективі, що перешкоджало передачі традицій та “духу” територіального корпоративізму. Фрагментарність та обмеженість внутрішнього ринку, значна успадкована та надбана за роки реформ територіальна диференціація часто підривають основи єдності територіальних інтересів і в бізнесовому середовищі.

Територіальна громада є досить специфічним суспільним інститутом, належність до якого визначається для членів громади самим фактом проживання на певній території. Тобто, територіальна громада є перетворенням сукупності осіб, які проживають на певній території, на реально діючий інститут територіальної громади, що можливе лише шляхом концептуалізації та розвитку спільних цілей та діяльності.

Закон Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»(змінений та доповнений) прийнятий 7 грудня 1990 р. визначав основні засади місцевого самоврядування в Україні до 1997 року.

Подальшого розвитку засади місцевого самоврядування відзначилися у прийнятій 29 жовтня 1994 р. Міжпарламентською Асамблеєю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав Декларації «Про принципи місцевого самоврядування в державах-учасницях Співдружності», до якої приєдналася й Україна.

Відповідні конституційні норми деталізуються чинним Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який було прийнято 21 травня 1997 р., тобто майже через рік після прийняття Конституції.

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

• народовладдя;

• законності;

• гласності;

• колегіальності;

• виборності;

• поєднання місцевих і державних інтересів;

• правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;

• підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

• державної підтримки та гарантій місцевого самоврядування;

• судового захисту прав місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної бази.

Система місцевого самоврядування включає:

• територіальну громаду [117];

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи рад [28](сільської, селищної, міської);

• районні та обласні ради [99], що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення [79].

Повноваження органів місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування, які є юридичними особами, мають право:

• користуватися на договірних засадах кредитами на виробничі і соціальні цілі;

• утворювати цільові фонди і використовувати їх для фінансування цільових програм та вирішення питань місцевого життя.

• затверджувати плани і програми економічного і соціального розвитку території Ради, місцеві екологічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності [54];

• затверджувати місцевий бюджет [68] і вносити зміни, затверджувати звіти про виконання бюджету;

• регулювати земельні відносини відповідно до законодавства;

• встановлювати місцеві податки, збори, штрафи та їх розміри, оголошувати місцеві добровільні позики;

• встановлювати пільги щодо податків, крім земельного, що надходять у місцевий бюджет;

• визначати перелік об'єктів місцевого господарства, затверджувати перелік об'єктів комунальної власності та їх статус.

• Бюджети місцевого самоврядування не включаються до інших місцевих бюджетів, а також до Державного бюджету України.

Отже, місцеве самоврядування є головним компонентом демократичного державного устрою та важливою ланкою при проведенні соціально-економічних заходів, спрямованих на господарський розвиток та підвищення рівня життя населення.