13.9. Облік та розподіл транспортно-заготівельних витрат
Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу фактичної собівартості запасів.
До них відносять:
витрати на перевезення запасів будь-якими видами транспорту;
витрати на навантаження-розвантаження запасів;
витрати на складування запасів;
витрати на страхування ризиків транспортування запасів;
інші подібні витрати, безпосередньо пов'язані з доставкою матеріальних цінностей від постачальника на склад покупця.
Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунка обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, які вибули у звітному місяці. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули. Вона відбивається за тією самою кореспонденцією рахунків, за якою відображено вибуття запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат звітного місяця на суму залишків запасів на початок звітного місяця і запасів, що надійшли у звітному місяці.
Для визначення середнього відсотка і суми транспортно-заготівельних витрат, які підлягають списанню у звітному місяці, доцільно скористатись формулами:
Для визначення середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ):
С
ума
ТЗВ = Вартість запасів, що вибули х
Середній відсоток ТЗВ
Приклад. Залишок виробничих запасів підприємства А на початок звітного місяця становить 200 тис. грн. Сума транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця, які обліковуються на спеціально відкритому підприємством субрахунку 2010 «Транспортно-заготівельні витрати», становить 26 250 грн. У звітному періоді надійшло на підприємство запасів на суму 240 тис. грн, транспортно-заготівельні витрати за якими становлять 29 720 грн. У звітному періоді вибуло запасів на суму 340 тис. грн. Залишок запасів на кінець звітного місяця — 100 000 тис.грн.
Необхідно визначити суму транспортно-заготівельних витрат, які підлягають списанню у звітному місяці.
Використовуючи наведені формули, проведемо розрахунок транспортно-заготівельних витрат підприємства, які підлягають списанню за звітний місяць на підприємстві А.
1. Визначаємо середній відсоток транспортно-заготівельних витрат:
2. Знаходимо суму транспортно-заготівельних витрат, яка буде списана у звітному місяці:
Сума ТЗВ = 350 000 х 10,3648 : 100 = 36 277 (грн).
Облікові записи, пов'язані з надходженням і вибуттям запасів та транспортно-заготівельних витрат, відобразимо в табл. 13.6.
Таблиця 13. 6
Бухгалтерські проведення за операціями руху виробничих запасів і транспортно-заготівельних витрат
№ |
Зміст опервції |
Кореспонденція рахуків |
Сума, грн |
|
Дебет |
Кредит |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Отримано виробничі запаси від постачальників |
201 "Виробничі запаси" |
631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" |
240 00 |
Метод ФІФО. Цей метод базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій надходять на підприємство. Це означає, що запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів («першим надійшов — першим вибув»). Середньозважена вартість запасів визначається на дату кожної операції їх вибуття. При цьому вартість запасів на кінець місяця оцінюється за цінами останніх надходжень запасів.
Визначимо собівартість реалізації товару А за методом ФІФО (продовження прикладу).
15.09. Продано 20 одиниць товару.
10x12=120; 10x13 = 130.
Собівартість реалізованих 15.09 товарів становитиме 250 грн. 27.09 реалізовано 10 одиниць товару.
10x13 = 130 (грн).
Собівартість реалізованих товарів за вересень — 380 грн (250 + 130).
Собівартість залишку товарів на кінець місяця за використання методу ФІФО складе 210 грн (15 х 14).
Метод ЛІФО. Цей метод базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів («останнім надійшов — перший вибув»). При цьому собівартість запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Визначимо собівартість товару А при списанні його зі складу з використанням методу ЛІФО (продовження прикладу).
15.09. Продано 20 одиниць товару А:
20x13 = 130 (грн). 27.09. Продано 10 одиниць товару А:
10x14 =140 (грн).
Собівартість реалізованих 30 одиниць товару А за вересень становитиме 270 грн (130+140).
За умовами наведених прикладів подано порівняльну табл. 13.8. Виручка від реалізації запасів за методом середньозваженої собівартості, ІЛРО, РІРО дорівнюватиме 600 грн.
За наведеним умовним прикладом бачимо, що найвищою є собівартість реалізованих товарів при використанні методу ЛІФО, тому, відповідно, отриманий прибуток буде найнижчим — 84 грн. Найнижча собівартість реалізованих товарів при використанні методу ФІФО і, відповідно, отриманий прибуток буде найвищим — 98 грн. Середні значення собівартості реалізованих товарів і прибутку дістанемо при використанні методу середньозваженої собівартості.
ВПЛИВ НА ПРИБУТОК РІЗНИХ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ТОВАРІВ
Таблиця 13.8
Показники |
Середньозважена ціна |
ФІФО |
ЛІФО |
Продаж |
600 |
600 |
600 |
Залишок на початок місяця |
120 |
120 |
120 |
Придбано |
470 |
470 |
470 |
Залишок на кінець місяця |
201,9 |
210 |
190 |
Собівартість реалізованих товарів |
388,10 |
380 |
400 |
Валовий прибуток |
211,90 |
220 |
200 |
Операційні витрати |
80 |
80 |
80 |
Прибуток до оподаткування |
131,90 |
140 |
120 |
Податок на прибуток (30 %) |
39,57 |
42 |
36 |
Чистий прибуток |
92,33 |
98 |
84 |
Підприємство самостійно вибирає метод списання собівартості запасів залежно від особливостей діяльності та стратегії розвитку. Якщо воно вибрало метод ШФО, то у примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартостей, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.
Для цілей оподаткування рекомендується визначати собівартість запасів за методом ФІФО.
Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються самими підприємствами з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
До початку процесу виробництва складається нормативна калькуляція, в якій визначаються витрати на одиницю продукції та на виготовлюваний обсяг. Відпуск запасів і здійснення всіх інших витрат здійснюється в межах, передбачених у калькуляції. Усі відхилення (перевитрати, економія) оформляються сигнальними документами. У кінці звітного періоду складається фактична калькуляція собівартості продукції, яка порівнюється з нормативною. Усі відхилення перевіряються, і визначаються їх причини. За потреби норми витрат і ціни переглядаються.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод використовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.
Сума торговельної націнки на реалізовані товари дорівнює добутку продажної вартості реалізованих товарів та процентів торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів дорівнює різниці продажної вартості реалізованих товарів і торговельної націнки на реалізовані товари.