16. Дії керівництва після кризи

Досвід є найкращим учителем. Коли криза залишиться позаду, буде корисним оцінити, наскільки успішно влада впоралася з нею. Визначивши, що було зроблено добре, а що слід було зробити краще, можна удосконалити план кризової комунікації і зробити його більш ефективним у майбутньому.

Проаналізувати публікації у ЗМІ. Найкращий спосіб оцінити взаємодію влади із ЗМІ – проаналізувати, як висвітлювалася криза, зокрема, як преса оцінювала кожну окрему дію з боку влади. Це може допомогти формувати стратегію співробітництва із ЗМІ у майбутньому.

Провести обговорення. Коли криза завершиться, група кризової комунікації має зібратися і дати оцінку кожній окремій дії та плану кризової комунікації в цілому. Важливо рівною мірою вчитися на успішних діях і на помилках. Набутий досвід повинен бути використаний при плануванні кризових комунікацій у майбутньому.

Закласти позитивну основу на майбутнє. Криза здатна похитнути самі основи влади і суттєво вплинути на дієздатність і, загалом, імідж влади – як позитивним, так і негативним чином. У будь-якому випадку, для керівництва вкрай важливо за участю всіх працівників органу влади та інших учасників врегулювання кризи підбити підсумки: які уроки були засвоєні і як діяти владі в аналогічних ситуаціях у майбутньому.

17. Основні правила побудови прес-повідомлень для кризових ситуацій.

Таке повідомлення має містити інформацію про:

• те, що робиться для вирішення ситуації;

• можливі способи допомоги тим, хто постраждав;

• заходи для дослідження причин її виникнення та упередження в подальшому;

• отримання журналістами оперативної інформації (розклад брифінгів і прес-конференцій).

18. Психологічні бар'єри, що виникають під час кризових ситуацій.

Внутрішнє середовище організації, потрапляючи в кризову ситуацію, стикається з наступними психологічними бар'єрами:

1) Стрес.

Стресове стан в першу чергу визначає поведінкові реакції персоналу організації під час кризової ситуації. Це пов'язано, перш за все, з тим, що основна складність кризової ситуації лежить в її новизні, що ускладнює вироблення якісного конструктивного рішення.

Психологи розробили загальну класифікацію, згідно з якою виділяють різні види стресів: фізіологічні і психологічні.

Психологічні стреси (саме цей вид перебуває в полі інтересів даної роботи) можна підрозділити на:

1. Інформаційний стрес, який виникає в ситуації інформаційних перевантажень, коли людина, що несе велику відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, не справляється з пошуком потрібного алгоритму, не встигає приймати правильні рішення у потрібному темпі.

2. Емоційний стрес має місце в ситуаціях, що загрожують фізичній безпеці людини (війни, злочини, аварії, катастрофи тощо), її економічному добробуту, соціальному статусу, міжособистісним відносинам (втрата роботи, засобів існування, сімейні проблеми тощо).

У кризовій ситуації персонал і топ-менеджмент відчувають як інформаційний, так і емоційний стрес. Отже, оптимізація психічних станів і поведінки людини в подібного роду ситуаціях повинна передбачати відповідну підготовку.