86.Економічний поступ та формування теорій економічного зростан­ня у 50—70-х роках XX ст.

Загалом світове лідерство США у 1950—1970-х роках визна­чилося за параметрами: найбільший обсяг ВВП і рівня життя — подвоєння доходів кожного покоління у до- і повоєнний періоди. Саме у США у 1950—1960-х роках визрівають умови та формується механізм щодо практичного переходу до нового інформаційного (постіндустріального) етапу розвитку. Напрямами структурної перебудови економіки США під впли­вом НТР були:1) розвиток наукомістких і високотехнологічпих галузей, по­роджених НТР (авіакосмічна, електротехнічна, хімічна, машино­будівна. 2) скорочення економічної частки застарілих галузей (металур­гія, вугільна промисловість, суднобудування. та часткова науково-технічна модернізація їх. У неокласичну систему не вписувалися такі явища, як кризи та безробіття, тому вона не могла пояснити причин економічної нестабільності, «Загальна теорія» Кейнса, навпаки, містила ана­ліз факторів, які виводили економіку зі стану рівноваги, та про­понувала конкретну програму дій, одначе по-справжньому загаль­ної, системної форми вона не мала. Як наслідок, у повоєнний період в економічній науці розгорнулася аналітична діяльність з об'єднання позицій Кейнса та неокласиків. Найактивнішу участь у цьому брали Дж. Хікс, Е. Хансен, П. Семюелсои, Л. Клейн та ін. Завдяки їхнім зусиллям було сформовано теоре­тичну систему — «неокласичний, або кєйнсіансько-неокласич­ний синтез».Після війни в країнах Заходу розпочало­ся економічне піднесення. Виникає необхідність у більш загаль­ній концепції регулювання, придатній для умов зростання. Нео-класично-кейнсіанськпй синтез па першому етапі передбачав розроблення так званої спрощеної моделі Кейнса.Жертвуючи аналізом фінансової сфери, спрощена модель змог­ла чітко сформулювати принцип визначення національного до­ходу, який ортодоксальні кейнсіанці вважають серцевиною кон­цепції Кейнса.Згодом до моделі було введено грошові параметри. Аналітич­ний апарат для цього ще 1937 року запропонував Дж. Хікс, піз­ніше її вдосконалив і використав Е. Хансен. У результаті з'явилася схема «доходів — видатків» Хікса

87. Основні тенденції розвитку світового господарства за умов глобалізації та розгортання сучасного етапу науково-технічної революції

Посилення інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства. Сучасний період світового економічного розвитку характеризується цілим рядом нових характерних рис та тенденцій, до яких можна віднесті наступні: • посилення глобалізаційних процесів як на регіональних так і на глобальному рівнях • поглиблення інтеграційних процесів • на основі подальшого стійкого розвитку міжнародної торгівлі та розширення міжнародних потоків капіталів, виникають і займають домінуюче становище (ТНК); • розгортання третьої НТР, особливо на другому її етапі як технолого-інформаційної революції; • на основі фундаментальних зрушень в техніці та технології виробництва у найбільш високорозвинутих країнах відбувається постіндустріальна революція та становлення постіндустріального суспільства з характерною для нього новою, постіндустріальною, сервісно-інформаціною економікою; • під впливом змін у господарській практиці та пошуку нової парадигми, відбувається зміна у домінуванні теоретичних систем, і на місце кейнсіанської течії, з’являються сучасні неокласичні (неоліберальні та неоконсервативні) та інституціональні, які відіграють все більшу роль у трансформаційних економічних процесах; • в результаті деструктивних процесів, що відбулися на території колишнього СРСР та його розпаду, а також кризи та розпаду світової соціалістичної системи, відбулися суттєві геополітичні зміни, виник цілий ряд нових самостійних держав, змінилися глобальна полярність у міжнародних відносинах, а США перетворилися у єдину наддержаву чи супер-супер державу світу.Світова економіка у повоєнний період мала ряд особливостей і у своєму розвитку пройшла два етапи: перший – від закінчення війни до кінця 80-х років, і другий – від 1980-х років до сьогодення, тобто, до початку ХХІ ст. Якщо для першого періоду характерним був вихід на траекторію стійкого економічного зростання після відбудови економіки та розвиток на основі ідей, близьких до кейнсіанства, то на сучасному етапі – етапі становлення макроцивілізації, та чи інша країна в подальшому змогла сприйняти ідеї постіндустріальго суспільства. Отже, якщо до початку 1980-х років цілий ряд країн світу (перш за все соціалістичні країни та країни Латинської Америки) могли вибудовувати свої національні економіки, здійснюючи індустріалізацію імпортозаміщувального типу, то у 80-х роках ХХ ст. настав період рішучої лібералізації та інтернаціоналізації світового господарства, що являє собою характерну особливість сучасного етапу. Створення нових міжнародних інститутів та органів, які регулюють різноманітні аспекти розвитку світвої системи, поетапне формування регіональних та міжнародних блоків і угруповань відбувається і в сучасних умовах. Складовою глобалізаційних процесів а також характерною рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є стійкий розвиток міжнародної торгівлі та розширення потоків капіталів. Глобалізація економіки призводить до практичної неможливості регулювати ринок і систему виробництва в країні на національному рівні.

Глобалізація на світовому рівні визначається зростаючим економічним взаємозв’язком між країнами, що відображається в постійно зростаючих потоках товарів, послуг, капітала, ноу-хау. Говорячи про посилення ідеології інтернаціоналізації та консолідації у світовому господарстві, необхідно зазначити, що сьогодні на авансцену світового економічного життя виступають нові учасники, які поряд з традиційними стають головними законодавцями моди у світогосподарських процесах. Науково-технічна революція останньої третини ХХ – початку ХХІ ст. Остання третина ХХ ст., відповідно як і в останніх третинах ХVІІІ та ХІХ століть, ознаменувалась черговою науково-технічною революцією, що переросла на кінець ХХ – початок ХХІ ст. в технолого-інформаційну революцію. Говорячі про НТР, необхідно зазначити, що вона тісно пов’язана з науково-технічним прогресом. Науково-технічний прогрес, іншими словами, прогрес науки, техніки та технології супроводжується значною кількістю факторів, що тією чи іншою мірою впливають на суспільний розвиток. Сукупність цих факторів обумовила дві форми науково-технічного прогресу – еволюційну та революційну. Якщо еволюційна форма НТП становить собою порівняно повільне досконалення традиційних науково-технічних основ виробництва, то при революційній формі, яка сьогодні переважає, забезпечується більший ефект, знані масштаби та прискорені темпи виробництва. Саме революційна форма НТП втілюється в науково-технічній революції, чи НТР.