Спадкування за законом

У випадку, коли спадкодавець за свого життя не зробив розпорядження про юридичну частку належних йому прав і обов’язків чи їх частини, відбувається спадкування за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. ЦК України передбачає п’ять черг спадкоємців за законом, до яких належать:

10. діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;

11. рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

12. рідні дядько та тітка спадкодавця;

13. особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

14. інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Деякі родичі померлого спадкують за правом представлення. Так, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У разі спадкування за законом частки кожного із спадкоємців є рівними. Проте спадкоємці можуть укласти між собою договір про зміну розміру частки у спадщині когось із них.

6. Поняття, види, зміст и сторони трудового договору. Вікові межі прийому на роботу. Види робочого часу. Робочий час.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації. Відповідно до нього працівник зобов'язується виконувати певну роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити необхідні умови праці.  Сторони (учасники) трудового договору:  1) працівник. Для того, щоб укласти трудовий договір, особа повинна мати трудовий правоздатністю і дієздатністю (правосуб'єктністю).  Трудова правосуб'єктність виникає з досягненням віку 16 років. У виняткових випадках за згодою одного з батьків допускається прийняття на роботу особи, яка досягла 15 років. Можливий прийом на роботу учнів у вільний від навчання час при досягненні ними 14 років за згодою одного з батьків. Важливо, щоб виконувана таким працівником робота була легкою, не завдавала шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання.  2) роботодавець. В якості особи, яка надає роботу, може виступати юридична особа (підприємство, установа, організація) або уповноважений власником орган. Роботодавцем може бути і фізична особа - наприклад, підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, особа, наймає хатню робітницю, гувернантку.  Зміст трудового договору становлять умови, за якими досягнуто угоду між працівником і роботодавцем. Умови поділяють на дві групи:  1) необхідні (обов'язкові) умови, без яких трудовий договір неможливий. Такі - місце роботи, трудова функція (тобто певна робота, яку буде виконувати працівник), дата початку роботи, оплата праці;  2) додаткові (факультативні) умови. Дана група умов стає обов'язковою лише при включенні їх до трудового договору. ( випробувальний термін при прийомі на роботу, робота на умовах неповного робочого часу, пільги та послуги з соціального забезпечення і т.д.) Умови трудового договору не повинні погіршувати становище працівника порівняно з законодавством. В іншому випадку такий договір визнається недійсним.  Види трудових договорів розрізняють залежно від терміну ув'язнення. Трудовий договір може укладатися на:  1) невизначений термін (безстроковий договір);  2) певний термін;  3) на час виконання певної роботи.  Особливим видом трудового договору є контракт. Термін дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання контракту можуть встановлюватися за угодою сторін. При цьому умови контракту не можуть погіршувати становище працівника порівняно з законодавством. 

Робочий час — це встановлений законодавством або на його основі відрізок календарного часу, впродовж якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи й умов трудового договору, повинен виконувати трудові обов'язки.

Розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Для осіб, робота яких пов'язана зі шкідливими умовами праці, встановлено скорочену тривалість робочого часу — від 24 до 36 год. на тиждень. Для учнів від 14 до 15 років, які працюють у період канікул, — не більше 24 год. на тиждень, а якщо учні працюють упродовж навчального року у вільний від занять час, то тривалість їхнього робочого часу не повинна перевищувати половини норми, встановленої для учнів віком від 14 до 16 років — не більше 12 год. на тиждень, а від 16 до 18 років — 18 год. на тиждень