12.Поясніть, що мається на увазі під міжнародним договором…

До основних джерел міжнародного права відносять міжнародний договір і звичай, що, у силу їхньої значимості, поширеності й інтенсивного застосування, виступають і в якості універсальних джерел міжнародного права. У відповідності зі статтею 1 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року договір розуміється як міжнародна угода, укладена між державами в писемній формі і регульована міжнародним правом, незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, у двох або декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування. В даний час міжнародні договори посідають основне місце в системі джерела міжнародного права через такі причини: — процес створення договірної норми в хронологічному плані коротше процесу створення звичаєвих норм. Крім того, волі суб'єктів міжнародного права при створенні договірної норми мають більш виражений характер; — процедура укладання, виконання і денонсації договорів детально розроблена і закріплена в кодифікованих міжнародно-правових актах (Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 року і Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року); — договірна форма надає більше можливостей для узгодження воль суб'єктів, ніж яка-небудь інша.  Норми міжнародного права, пов’язані з питаннями міжнародної безпеки, зосереджені у значній кількості міжнародно-правових актів, серед яких можна назвати і Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Декларацію про принципи міжнародного права 1970 р., Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом 1977 р., Конвенцію ООН з морського права 1982 р. і т.д. Проте існує низка міжнародно-правових актів, що безпосередньо регламентують відносини, пов’язані з підтриманням міжнародної безпеки і які можна розглядати в якості джерел права міжнародної безпеки. Систему таких джерел складають:

        1) Статут ООН. Відповідно до ст. 1 Статуту ООН підтримання міжнародного миру і безпеки та застосування для цього засобів колективної безпеки є основним завданням ООН. Саме Статутом ООН (глави I, IV, VII) закріплено порядок застосування міжнародно-правових засобів підтримання миру;

        2) Резолюції Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН, що спрямовуються на конкретизацію положень Статуту ООН і стосуються питань міжнародної безпеки. До них, зокрема, можуть бути віднесені Резолюції Генасамблеї ООН „Про незастосування сили в міжнародних відносинах і остаточну заборону застосування ядерної зброї” 1972 р., „Про визначення агресії” 1974 р., „Про створення зони, вільної від ядерної зброї, в районі Близького Сходу” 1976 р., Резолюція Ради Безпеки № 1373 (2001) від 28.09.2001 р. щодо попередження та заборони фінансування тероризми тощо. Юридична сила цих резолюцій неоднакова: якщо резолюції Ради Безпеки відповідно до ст. 25 Статуту ООН є обов’язковими для виконання усіма членами ООН, то резолюції Генасамблеї мають лише рекомендаційний характер;

        3) міжнародні договори, спрямовані на стримування нарощування ядерних озброєнь у просторовому відношенні. Ці договори, як правило, мають багатосторонній характер і встановлюють заборону виготовлення, розміщення, випробування та застосування ядерної зброї на певних територіях.

        4) міжнародні договори, спрямовані на стримування нарощування озброєнь у кількісному та якісному відношеннях. Такі договори можуть бути як двосторонніми, так і багатосторонніми і в основному передбачають граничну кількість певних видів зброї, що можуть виготовлятися та використовуватися державами чи їх групами.

        5) міжнародні договори, спрямовані за заборону виробництва окремих видів зброї та ліквідацію наявних запасів таких видів зброї.

        6) міжнародні договори, спрямовані на попередження випадкового (несанкціонованого) виникнення війни. Подібні договори, як правило, є двосторонніми, укладаються між ядерними державами і розраховані на попередження помилкового використання стратегічних видів зброї.

        7) міжнародно-правові акти, спрямовані на створення регіональних систем безпеки.

        З метою підтримання миру та гарантування міжнародної безпеки державами, їх групами та міжнародними організаціями розробляються системи індивідуальної та колективної безпеки.

        Системи колективної безпеки – це сукупність засобів, які розробляються та використовуються декількома державами одночасно з метою гарантування їх спільної безпеки чи загальної безпеки усього міжнародного співтовариства.

        Необхідно наголосити, що у сучасному міжнародному праві перевага надається застосуванню систем колективної безпеки, системи індивідуальної безпеки не повинні використовуватися на шкоду інтересам загальної безпеки. Так, відповідно до ст. 51 Статуту ООН, якщо матиме місце напад на члена ООН, то жодною мірою не обмежується невід’ємне право на індивідуальну чи колективну самооборону, але лише до тих пір, поки Рада Безпеки ООН не застосує заходів, необхідних для підтримання міжнародного миру та безпеки.

        Однією з ключових категорій як права міжнародної безпеки, так і міжнародного публічного права в цілому є поняття колективної безпеки, заснованої на спільній зацікавленості держав у справі охорони миру та міжнародного правопорядку.

       Заходи та засоби колективної безпеки мають ґрунтуватися на основних принципах міжнародного права, найважливішими з яких є принципи поваги прав людини, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи.

       В основі створення систем колективної безпеки покладено ідею про неподільність миру, суть якої полягає у визнанні небезпеки збройних конфліктів незалежно від того, де вони мають місце і які держави є їх безпосередніми учасниками. Цей принцип покладає на усі держави обов’язок реагувати на будь-які порушення миру та безпеки в будь-якому районі світу, брати участь у спільних діях на основі Статуту ООН з метою попередження або ліквідації загрози миру.

       Залежно від рівня створення систем колективної безпеки розрізняють два їх види – загальну (універсальну) та регіональні системи колективної безпеки.

 

1. Визначте, в якому варіанті відповіді правильно вказано час, з яко-го фізична особа набуває повної цивільної дієздатності: а) з моменту народження; б) з часу реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повно-ліття; в) з моменту досягнення особою шістнадцяти років; г) з моменту отримання особою повної загальної середньої освіти.

2.  Які елементи правової норми названі правильно: а) заохочення; б) санкція; в) презумпція; г) прецедент; ґ) диспозиція

3. Судова система України будується за принципами:

а) територіальності;

б) уніфікації;

в) спеціалізації;

г) інстанційності

ґ) субординації.

4. При звільненні працівника за власним бажанням він має попередити роботодавця:

а) не пізніше 2 місяців;

б) не раніше 2 місяців;

в) за 2 тижні до дати звільнення;

г) за 30 днів до дати звільнення;

ґ) взагалі не зобов’язаний попереджати.

5. Договір набирає чинності з моменту:

Трудовий договір набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущення працівника до роботи.

6. Пропозиція однієї із сторін укласти договір називається:

Оферти

7. прийняття пропозиції другою стороною

оферентом

8. «здатність фіз. Особи мати цивільні права та обовязки»-

цивільна правоздатність

9. Який з перекислених органів може обмежити:

Суд

10. Повну цивільну дієздатність має особа яка достига

18 років

11. У разі припинення шлюбу

Зберігажться

12. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка достигла 16 років і працює за трудовим договором

13. Відповідальність за шкоду завдану недієздатною фізичною особою, несе : опікун або установа, що зобов’язані здійснювати за нею нагляд, якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їхньої вини.

14. Робочий час буває: Нормований і ненормований

15. Юридична особа вважається створеною

 з дня її державної реєстрації (ст 87. ч.4 ЦКУ)

16. Щорічна основна відпустка має бути не меншою ніж: Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

ст. 6 закон Про відпустки

17. Кодекс законів про працю містить такі види дисциплінарних стягнень:

догана, звільнення

ст. 147 КЗпП

18. До досягнення шлюбного віку за наявності певних обставин право на шлюб може бути надане особі, яка досягла:

16 років

19. -----------

20. Шлюб реєструється, якщо від дня подання заяви пройшло:

1 місяць

21. Одна й та сама особа не може бути Президентом України:

Більш ніж 2 строки підряд

22. Які відносини регулюються Цивільним кодексом?

особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній ріності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст 1 ЦКУ)

23. Скільки суддів входить до складу Конституційного Суду України:

18

24. Які елементи правової норми названі правильно: а) заохочення; б) санкція; в) презумпція; г) прецедент; ґ) диспозиція

25. Тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років:  а) 36 год. на тиждень;  б) 30 год. на тиждень;  в) 35 год. на тиждень. 

Междунар. Право

1. Якщо при прийнятті рішення Радою Безпеки ООН про застосуван-ня санкцій до держави-порушника 5 постійних членів Ради Безпеки проголосували за прийняття рішення, а 10 непостійних – проти, то:

а) рішення вважається прийнятим;

б) рішення вважається неприйнятим;

в) питання передається на розгляд Генеральної Асамблеї ООН;

г) питання передається на розгляд Міжнародного Суду ООН.

2.Екзекватура у міжнародному праві зовнішніх відносин – це:

а) згода держави перебування на призначення акредитуючою дер-жавою голови дипломатичного представництва;

б) згода держави перебування на призначення представленою державою голови консульської установи;

в) вимога держави перебування про відкликання голови диплома-тичного представництва акредитуючою державою;

г) вимога держави перебування про відкликання голови консуль-ської установи представленою державою.

3.Військовополонені, що входять до осіб рядового складу, можуть

залучатися до праці у сільському господарстві:

а) лише за їх згодою;

б) незалежно від їх згоди;

в) не можуть залучатися до праці у сільському господарстві.

4.Зобов’язання держав про незастосування смертної кари в мирний час передбачаються:

а) Загальною декларацією прав людини 1948 р.;

б) Пактом про громадянські і політичні права 1966 р.;

в) Першим факультативним протоколом до Пакту про громадян-ські і політичні права 1966 р.;

г) Другим факультативним протоколом до Пакту про громадянсь-кі і політичні права 1989 р.

5. До юрисдикції Міжнародного кримінального суду не належать:

А) злочин геноциду

Б) злочин проти людяності

В) злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин

Г) військові злочини

Д) злочини агресії

6. Термін «міжнародне право» виник:

А) у стародавньому світі

Б) у часи Середньовіччя

В) після Першої світової війни

Г) після Другої світової війни

7. Зміст міжнародно-правової правосуб’єктності міжнародних організацій дозволяє їм:

А) укладати міжнародні договори з третіми державами самостійно

Б) укладати міжнародні договори з третіми державами з дозволу держав-засновниць

В) не дозволяє їм укладати міжнародні договори з третіми державами

8. Формальний перелік джерел міжнародного права встановлено:

А) Статутом ООН

Б) Статутом Міжнародного суду ООН

В) Декларацією про принципи міжнародного права

Г) Заключним актом Гельсінської наради з безпеки та співробітництва в Європі

Г с хвост) формальний перелік джерел міжнародного права не закріплено жодним міжнародним актом

9. За шкоду, заподіяну міжнародною організацією, відповідають:

А) сама міжнародна організація

Б) держави-засновниці міжнародної організації

В) ні держави-засновниці, ні міжнародні організації відповідальності не несуть

10. Якщо чинним міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачено законодавством України, застосовуються:

А) норми міжнародного договору

Б) норми законодавства України

В) не застосовуються ні норми міжнародного договору, ні норми законодавства України