9.Критерії прийняття фінансових рішень

Одним з головнихзавданьфінансового менеджера є обґрун-туваннярішеньщодовиборуоптимальних для конкретнихфінансово-економічних умов форм фінансуванняпідприєм-  ства. У цьомузв’язкуфінансистидосить часто постають перед необхідністюприйняттярішеньщодовиборунайкращої з існую-чих альтернатив:  • емісіяоблігаційчиакцій?  • залученнябанківськихпозичокчикапіталувласників?  • емісіяпростихчипривілейованихакцій?  • реінвестуванняприбуткучивиплатадивідендів?  Для прийняттяправильнихфінансовихрішеньслідзважати на критерії, за допомогоюякихможнаоцінитипереваги та недолікизалученняпозичкового і власногокапіталу, зовнішніх і внутрі-шніхджерелфінансуваннятощо. До типовихкритеріївможнавіднеститакі:  • Прибуток/рентабельність. Слідрозрахувати, яким чином та чиінша форма фінансуваннявплине на результатидіяльностіпідприємства. При цьомунеобхідновиходити з того, що рента-бельністьактивівпідприємства повинна перевищувативартістьзалученнякапіталу, а такожвраховувати, щозростаннячасткизаборгованості в структурікапіталу в окремихвипадкахможе привести до підвищенняприбутковостіпідприємства, а в ін-ших — навпаки.  • Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма фінансуваннявплине на рівеньтеперішньої та майбутньоїплатоспроможностіпідприємства. Вхідні та вихіднігрошовіпо-токислідкоординувати таким чином, щоб у будь-який час під-приємствобулоспроможнимвиконатисвоїпоточніплатіжнізо-бов’язання. Цьогоможнадосягтидотриманнямфінансовоїрівноваги в довгостроковомуперіоді. Фінансоварівновагапередбачає, щогрошовінадходженняпідприємствазадовольняютьабопе-ревищують потребу в капіталі для виконанняпоточнихплаті-жнихзобов’язань. Доцільним при цьомувважаєтьсярозрахунокпоказникадюрації (Duration), якийхарактеризуєсередньозваже-ний строк непогашеноїзаборгованості за основною сумою боргу та процентами. Слідвраховуватитакожможливостіпролонгаціїповерненняфінансовихресурсів, санкції за порушення умов за-лученнякоштівтощо. У разі, якщофінансовим менеджментом підприємства неправильно розраховані строки залучення та ви-користаннякапіталуабоякщо вони порушені через погіршення умов діяльностіпідприємства (зменшенняобсягівреалізації, не-врахуванняінфляції при формуваннівідпускнихцін, високийрі-веньневиправданоїдебіторськоїзаборгованості, непередбаченіштрафи за порушенняподатковогозаконодавстватощо), то фі-нансоварівновагапорушується і підприємство не в змозівикона-тисвоїплатіжнізобов’язання. Якщонеплатоспроможність є стійкою, то цестаєпідставою для порушеннясправи про банкрутствопідприємства.  • Структура капіталу (незалежність). Вдаючись до тієїчиіншоїформифінансування, слідпрогнозувати, яким чином вона вплине на рівеньавтономності і самостійностіпідприєм-ства у разівикористаннякоштів, збереженняінформаційноїнезалежності та контролю над підприємством у цілому. Окрімцього, необхідновиявлятиможливіризики, зокремаризикструктурикапіталу.  • Накладнівитрати, пов’язанііззалученнямкоштів. На-приклад, емісійнівитрати, витрати на обов’язковіаудиторськіперевірки, витрати на обов’язковупублікаціюзвітності в засобахмасовоїінформаціїтощо.  • Мінімізаціяоподаткування. Доцільновибирати ту форму фінансування, яка дастьнайбільшийефект з поглядузменшенняподатковихплатежів. Звичайно, податковий фактор слідрозгля-дати в контекстійоговпливу на вартістьзалученнякапіталу в ці-лому. Наприклад, при мобілізаціїкоштів шляхом збільшення ста-тутногокапіталуслідвраховувати, щопов’язані з цимнакладнівитратизменшуютьоб’єктоподаткування, однакдивіденди, які є платою за використаннявласногокапіталу, сплачуються за раху-нок чистого прибуткупісляоподаткування. Натомістьпроценти за користуванняпозичкамивідносятьсянаваловівитрати. Разом з тим, податковіпереваги, якіможутьпроявлятися при залученніпозичковогокапіталу, слідзіставлятиізфінансовимиризиками, які при цьомувиникають. Використовуючи як джерелафінансу-ваннянерозподіленийприбуток, підприємство практично уникає затрат на мобілізаціюкоштів, однак на реінвестуванняможеспрямовуватисялишеприбуток, якийзалишається в розпорядженніпідприємствапісляоподаткування.

• Об’єктивні обмеження: відсутність кредитного забезпе-чення, необхідного для залучення позичок, низький рівень креди-тоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо.  • Особливостізаконодавства про банкрутство: черговістьзадоволенняпретензійкредиторів; переважаннямеханізмівсанаціїнеспроможногоборжникачизахистуінтересівкредиторівтощо.  • Максимізаціядоходіввласників (дивіденднаполітика), так звана концепціяShareholder—Value. Згідно з цимкритеріємусірішення менеджменту підприємства, в т. ч. рішення у сферіфінансування, повинніспрямовуватися на досягненняголовної мети діяльностісуб’єктагосподарювання — максимізаціїдохо-діввласників.  На практицікваліфікованіфінансовіменеджерирозробляютьвласну систему критеріїв, прийняттяфінансовихрішень, яка, окрімзгаданихкритеріїв, може бути доповненаіншимичидещоспрощена.