33. Роль франчайзингу у створенні підприємств.

Стан розвитку вітчизняного підприємництва характеризується наявністю низки проблем, які вимагають негайного вирішення з метою стабілізації економічної ситуації в країні. Як показує світовий досвід, успішність діяльності суб'єктів малого, середнього та великого підприємництва значною мірою визначається наявністю тісної співпраці між ними, що реалізується через використання різних видів господарської інтеграції. Одним з таких видів є широко використовувана у світі, однак ще не досить розвинена в Україні, франчайзингова форма співробітництва господарюючих суб'єктів.

Франчайзинг - це така форма організації бізнесу, за якої одне підприємство зобов'язується продавати продукт або послуги за наперед визначеними для нього законами й правилами ведення бізнесу іншим підприємством. При цьому франшизоодержувач отримує дозвіл використати ім'я компанії, її репутацію, продукт і послуги, маркетингові технології, експертизу за будь-якої підтримки головної організації, але здійснює самостійну підприємницьку діяльність і залишається незалежним учасником бізнесу .

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами.

Організація підприємства на умовах використання франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливого державного завдання.

Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника.

Аналізуючи стан франчайзингових відносин на Україні, можна сказати, що однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам.

Відповідно до цього, забезпечення правової охорони інтелектуальної власності шляхом законодавчого врегулювання та впорядкування законодавчої бази франчайзингу, відповідно до міжнародних угод, є невід'ємними умовами впровадження та розвитку франчайзингу на українському ринку.

Одним із ключових факторів, що стимулюють ріст франчайзингу є зменшення частки традиційного виробництва.

Останнім часом в Україні набуває поширення так званий товарний франчайзинг. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай виступає крупний товаровиробник, який надає франчайзі право на продаж та сервісне обслуговування товарів, маркованих товарним знаком франчайзера. Він може застосовуватись і щодо товарів, які виготовляє сам франчайзер, і до товарів, що виготовляються іншими фірмами і продаються під торговою маркою франчайзера. Основне, що відрізняє товарний франчайзинг від звичайної оптової торгівлі - прив'язаність франчайзі до товарного знаку і торгової марки франчайзера. Франчайзер, як правило, постачає франчайзі визначений угодою товар для продажу, але головне - це не сам по собі товар, а використання певного асортименту і певної технології торгівлі.

Такі відносини найбільш вигідні для франчайзера, оскільки вони забезпечують йому просування товарного знаку, розширення мережі збуту і безперервний зв'язок зі споживачем. Франчайзі при цьому стає частиною контрольованої франчайзером системи збуту. Товарний франчайзинг є доцільним для франчайзі у тому випадку, якщо його підприємство спеціалізується на окремій групі товарів, організовує продаж товарів конкретної фірми, має можливість привести свій імідж відповідно до іміджу товаровиробника і бути знаним на ринку аналогічних товарів.

Франчайзинг має ряд переваг, які дозволяють зменшити витрати на виробництво та підвищити його ефективність, що є особливо важливим для України в сучасних умовах. Франчайзинг, як метод ведення бізнесу, передбачає створення однорідних підприємств, які мають єдину торговельну марку (товарний знак) та дотримуються однакових умов, форм, методів продажу, єдині вимоги до якості та єдині ціни. Таким чином, за фіксовану плату франшизоодержувач отримує кваліфіковану допомогу, яка в іншому випадку була б для нього надто дорогою. Крім того, вигоди існують і для франшизодавця, оскільки він виходить на нові ринки збуту без суттєвих капіталовкладень; такий метод бізнесу дає можливість розширення географічних меж збуту товару. Франшизодавець потребує меншої кількості управляючих, що зменшує його витрати на заробітну плату. Крім того, франшизоодержувач має більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник .

Підбиваючи підсумки дослідження в цілому, розв'язання проблем розвитку договору франчайзингу в Україні, необхідно зміцнити законодавчу базу шляхом прийняття Закону України "Про франчайзинг", де передбачити переддоговірне регулювання відносин між франчайзером і франчайзі, особливості правового регулювання товарного, виробничого, ділового франчайзингів, доречно передбачити існуванні регіонального франчайзингу і франчайзингу, що розвивається.

Отже, поширення франчайзингу в Україні натикається на ряд проблем, які потребують нагального вирішення, зокрема для розвитку франчайзингу на Україні має велике значення його закріплення на законодавчому рівні. З іншого боку, система франчайзингу надає ряд переваг, які дають змогу ефективніше організувати бізнес з меншими затратами, що підвищить конкурентоспроможність вітчизняної економіки.

Таким чином, франчайзинг на сьогодні може стати ключовою ланкою для української економіки, надати їй позитивного імпульсу, особливо завдяки його першочерговому, ефективнішому впровадженні і підприємства України.