- •1. Сутність та принципи бюджетування.
- •2. Сутність капіталу підприємства і принципи його формування
- •3.Факторинг як форма фінансування дебіторської заборгованості підприємства
- •4. Особливості діяльності державних і казенних підприємств.
- •Лізинг у фінансуванні діяльності підприємств.
- •6. Капітал підприємства та його сутність
- •7.Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
- •Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.
- •9.Критерії прийняття фінансових рішень
- •10. Методи Фінансування п-ств
- •11.Призначення та сутність позичкового капіталу (пк) під-в.
- •12.Сутність та типи дивідендної політики
- •13.Необхідність та шляхи збільшення статутного капіталу підприємства.
- •14.Емісія облігацій підприємствами.
- •15. Сутність та шляхи зменшення статутного капіталу підприємства.
- •16. Способи бюджетування та система бюджетів на підприємстві
- •17. Реорганізація в системі фінансової діяльності підприємства.
- •18. Золоте правило фінансування підприємства.
- •19. Сутність та передумови комерційного кредитування підприємств.
- •20. Теорія оптимізації портфеля інвестицій.
- •21. Інструменти дивідендної політики
- •23. Золоте правило балансу
- •24. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств
- •25. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування
- •26. Правило вертикальної структури капіталу
- •27.Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю
- •28. Статутний капітал і корпоративні права підприємства
- •29.Фінансова діяльність кооперативів.
- •30.Основні цілі та передумови збільшення статутного капіталу підприємств.
- •31.Особливості фінансової діяльності командитних і повних товариств
- •33. Роль франчайзингу у створенні підприємств.
- •34.Неоінституційна теорія фінансування підприємств
- •35. Модель оцінки дохідності капітальних активів
- •36.Сутність, види та механізм здійснення лізингу
- •37.Статутний капітал і корпоративні права підприємства.
- •38.Банківське кредитування діяльності підприємств.
- •39.Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
- •40.Складові власного капіталу суб’єктів господарювання.
- •41.Ат.Особливості фінансової діяльності ат
- •42. Сутність та призначення резервного капіталу
26. Правило вертикальної структури капіталу
Під час розробки фінансових планів для фінансових служб підприємств важливе значення мають два параметри, які характеризують капітал: вартість і структура. Структура капіталу підприємства — це співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу — це плата за користування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу.
Правило вертикальної структури капіталу пов’язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Прив’язка до активів, тобто напрямів використання фінансових ресурсів підприємства, в даному разі не здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом підприємства. Результати аналізу структури використовуються під час прийняття рішень щодо фінансування підприємства, зокрема при оцінці інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та санаційної спроможності. Показники, що характеризують структуру капіталу підприємства, наведені в табл. 6.5 (розд. 6).
На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгованості та коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залежність підприємства від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвестування ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позичкового капіталу в загальній сумі пасивів.
Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш ризиковою є структура капіталу підприємства (менша залежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобіву структурі джерел фінансування збільшується, то Кавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.
Щодо структури капіталу існують різні погляди. Окремі економісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства має становити 1 : 1. Згідно з даним підходом загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної структури капіталу для промислових підприємств частка власного капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і позичкового капіталу має становить 2 : 1.
На практиці на структуру капіталу підприємств впливають такі основні фактори:
галузь виробництва, до якої належить підприємство;
форма організації бізнесу;
обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження;
прибутковість активів;
процентні ставки за користування позичками;
оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку;
особливості законодавства про банкрутство;
інші специфічні фактори.
При формуванні структури капіталу фінансисти як орієнтир можуть враховувати середньогалузеві значення коефіцієнтів заборгованості та автономності підприємств відповідної галузі. Для більшої об’єктивності в процесі аналізу структури капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників структури капіталу конкретного підприємства не лише від середньогалузевих значень вітчизняних підприємств, а й у світовому розрізі.
Якщо аналізувати структуру капіталу підприємств у розрізі окремих форм організації бізнесу, то можна виявити таку закономірність: в акціонерних товариствах, особливо тих, акції яких котируються на біржі, частка власного капіталу є майже в 2 рази більшою, ніж у підприємств інших форм організації бізнесу. Це можна пояснити тим, що звітність акціонерних товариств публікується в пресі і для інвесторів, які оцінюють ризиковість своїх вкладень, причому рівень заборгованості підприємства відіграє вирішальну роль. Саме тому акціонерні товариства прагнуть підвищити рівень показника своєї фінансової незалежності.