5. Спеціальна підготовка журналіста при написані матеріалів на економічну тематику

(див. попередні відповіді)

Методи і прийоми висвітлення економічних тем

1. Висвітлення економічних тем у журналістиці здійснюється через описування проблеми в певному секторі економічної галузі.

2. При цьому автори користуються специфічною лексикою і не обирають нейтральних за значенням слів, вживаючи точні і однозначні слова - терміни.

3. У статтях на економічну тематику превалюють логічні схеми доведення правоти, або спростування висловленої опонентом думки. Прослідковується чітка логіка викладу: подається логічне посилання, доводиться воно двома-трьома логічними аргументами. Насамкінець автор матеріалу звертається до демонстрації аргументів, або до висновків.

4. У тексті матеріалів на економічну тематику часто зустрічається багато офіційних назв та імен офіційних осіб - представників тих або тих відомств, що надає статті вагомості, переконливості, стрункості і чіткості. Стимулює лдовіру до викладеного матеріалу.

5. Оціночний смисл журналістського матеріалу на економічні теми може бути висловленим як важливий з точки зору регулювання соціально-економічного і політичного життя в країні.

6. З точки зору дотримання авторами журналістської етики, наведені раніше журналістські матеріали витримані в межах етичного кодексу журналіста.

6. Ексклюзивна та неексклюзивна економічна інформація

7. Первинна та вторинна економічна інформація

Розрізняють первинну й вторинну економічну інформацію. Первинна економічна інформація - це інформація, отримана із зовнішнього середовища й ще не оброблена усередині економічної системи. Вторинна економічна інформація - це інформація, оброблена економічною системою.

За стадіями виникнення економічну інформацію характеризують технологія обробки даних, спосіб передавання, ступінь стабільності та участь в реалізації функцій управління. За даними ознаками розрізняють інформацію первинну і вторинну або похідну. Первинна інформація виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності економічного об‘єкта, вторинна - створюється під час обробки первинної інформації.

За технологією обробки інформацію поділяють на вхідну, проміжну та вихідну. Вхідна інформація – це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від раніше виконаних перетворень і використовуються під час розв‘язування той чи іншої задачі. Вихідна інформація являє собою результат розв‘язування задачі з перетворення вхідних даних. Проміжна інформація утворюється під час обробки вхідних даних. Якщо вихідна інформація призначена для цілей управління, допоміжна відіграє лише допоміжну роль.

***

По періодичності надходження аналітична інформація підрозділяється на регулярну й епізодичну. До джерел регулярної інформації відносяться планові й облікові дані. Епізодична інформація формується в міру необхідності, наприклад зведення про нового конкурента.

Регулярна інформація у свою чергу класифікується на постійну, що зберігає своє значення тривалий час (коди, шифри, план рахунків бухгалтерського обліку й ін.), умовно-постійну, що зберігає своє значення протягом визначеного періоду часу (показники плану, нормативи) і перемінну, що характеризує часту змінюваність подій (звітні дані про стан аналізованого об'єкта на визначену дату).

Стосовно процесу обробки інформацію можна віднести до первинного (даного первинного обліку, інвентаризацій, обстежень) і вторинну, минулу визначену стадію обробки і перетворень (звітність, кон'юнктурні огляди і т.д.).

Зовнішню офіційну бухгалтерську й статистичну звітність уніфіковано відповідними стандартами бухгалтерського, податкового та статистичного обліку і звітності. Джерелом зовнішньої інформації можуть бути:

1. Публікації; звіти державних агентств; звіти торговельних асоціацій; наукові публікації; аналітичні журнали; довідники та списки.

2. Інші підприємства: постачальники; замовники; конкуренти.

3. Інформаційна індустрія: фірми, які надають інформаційні послуги (консультування), досліджують відповідні проблеми

Публікації містять різноманітну інформацію з багатьох питань, що стосуються аналізу, як наприклад, економічні умови, виробництво, продаж товарів (послуг). Обсяг і надійність такої інформації є різними в різних галузях і країнах. Офіційною відкритою звітною інформацією вважають бухгалтерський баланс підприємства (річний, квартальний), звіти про фінансові результати (річний, квартальний), звіт про фінансово-майновий стан підприємства, документи податкової звітності.

Корисну інформацію можна одержати і від підприємств, з якими є економічні стосунки. Наприклад, якщо дізнатися в постачальника упаковки про кількість упаковки, замовленої конкурентом, то можна визначити прогнозний рівень продажу нового продукту конкуруючою фірмою.

Корисну інформацію регулярно можна отримувати від рекламних агентств як послуги рекламодавцю та від засобів масової інформації, котрі надають її, бажаючи продати "час і місце".

Надзвичайно корисною інформацією про товар, якість упаковки або обслуговування, а також про можливі дії конкурентів володіють покупці, особливо дилери та оптовики. Хоч як дивно, але й від персоналу конкуруючих фірм, не зважаючи на суворі обмеження щодо розголошення окремих видів інформації, часом теж можна отримати певні корисні відомості, не наражаючись на судовий процес.

Фірми, які спеціалізуються на збиранні та аналізі інформації, або пропонують стандартизовані інформаційні продукти, або виконують конкретне завдання замовника.

Складність використання зовнішньої інформації в аналітичних розрахунках в Україні полягає в тому, що в нас лише формуються такі фірми.

Основними споживачами результатів обробки зовнішньої аналітичної інформації є контрольні органи, банківські установи, фондові та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у тому числі потенційні інвестори, кредитори.

Як правило, найбільша частина інформації надходить із внутрішніх джерел. Використовуються дані оперативного й бухгалтерського обліку, планування тощо. Збирання інформації відбувається регулярно (у строки бухгалтерської та статистичної звітності), або епізодично (у разі потреби). Збирання епізодичної інформації потребує розробки спеціальних процедур проведення обстежень, одержання індивідуальних і групових оцінок.

До джерел внутрішніх облікових даних належать:

бухгалтерський облік і звітність;

статистичний облік і звітність;

оперативний облік і звітність

Дані бухгалтерського обліку дають об'єктивну кількісну характеристику різноманітних господарських операцій, узагальнену характеристику всієї сукупності засобів господарства за складом і розміщенням, за джерелами утворення і цільовим призначенням. Для цього використовуються методи наскрізного і безперервного спостереження, суворе документування, систематизація на рахунках, групування в балансі та інших звітних таблицях.

Крім даних бухгалтерського обліку, для оцінки виконання планів (щомісячних, квартальних, річних) використовуються й статистичні дані, завдяки яким виявляються певні економічні закономірності.

Поточний аналіз використовує відомості оперативного обліку і звітів, забезпечуючи швидке отримання відповідної інформації. Результатна інформація подається у вигляді даних про недоліки в роботі та відповідних винуватців або про невикористані резерви та способи їх мобілізації. На відміну від поточного аналізу оперативний використовує щоденну інформацію про діяльність підприємства, дані первинних бухгалтерських та інших документів, матеріалів контролю, спостереження, нарядів тощо. Для нього характерна певна приблизність результатної інформації.

Вибіркові облікові дані необхідні для деталізації показників звітності. Використовуються епізодичні вибірки, спостереження, поглиблені перевірки. Джерелом вибіркових даних є поточний бухгалтерський облік і первинна документація.

До позаоблікових даних відносять, наприклад, матеріали зборів трудових колективів, бесід з робітниками і службовцями підприємств. Особливо багато інформації можна одержати з питань організації праці й виробництва, фінансового стану. На практиці керівники різних рівнів виконують власний оперативний аналіз, ведуть реєстрацію найважливіших процесів і операцій, приблизні розрахунки, планують відповідні заходи. У такий спосіб кожна особа, яка відповідає за прийняття рішень, одночасно стає і користувачем (інформантом), і джерелом інформації (інформатором).