2. Специфіка висвітлення економічної тематики в змі.

Головні проблеми економіки, що найретельніше відстежуються європейською пресою

Довідкові спеціалізовані видання Центру підготовки й вдосконалення журналістів (Париж) визначають такі ключові основні проблеми, що найбільше цікавлять світову пресу;

• глобалізація міжнародної економіки — взаємопроникнення національних економічних інтересів різних країн, збільшення опосередкованої економічної взаємозалежності сучасних держав;

• монетарна політика країн «Великої Сімки» та великих геополітичних регіонів;

• динаміка світової комерції (на регіональному та міждержавному

рівні);

• великі ринки сировини;

• розвиток міжнародного ринку енергії;

• інвестиції та заощадження;

• макроекономіка на національних рівнях: бюджетна й податкова політика держав світу;

• мікроекономіка: оригінальний досвід конкретних підприємств і концернів, виробничих груп;

• процеси приватизації та націоналізації в різних країнах світу;

• захист інтересів споживачів;

• конфлікт екології і виробництва.

Економічна тема у загальнополітичних виданнях

До 1991 року загальнополітичні видання Європи майже не виокремлювали економічну тему в системі організації роботи редакції. Спеціалісти з економіки працювали «під крилом» політичного відділу

Початок останнього десятиріччя XX століття ознаменувався справжньою революцією відносин преси з її читачем (цікаво, що ця проблемна ситуація суто хронологічно збігалася з великою кризою старої української преси, що мала принципово інші причини).

Отже, криза, що сталася у європейській пресі, виникла через масове відчуження й недовіру з боку читацької аудиторії передовсім до політичної інформації. Фактичною причиною, а радше поштовхом були певні не дуже чесні репортажі з війни в Перській затоці, а також — усесвітньо відомий телеобман у Тімішоарі (Румунія), коли поховання людей, які померли в лікарні, були показані як «таємне кладовище» жертв нового режиму. До того ж, телебачення почало всіляко демонструвати можливості високопрофесійного монтажу, коли людину можна «відзняти» в тому місці, де вона ніколи не була.

Надто високі технічні можливості ЗМІ тільки підсилили загальну недовіру публіки.

Якісно змінився й читач. Так званий «невибагливий», малоосвічений більше не має ані часу, ані смаку занурюватись у написаний текст. Його інформаційні потреби на 90% вдовольняє телебачення, а на 10% — так звана «легка», дозвільна преса. Водночас читач високоосвічений і не бідний більше не потребує універсальної та поверхово викладеної інформації «під будь-який смак», яку традиційно подавали старі щоденні видання.

Отож, понизились тиражі, переорієнтувалася і стала критичнішою публіка, чимало популярних колись видань опинилися під реальною загрозою повної втрати рентабельності — тобто смерті.

На щастя для європейських газет, вони, на відміну від українських, практично ніколи не існують самі по собі, а належать до пресових груп. Групи ці — складні фінансово-виробничі системи — як правило, допомагають своїм виданням втриматися на поверхні, перерозподіляючи внутрішній сумарний прибуток. Проте початок 90-х років затягнув у кризу й цілі потужні до цього часу групи, що почали зазнавати суттєвих фінансових збитків. До того ж. жодна пресова група не згодиться, як це подекуди трап­ляється у нас, довго утримувати безнадійно збиткове й непопулярне видання Отже, газети були змушені шукати принципово нові підходи до читача

Отак і настала «золота доба» економічної теми в пресі. ЗМІ треба було якнайшвидше деполітизувати, тож загальнополітичні щоденні видання започаткували в себе окремі економічні відділи, присвячуючи економічній тематиці від 2 до 7 сторінок на день. Економічну інформацію виокремили у власний відділ. Спеціалізована ж економічна преса зазнала в першій половині 90-х років справжнього злету популярності.

Усе, що відбулося з європейською економічною журналістикою на початку 90-х років, ми спостерігаємо в Україні з початку 2000-х.

Про що говорять цифри і факти

Журналісти часто скаржаться на те, що підприємства не хочуть надавати їм необхідну інформацію. Звісно, стилі роботи різних фірм можуть кардинально відрізнятися між собою – не всі підприємства зацікавлені оприлюднювати інформацію про своє фінансове становище, особливо, якщо мають чорну бухгалтерію та працюють на тіньову економіку, займаються махінаціями. Однак багато залежить і від вас. Намагайтеся створити атмосферу довіри. Доброю нагодою для першого контакту з підприємством є спроба перевірити вже наявну інформацію. Наприклад, ви прочитали повідомлення, у якому викладаються факти про якесь підприємство. Подзвоніть туди і запитайте, чи коректно подана інформація (навіть якщо вам це сьогодні зовсім не потрібно знати!). Так ви продемонструєте, що намагаєтеся ретельно і професійно працювати і створите привід для особистого знайомства з керівником прес-служби чи директором підприємства у доброзичливій атмосфері.

Інколи за сухою мовою цифр, які на перший погляд видаються заплутаними, складними для розуміння і нецікавими, може ховатися інформація, що дає змогу дійти певних висновків.

3. Класифікація ЗМІ з погляду економічної тематики.

Як подати економічну статтю

1. Для бульварної газети

2. Для ділового тижневика у регіоні

3. Для щоденної економiчної газети

4. Поради журналістам, котрі пишуть про економіку та бізнес

1. Для бульварної газети

Завдання пiдготувати матеріал у бульварну газету на перший погляд здається легким. Та підготувати статтю на економічну тематику простою і доступною мовою не легко. Оскільки читачiв бульварної преси цiкавлять більше чутки, анiж факти, акцентувати увагу треба не на цифрах, а на пікантних подробицях. Тому основним джерелом інформації має стати інтернет, адже у всесвiтній мережi знайти можна практично усе. Ось приклад, як зробили колеги-журналісти, готуючи бульварну газету з економічним ухилом. Першу статтю вони назвали «Ловись, гривня, велика, маленька!» Такий заголовок мав би привернути увагу читача і змусити його принаймнi переглянути усю газету. Підсилити інтерес було покликане фото валiзи, через прозорi стінки якої видно «брудні» гривні. В процесі перегляду шпальти читач проковтнув би ще не одну приманку, яку вони підготували. Це й наступний заголовок – «На боротьбі з брудними грошима можна буде «чисто» заробити», й смішна карикатура, й кiлька анекдотів про гроші. Родзинкою сторінки стало компрометуюче досьє відомого політика, в якому наголошено на його зв’язках з Президентом. А ще сторінку «прикрасило» опитування пересічних громадян, котрі висловлювали свою думку щодо теми сторінки. Як правило, людей цiкавлять думки оточуючих, тому вважаємо, що таке опитування було б цiкавим i читачам бульварної преси.