- •Державний лад Стародавніх Єгипту, Вавилону, Індії та Китаю.
- •Суспільний устрій.
- •Сімейне право Єгипту, Вавилона, індії, Китаю.
- •Кримінальне право.
- •Зобов’язальне право.
- •Передумови прийняття Великої Хартії вольностей.
- •Державний лад феодальної Франції. Державний лад
- •Формування станово-представницької монархії.
- •Характеристика Кутюмів Бовезі.
- •Виникнення держави в Стародавньому Римі
- •Державний і суспільний лад Німеччини.
- •Суспільний лад росії 14-17 ст. Суспільний лад Росії в XIV - початок XVI ст
- •Кримінальне право Арабського халіфату: Поняття злочину у мусульман було невідділиме від гріха, тобто злочинні посягання були заборонені Кораном.
- •Суде́бник 1497 года — свод законов Русского государства; нормативно-правовой акт, созданный в целях систематизации существующих норм права.
- •Правове становище населення за Соборним Уложенням 1649 року
- •Поняття і види злочинів в Росії 14-17 ст.
- •Передумови Англійської буржуазної революції.
- •Суспільний лад Арабського Халіфату.
- •Історичні умови виникнення Арабського Халіфату.
- •Державний лад Арабського халіфату.
- •Право власності в Арабському Халіфаті.
- •Суспільний і державний лад Росії 19 ст.
- •Етапи великої буржуазної революції.
- •Сутність протекторату Кромвеля.
- •Характеристика Хабеас Корпус.
- •Право Англії 20 ст.
- •Передумови Великої Буржуазної революції.
- •Французька конституція 1791 року.
- •Цивільний кодекс Франції 1804 року.
- •Державний лад Франції на початку 19 ст.
- •Франція за 2 республіки і 2 монархії.
- •Державний лад за Французької Комуни
- •Організація Паризької комуни
Передумови Великої Буржуазної революції.
причин Французької революції досі викликає суперечки істориків.
У своєму державному устрої в 18-му столітті Франція була абсолютною монархією, що спиралася на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духівництва і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.
В кінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись в розвитку лише Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семилітньої війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.
Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.
Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.
Французька конституція 1791 року.
Прийняття Установчими зборами Конституції Франції Установчі збори 3 вересня 1791 р. затвердили першу в історії Франції Конституцію, підготовлену ще наприкінці 1789 р. Король майже два роки затягував її затвердження, оскільки вважав конституцію занадто радикальною, але згодом підписав Основний Закон країни.
Преамбулою (вступом) до конституції стала «Декларація прав людини і громадянина», згідно з якою усі громадяни Франції оголошувалися рівними у правах. Конституція 1791 закріплювала конституційну монархію як форму державного правління. Вища законодавча влада надавалася парламенту – однопалатним Законодавчим зборам, що обиралися шляхом двоступеневого голосування терміном на два роки. Його депутати обиралися «активними громадянами» (чоловіками у віці від 25 років) відповідно до майнового цензу. Депутатами могли бути обрані тільки землевласники. Виконавча влада передавалася королю й міністрам, які призначалися королем і звітували тільки перед ним. Король не міг розпускати Законодавчі збори, але одержував право тимчасового вето (заборони) на рішення парламенту. У Конституції Франції були закріплені закони, прийняті Установчими зборами у 1789–1791 роках.