Тема: Цивільні правовідносини.
Поняття цивільних правовідносин та їх особливості. Підстави виникнення та припинення цивільних правовідносин.
Елементи та структурні особливості цивільних правовідносин:
А) склад учасників цивільних правовідносин, цив. право- і дієздатність;
Б)об’єкти цив.правлвідносин;
В) зміст цивільних правовідносин
3. Класифікація або види цив.правовідносин.
1. Цив. правовідносини – це відносини, врегульовані нормами ЦП.
Цив.правовідносини – це майнові і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами сучасного цивільного права, між майново відокремленими юридично рівними учасниками, що є носіями суб’єктивних цивільних прав і обов’зків, які виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечені можливістю застосування засобів державного примусу.
Цивільне правовідношення є лише юридичною формою суспільних відносин, які регулюються нормами цивільного права. Завданням юриспруденції є надання відповідною форми існуючим відносинам. Правовідношення є зв’язком між надбудовою у вигляді норм права і суспільними відносинами, що становлять економічну основу суспільства. Ц-П відносини регулюються специфічним методам рівності сторін. При реалізації захисту Ц-П інтересів сторін також реалізується принцип рівності сторін. В цивільних правовідносинах його учасники характеризуються як юридично рівні, майново відокремлені і це зумовлює певні специфічні риси цивільних правовідносин. Дуже важливою особливістю є ініціатива сторін. Найважливішою підставою виникнення правовідносин є договір. Сторони рівні в договорі, незалежні одна від одної і ні одна із сторін немає переваги одна над одною. Кредитор в праві вимагати від боржника певної поведінки. Боржник добровільно бере на себе обов’язок і несе відповідальність перед законом, а не в силу якогось особливого положення боржника. Рівність сторін реалізується і в позадоговірних відносинах.
Елементами цив. правовідносин є: суб’єкти, об’єкти і зміст цивільних правовідносин (суб’єктивні цивільні права та обов’язки). У цив. правовідношенні завжди беруть участь дві або більше осіб. Суб’єктом цивільного правовідношення визнається особа, яка бере участь у врегульованому правовими нормами відношенні, поведінка якої трактується правом як юридично можлива або необхідна. До суб’єктів цив. правовідносин належать:
фізичні та юридичні особи;
держава;
АРК;
територіальні громади;
іноземні держави.
Цивільна правоздатність виникає у фізичних осіб з моменту народженння і припиняється в момент смерті. Факт народження є моментом першого вдоху дитини. З моменту зачаття ми говоримо про дитину як про можливий майбутній суб’єкт права. У деяких випадках момент настання правоздатсності може становлюватися законом, в силу певних причин. Обсяг цив. правоздатності є однаковим для всіх фізичних осіб.
Цивільна дієздатність – це здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також хдатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати і відповідати в разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності залежить і від віку (18 років) і від інтелектуального розвитку.
Деліктоздатність – це здатність нести самостійно юридичну відповідальність за наслідки своїх дій. Юридичні особи як приватного так і публічного права в Ц-П відносинах є рівноправними між собою. Вони мають цив. право- і дієздатність, на відміну від фізичних осіб ці два види виникають одночасно з моменту державної реєстрації. Припиняється з моменту виключення юр. особи з державного реєстру. Правоздатність юр. особи може бути як універсальною (юридична особа не обмежується в своїх діях і може брати участь у будь-яких передбачених законом правовідносинах) так і спеціальною (ПЕРЕДБАЧАЄ УЧАСТЬ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ЛИШЕ У ПЕВНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ, КОЛО ЯКИХ ПЕРЕДБАЧЕНО визначено статутом).
Об’єкти цивільних правовідносин – це матеріальні і нематеріальні блага, або предмет їх створення, що складає предмет діяльності суб’єктів ЦП або предмет їх створення. Серед об’єктів ми вивчаємо:
речі (гроші і цінні папери)
інше майно (майнові права і обов’язки в тому числі)
результати робіт і послуг
результати творчої, інтелектуальної діяльності, зокрема інформація а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Зміст цивільного правовідношення – це цивільні суб’єктивні права та обов’язки. Суб’єктивне цивільне право – це міра дозволеної поведінки суб’єкта цивільного правовідношення, це юридичні можливості, які надані йому нормами права і які ще називають ще правомочностями.
Суб’єктивне ЦП є поєднанням трьох правомочностей:
1) правомочність на власні дії – суб’єкт має право здійснювати саомстійно фактичні та юридичні дії; 2) правомочність вимагати від зобов’язаного суб’єкта виконання ним певних обов’язків;
3) правомочність на захист як можливість використання механізмів державного примусу у випадку порушення суб’єктивного права.
Право власності включає в себе право на власні дії, право вимагати певної поведінки від іншої особи і право на звернення до д.органів.
Суб’єктивний обов’язок – це міра належної поведінки суб’єкта. Суть: суб’єкт має виконувати певні дії, прийняті ним добровільно або покладених на нього законом або утримуватися від них. У цив.правовідносинах існує 2 види обов’язку:
активний – відіграє як правило боржник, який повинен виконувати певні дії (передавати майно, кошти, здійснювати інші необхідні дії);
пасивний – утримання від активних дій для виконання свого обов’язку
3. За характером взаємозв’язку між управомоченою і зобов’язаною особою:
1) абсолютні;
2) відносні;
3) загальнорегулятивні – відображають зв’язок кожного з кожним.
За об’єктом:
майнові;
особисті немайнові.
За способом задоволення інтересу:
речові;
зобов’язальні.
Як окрему групу сюди можна віднести: 3) корпоративні відносини – це такі, що виникають на підставі участі в організаційно-правових підприємницьких утвореннях і мають ознаки юридичної особи. Підставі виникнення корпоративних прав:
членство в кооперативі;
придбання акцій;
участь в установчому договорі
Існує поділ за характером поведінки зобов’язаної особи на:
активні – це всі договірні відносини;
пасивні – відносиниі інтелектуальної власності;