Тема: Наука цивільного права.

1. Поняття і предмет науки ЦП

2. Методи дослідження науки ЦП

3. Система науки ЦП

4. Взаємодія науки ЦП з іншими галузями юридичної науки.

5. ЦП як навчальна дисципліна.

6. Огляд літератури та наукові персоналії приватного ЦП.

1. Наука ЦП або цивілістика чи цивільно-правова доктрина – це система теоретичних поглядів, ідей, понять і концепцій і теорій у сфері цивільно-правових відносин. Це також система знань про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Наука ЦП відрізняється від галузі права, від галузі законодавства і від поняття навчальна дисципліна. Предмет науки ЦП складають норми ЦП, їх зміст і сутність і проблеми застосування. Предмет науки слід відрізняти від поняття об’єкт науки – це все те, що ми знаємо про нього до наукового вивчення. Предмет – це те, що ми знаємо після наукового вивчення. Об’єктом науки ЦП є цивільно-правові явища, а предметом сутність властивостей цих явищ. Наукою ЦП вивчаються:

1) поняття ЦП і його місце в правовій системі, закономірності розвитку цивільно-правових норм і їх зміст, а також загальні принципи, які використовуються для створення цілісної системи – ця перша група носить назву - догма цивільного права;

2) вивчення історії вітчизняного ЦП на підгрунті вивчення римського права;

3) порівняльний аналіз цивільно-правовго розвитку в Україні і в зарубіжних країнах, вивчення зарубіжного законодавства, досвіду і цивільно-правової доктрини;

4) критична оцінка предмету ЦП з точки зору добра і справедливості. Дана проблема вирішується за допомогою цивільно-правовї політики, яка вивчає сучасні тенденції економіко-правового розвитку і прогнозує розвиток цивільно-правових явищ.

Цивілістика вивчає наступні напрямки:

1. поняття ЦП і його місце в системі права;

2. історичний розвиток;

3. аналізує чинне законодавстсво і цивільно-правові норми;

4. аналізує досягнення зарубіжної цивільно-правової доктрини;

5. проводить порівняльний аналіз вітчизняного і зарубіжного законодавства;

6. прогнозує сучасні тенденції розвитку ЦП.

Сучасна наука ЦП вивчає наступні напрямки:

1. йдеться про норми сучасного ЦП (готуються науково-практичні коментарі, аналізуються норми і в підручниках і в навчальних посібниках);

2. суспільні відносини, що становлять предмет ЦП (досліджуються в монографіях, підручниках, посібниках);

3. вивчаються цивільні правовідносини (дослідження об’єкту, суб’єкту і змісту);

4. вивчення юридичних фактів;

5. вивчення судової практики і практики розгляду справ в конкретному випадку.

2. Методи дослідження науки ЦП.

Методи накового дослідження – це прийоми, способи і засоби вирішення наукових завдань. В юридичні науці використовують загальноунакові і спеціальні методи дослідження. Загальнонаукові використовуються всіма суспільними науками – це методи філософського характеру, які визначають загальну спрямованість дослідження:

1. метод матеріалістичної діалектики – базується на об’єктивному і всебічному аналізі реальної дійсності.

Спеціальні методи притаманні конкретній науці:

1. соціологічний метод, який вивчає зв’язки ЦП із життям суспільства;

2. порівняльний метод;

3. метод комплексного аналізу – йдеться про допомогу інших наук, за допомогою яких аналізуються певні поблеми;

4. системний метод – розглядається явище як система або як елемент системи;

5. формально-логічний – заснований на використанні формальної логіки і мови, найчастіше використовується при тлумаченні цивільно-правових норм;

3. Елементи системи:

1) вчення про предмет, метод функцій і систему цивільного права;

2) вчення про цивільні закони і підзаконні нормативні акти;

3) загальне вчення про цивільні правовідносини;

4) вчення про цивільну правосуб’єктність;

5) вчення про правочини або угоди;

6) вчення про здійснення і захист цивільних прав;

7) загальне вчення про право власності і суб’єктів права власності;

8) вчення про особисті немайнові права;

9) теорія авторського права і суміжних прав;

10) теорія права промислової власності;

11) вчення про засоби індивіуалізації товарів і їх виробників;

12) загальна теорія зобов’язань, вчення про цивільний договір і вчення про окремі види зобов’язань;

13) вчення про спадкове право.