Особливості реалізації галузевих та міжгалузевих екологічних прав громадян

1. Екологічні права громадян, що реалізуються переважне на галузевому рівні (галузеві)

• Права громадян на безпеч­не для життя і здоров'я на­вколишнє природне сере­довище

• Право на одержання пов­ної і достовірної інфор­мації про стан навколиш­нього природного середо­вища і його вплив на здоров'я людей

• Право на участь в прове­денні громадської екологічної експертизи

• Право на участь в розробці і здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплекс­ного використання при-родних ресурсів

• Право на здійснення за­гального і спеціального ви­користання природних ре­сурсів

2. Екологічні права громадян, що реалізуються на міжгалузевому рівні (міжгалузеві)

• Право на участь в обгово­ренні проектів законодав­чих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно вплива­ти на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господар­ських органів, установ та організацій з цих питань

• Право на одержання екологічної освіти

• Право на об'єднання в гро­мадські природоохоронні формування

• Право на подання до суду позовів на державні орга­ни, підприємства, уста­нови, організації і грома­дян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне се­редовище

18.

Правові форми права власності на природні ресурси

Форми права власності на природні ресурси - юридичне оформлені напрями суб'єктно-об'єктної належності природних ресурсів та їх організаційно-правове забезпечення.

В Україні юридичне закріплені такі форми власності: державна, комунальна, приватна. А колективна зафіксована в господарському законодавстві.

Право державної власності становить собою сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють належність природних ресурсів народу України в особі обраного ним представницького органа державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання та відчуження державної власності.

Особливість - вона виступає у вигляді виняткової власності народу України (у держави є лише компетенція з управління цими ресурсами в загальнонародних інтересах).

Право комунальної власності-сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття та реалізації територіальними громадами безпосередньо або через органи місцевого самоврядування права власності на об'єкти права комунальної власності, встановлюють гарантії захисту даного права територіальних громад, правові підстави і порядок його припинення.

Право приватної власності являє собою правовий інститут, що закріплює індивідуальну належність природних об'єктів, тобто право приватної власності юридичне закріплює власність громадян як економічну категорію, що охоплює всі форми індивідуального привласнення.

Особливість права приватної власності можуть виникнути тільки з участю громадян.

19.

Правові форми розподілу та перерозподілу природних ресурсів.

Під природними ресурсами розуміють природні тіла, явища і процеси, які людина використовує в своїй діяльності.

Природні ресурси дуже різноманітні, як і можливості їх застосування в господарстві і побуті, вони є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільного виробництва.

Оскільки звичайно під природними ресурсами розуміють природні тіла, явища та процеси, що експлуатуються для задоволення потреб окремих людей і суспільства загалом, їх можна віднести до категорії речей. Однак таке розуміння поняття в сучасних умовах є надто вузьким. Адже з розширенням потреб суспільства все частіше в ролі природних ресурсів виступають не лише природні об'єкти, які є джерелами сировини і палива, а й властивості природи, які не мають речового змісту. Наприклад, цінним ресурсом стають чиста вода і повітря; набувають статусу ресурсу естетичні властивості ландшафту.

Природні ресурси - категорія історична, їх використання пов'язане з розвитком технології виробництва.

В умовах нашого суспільства розподіл і перерозподіл природних ресурсів (виробничої і іншої діяльності) – закономірний процес. Держава, здійснюючи такого роду діяльність, переслідує власні інтереси, а також сприяє задоволенню потреб різних підприємств, установ, організацій і громадян в ресурсах природи. Оскільки розподіл і перерозподіл природних ресурсів – досить складний процес, що вимагає спеціальних пізнань, органи державного управління залучають до цього процесу різні міністерства, держкомітети і відомства, підприємства, установи і організації. Істотну роль тут грають органи експертизи. Подібне залучення необхідне для здобуття вичерпних даних про природний об'єкт, визначення мети його використання, необхідності і доцільності передачі його від однієї особи іншому. В окремих випадках органи відомчого управління в порядку і на умовах, наданих їм державою, самі здійснюють розпорядливі функції. Це так зване внутрішньогосподарське управління природними ресурсами. Розподіл і перерозподіл ресурсів природи у загальних рисах можна було б визначити, по-перше, як встановлення мети і характеру їх використання і, по-друге, як фактичне надання або вилучення ресурсів для тих або інших потреб. Діяльність першого роду включає, наприклад, устрій земельної території, лісовпорядження, складання Генеральних схем, територіальних схем охорони природного середовища. Сюди ж слід віднести визначення і закріплення законодавчим шляхом категорій земель, лісів, вод, видів тварин (рідких, зникаючих), тобто в даному випадку відбувається правова індивідуалізація природних ресурсів, в процесі якої визначаються загальна мета і характер, умови експлуатації природних ресурсів. Таким чином, створюються доцільні, з екологічної і економічної позицій, передумови використання природних з екологічної і економічної позицій, передумови використання природних ресурсів. В процесі здійснення такого виду діяльності створюються умови, значною мірою застережливі порушенню вимог в області охорони середовища, права власності держави на природні ресурси, прав і законних інтересів пріродопользователей. Ми не випадково звертаємо увагу на дану обставину, бо всі функції державного управління, а дана функція особливо, переслідують мету запобігання порушенням в цій сфері екологічних відносин. Ігнорування ж охоронного аспекту функцій управління може заподіяти істотну екологічну і економічну шкоду. Так, незадовільний устрій лісових масивів, неправильне визначення мети використання можуть привести до виснаження лісів, втрати їх захисних властивостей, погіршення місця існування тварин. Все це не може не позначитися негативно на інтересах держави і суспільства, стані природного довкілля.

20.