1.3 Зклеювяння
Зклеювяння застосовується як власно клейове або в сполученні з механічним кріпленням. Комбінації матеріалів можуть бути різні.
Клеї являють собою природні або синтетичні речовини аба суміші, яким притаманна адгезія. Адгезія - молекулярний зв'язок клеючої речовини (адгезиву) та зклеюваної поверхні (субстрату).Клеї повинні мати достатню міцність, еластичність, мінімальну усадку.
Розрізняють клеї:
природні (тваринного походження, а саме: мездровий, козеїновий; рослинні - каучуковий, крохмальний; мінеральні - силікатний);
синтетичні, що поділяють на термопластичні та термореактивні.
До термореактивних відносять: епоксидні, фенолформальдегідні (МФ, БФ-2, БФ-4, БФ-6), поліуретанові, поліефірні та інші.
До термопластичних відносять: полівінілхлоридні (ПВХ, „Марс"), полівінілспиртові (ПВА), гумові клеї (найрит, 88М), та інші.
Для більшості клеїв товщина клеєвого шару рекомендується в межах (0,01-0,1)мм.
До недоліків клейових з’єднань слід віднести малу міцність на односторонній відрив, меншау, в порівнянні з іншими видами з'єднань, довговічність, необхідність, для деяких клеїв, нагріву конструкції.
Рис. 1.5 Приклади клейових з'єднань
Для отримання міцного та надійного шва потрібно витримувати вказані регламентом вимоги. Для розрахунку найчастіше використовують допустимі середні напруги, що отримані експериментально. Слід відмітити, що цей метод не може претендувати на точність. У відповідальних випадках потрібне експериментальне випробування міцності клейового з’єднанню.
1.4 Заформування
Під заформуванням розуміють нерознімне з'єднання, що отримане шляхом заливки розплаву у литтєву форму, куди попередньо встановлено спеціальну арматуру.
Найбільш поширені:
заформування металевих деталей в пластмасу, гуму,
заформування деталей із сталі, бронзи, латуні до литва з цинкових, алюмінієвих, магнієвих сплавів при іх митті у кокіль (металеві форми).
Призначення арматури полягає у зміцненні формованих деталей шляхом зменшення їх деформацій і запобігання руйнувань виробів. Форма арматури повинна забезпечувати її надійне кріплення в формованій деталі.
Приклади заформування металевих деталей в пластмасу зображені на рис.1.6
Рис.1.6 Приклади заформування арматури
При конструюванні з'єднання заформуванням не можна допускати, щоб арматура перешкоджала вільній усадці матеріала деталі. В протилежному випадку в деталі можуть з'явитися тріщини внаслідок більших температурних деформацій пластмаси в порівнянні з металами (рис.1.7).
Рис.1.7 Приклад правильного заформування арматури (суцільні лінії).
Заформування металевих деталей в гумові вироби застосовують при виготовленні амортизаторів, ущільнень, при ізоляції струмопровідних виробів, використанні гуми, як захисного шару та інше.
Опресування арматури здійснюється в сиру невулканізовану гуму з наступною вулканізацією в литтєвих формах. Арматура попередньо гальванічним шляхом покривається латунню та не пізніше 3-4 год. заформовується у сиру гуму
На рис.1.8 наведений приклад конструкції гумового амортизатора
Рис.1.8 Гумовий амортизатор
Якщо деталі арматури не можуть бути попередньо покриті латунню (наприклад алюмінієві сплави), то в них передбачається спеціальні отвори для затікання в них гуми.