39.Морально-етичні загрози в сфері психологічної безпеки реклами.

На сьогоднішній день реклама має винятковий вплив на свідомість людини. Завдяки рекламі ми обираємо що саме купити, куди піти і яким бути.

Процеси сприйняття й розуміння реклами, формування позитивного ставлення та цікавості до рекламованого товару, поява бажання придбати його - це процеси, що обумовлені певними психологічними характеристиками людей, для яких саме та реклама призначена. Саме тому реклама має бути побудована з урахуванням цих характеристик та законів, які управляють даними процесами.

Психологічну небезпеку представляють впливу, що блокують здатність людини до адекватного реагування на життєві обставини, що підривають його здатність до аналізу інформації і свідомого вибору, знижують опірність зовнішньому тискові, позбавляють людини почуття індивідуальності, особистісної цінності.

Психологічна безпека людини піддається загрозі у разі:

• позаекономічного (політичного, адміністративного, групового і т. п.) сваволі; • маніпулятивного інформаційного тиску від «промивання мізків» з використанням фізичного терору до «новітніх виборчих технологій»; •морального тиску; • послідовною дискримінації за ознаками статі, віку, освіти, культури, релігії, національності і т.д.; • зловживання довірою, відсутністю досвіду, безвихідним становищем або духовної слабкістю; • очевидною позбавленого економічних можливостей виживання та розвитку; • грубо-цинічного вторгнення в інтимні сфери особистості, а також в інших аналогічних випадках, аж до широкого розповсюдження наркотичних і психотропних засобів. Для психологічної безпеки людини реклама , Як тип творчості і як форма масової пропаганди, також може представляти загрозу.

Найвідомішими методами психологічного впливу на людину дослідники вважають:

Посилання на авторитет, дія якого ґрунтується на довірі громадян до певних авторитетних фігур, так званих лідерів громадської думки, якими зазвичай бувають відомі науковці, популярні співаки й актори, спортсмени, релігійні діячі тощо. Ця техніка також має іншу назву – використання «ікон» або «слонів». (Серед опитаних більше 8% полюбляють рекламні ролики саме з участю відомих людей; у політичній рекламі таким людям віддають перевагу (тобто, люблять дивитись політичні рекламні ролики, де виступають ці люди) 30% респондентів; проте жоден з опитуваних при виборі кандидата чи партії на вподобання відомих особистостей не орієнтується. Парадоксально: дивитись любимо, а прислухатись – ні!)

Посилання на анонімний авторитет. Для цього наводяться посилання, цитати документів, оцінки експертів, результати соцопитувань. Широко використовуються лінгвістичні конструкції на кшталт: «Більшість експертів зійшлися на думці…», «Джерело з найближчого оточення кандидата повідомило…» тощо. Як відзначає відомий російський дослідник маніпулятивних технологій В. Сороченко, посилання на неіснуючий авторитет додає інформації солідності та переконливості. При цьому джерело не ідентифіковане і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть.

Навішування ярликів. Ярлик – це елемент антиобразу кандидата, негативна характеристика, яка зазвичай не є правдою, однак активно «навішується» штабами суперників за допомогою інформаційних технологій і з часом вкорінюється в масовій свідомості.

Технологія залякування. Згідно із дослідженнями Інституту соціальної психології в рекламі не повинно бути інформації, яка б несла страх. Також вона не повинна демонструвати переживання задоволення від чогось (це може викликати у людей залежність), порушувати логіку, просувати алогічні тексти, пропагувати неадекватну мотивацію до діяльності та успіху, створювати смисловий дисонанс між етнічно-культурними цінностями та пропагованими ідеями, порушувати ідентичність (національну, культурну, статеву). Натомість мала б не змінювати смислове навантаження на слова, не перекодовувати мову, не протиставляти окремі групи людей, не створювати образ ворога, не розривати теплих, емоційних зв’язків і не допускати відвертої брехні, неточності, помилок, жаргону. Та якщо згадати рекламу, яку ми щодня чуємо та бачимо по телевізору, радіо, на вулицях, то зрозуміло, що це суцільна гра на людських емоціях, це підміна цінностей.

Відволікання уваги, метод «копченого оселедця». Цей термін придумали політтехнологи, бо запах копченого оселедця збиває нюх собаки, а техніка застосовується для того, щоб відвернути увагу аудиторії від важливої, але непотрібної інформації з допомогою іншої інформації, поданої в максимально сенсаційній формі.

«Нейролінгвістичне програмування» або НЛП, тобто управління людською свідомістю за допомогою лінгвістичних конструкцій, архетипів, візуальних зображень тощо. Засновниками НЛП вважаються американці Джон Гріндер і Річард Бендлер, які знайшли взаємозв’язок між жестами, мімікою людини і структурою її мови.