68. Маси і тоталітаризм . „Повстання мас” як проблема історії хх ст.. (х. Ортега-і-Гассет)

Цивілізація ХІХ ст. створила масову людину. Дві основні характеристики цієї цивілізації, що створили нову соціальну реальність – ліберальна демократія та техніка. Саме вони покликали до життя масу в кількісному сенсі.

Масове суспільство: - розподіл суспільства на еліту і натовп; - перетворення переважноїсукупності суспільства на мехахічну сукупність індивідів що підпорядковує систему примусових норм; - відсутність внутрішньої цілостності особистості; - конформізм – висока емоційність низький інтелектуальний рівень, схильність до навіювання, до рівності.

Повстання мас – як двояке явище (позитив/негатив). Повстання мас в кінцевому рахунку може відкрити шлях до нової, раніше не відомої, організації людства, але може призвести і до катастрофи.

Не має потреби заперечувати досягне ний прогрес, але можна посперечатися з приводу його надійності.

Масова людина втратила мораль.

Маси і тоталітаризм. Робота Х. Ортеги-и- Гасета “ Повстання мас” – в якій так іменується криза європейських народів і культур. Поєднання ліберальної демократії(“найвищої з відомих форм суспільного життя”) і технічного прогресу 20 ст. забезпечіло високий рівень Європейського життя. В цих умовах життя окремої людини , перш за все представника середнього класу, перестала бути постійним подоланням труднощів і перешкод, стало комфортним, захищеним, а багато в чому і гарантованим. В резульраті чого різко збільшилось народонаселення Європи, на арену історії вийшли маси людей, яких навчили користуватись сучасною технікою, але не розтлумачили розуміння історичних задач і принципів цивілізації. Для Ортегі будь-яке суспільство поділяється на дві частини: “вибрана меншість” – ті, хто орієнтує своє життя на служіння високим етичним цінностям, кого вирізняє вимогливість, постійне самовдосконалення, хто підкоряє своє життя нормам, що лежать в основі культури; і керована цією меншісттю маса. Однак в нових умовах виникає особливий представник маси, котрого Ортега називає “людиною-масой”. Засвоївши, як користуватись останніми новинками техніки, і вважаючи технічний прогрес гарантованим, ця масова людина не хоче знати принципів , на яких будується цивілізація, її відрізняє почуття вседозволеності і визнання лише власного авторитету, самозадоволеність і непокірність. Представника такої людини він знаходить серед технічних спеціалістів, вченних-експеорементаторів – цих аристократів часів буржуазії. Розвиток науки потребує експеремента і все більшої спеціалізації, в результаті чого технічний спеціаліст втрачає здатність до інтерпретації буття як цілого. Образ такого інтелегента і є для Ортеги символом людини-маси. Людина- маса хоче, щоб держава гарантувала їй життя і охороняла її спокій, при будь яких соціальних конфліктах вона вимагає від держави їх вирішення. В результаті чого держава починає втручатись в такі сфери життя суспільства, куди раніше не втручалась. Ортега предбачає, що результатом цього може стати ситуація, коли суспільство вимушене буде жити задля держави, людина для державної машини, що може призвести до до мілітарізаціїсуспільства, звідки дорога до фашизму, який Ортега називає типовою доктриною масової людини. Тому він наголошує на необхідності розвести повноваження держави і суспільства.

Маса розчавлює під собою все, що відмінне, індивідуальне, кваліфіковане й добірне. Чому високий рівень життя не робить людину щасливою – в цьому полягає феномен масової свідомості, орієнтованої не на пошук творчих можливостей, а на консервацію і відтворення досягнутого порядку життя на консолідацію людської маси з метою її тоталізації.

Гасет “Втеча від себе”, супроводжується поширенням міфологічного “героя” готового прийняти на себе відповідальність за долю свого народу й повести його у світле майбутнє. Такі герої (вождь, фюрер) справді зявляються і тоді маса упорядковується тоталітарну суспільну систему.

Московічі – навіювання: навіювання сприймається як єдиний спосіб організації громадської думки і маніпулювання свідомістю мас – пряме вторгнення в психологічне життя; - навіювання підвищує ефективність комунікації коли потрібно подолати опір через винекнення недовіри – через нечітке уявлення людиною своїх інтересів. Навіювання – це впевненість без логічних доказів( на підставі престижу джерела).

Канетті – “маса і влада” – авторитет того хто виголошує; - людина захищає ту чи іншу ідею; через просте лаконічне ствердження, постійне повторення, заразливість ,привабливість ідеї що виключає логічне мислення. Масу утворює розрядка коли всі в ній звільняються від відмінностей, плюс ідеал спільного ворога.

Фромм – психоаналіз зясовує який тип людини потрібен сучасному суспільству, поняття соціального характеру – дещо спільне для представників однієї культури – визначає соціальний взірець поведінки; - авторитаризм – тенденція до відмови від власної особи.

Арент – “Походження тоталітаризму” ; - насилля губить владу; - комбінація сили і безвладдя - насилля;особливість становища сучасної людини – взаємозвязок її публічного і приватного життя звідси руйнування приватного життя призводить до всеохоплюючого панування тоталітарних режимів.

№ 69 Принцип історизму в європейській філософський традиції.

Сьогоднішню європейську філософію хар-є одна риса-її гуманітарний інтерес, направленість на гуманітарну науку. На першому плані фігурують комунікат дія у взаємовідношеннях, мова, психогенезиз особистості, “життєвий світ”. Історизм завжди маніфестував себе як антитези апріорізму. Він аргументував знанням фактів, які вказують на “фактори”, що обумовили саме такі дії, наслідки. Немає нічого в наслідку, чого б не було в причині у виді посилань – тезиз історизму, що спирається на детермінізм. З цієї сторони істина фактів набуває сенсу в контексті застосування детерміністських пояснювальних схем. Виходячи з цього принципу, філософія бачила факти в їх гносеологічному вимірі.

Класичний історизм в своєму філософському баченні світу орієнтувався на фізікалістську модель, коли говорилось про “природньо-історичний процес”(Маркс), про “соціальну статику чи “динаміку”(Конт). Тут історія є сукупне ціле законів, тенденцій. Але історія є саме історією, оскільки те, що в ній збулося, не просто відійшло в минуле, а має певний смисл для склеювання тих реалій, які кожен раз (тепер) “є” в стані буття і якимось чином здійснюються зараз. Буттєвий вимір історії лежить не лише у великих грандіозних масштабах історичних подій, але і в долі кожної особистості. Природа пам’яті людини різниться від мнемонічних здібностей психіки тварин. Людина не просто пам’ятає яку-небудь подію. Пам’ять свідомості дає більше: вона направлена на сенс того, яке враження зробило явище, що припоминається. Історизація реалій життєвого світу стає онтологічним фактом цього світу, стає “апріорною” та наявною обставиною розуміння норм, правил, традицій, тобто історично свідомого буття певних людських спільностей.

Свідомість людей історична тим, що і яким чином здійснилось для неї, стала онтологічним моментом її смислової зв’язності зі світом співіснуючих людей.

№ 70 Праця і техніка як чинники господарства.

Техніка:

• штучне утворення, але функціонує за законами природи – артифакт(виготовлене людиною).

• Функціонує як інструмент, складає певну систему(технічні вироби формуються людиною поступово)

• Специфічно інженерний спосіб використання природи – набуває характеру 2 природи.

• Невіддільна від технології – сукупність принципів, що складають систему.

4 способи створ техніки:

1. досвідна техніка(17-18ст.) – технічний досвід через масове використання заліза(млини)

2. Інженерія – Новий час (індустріальне суспільство) – дослідж певних процесів – механіка+математика певні розрахунки – перехід до розшириного товарного виробництва(шлюзи гідротехнічні споруди) – перехід до фабрики

3. Проектування – кінець 19- початок 20ст. – складні технічні вироби і споруди – на перший план виходить технологія( технічні науки)

4. Технологія Д. Белл – використання постіндустріальних досягнень – інтелект.

Праця – доцільна діяльність людей з метою перетворення і освоєння природних і суспільних сил для задоволення людських потреб. “ … Праця – за К. Марксом, - є незалежна від усяких суспільних форм умова існування суспільних форм умова існування людей, вічна природна необхідність: без неї не був би можливий обмін речовин між людиною і природою, тобто не було б можливе саме людське життя.

Праця – періоди як розумілась:

1. Арістотель праця непродуктивна – це не заняття для людини (для рабів, ремісників); мистецтво, політика – вільна діяльність. Праця має мету поза собою – напрямлена на нужденне – продукти праці зневажаються.

2. Середньовіччя: праця не постає як цінність; активне життя нижче за пізнання та занурення в Бога; - життя споглядальне, наближення до святості; В монастирях – праця необхідний елемент виховання людини;

3. Реформація: “Протестантська етика і дух капіталізму” Вебера. Праця виступає як земне призначення людини, перемога духу капіталізму, нове уявл. Про шлях спасіння – обмеженне споживання для накопичення і розвитку виробництва, людина оцінюється за своєю трудовою діяльністб – праця як цінність людського життя.

№71 Координація економіки, етики і релігії в сучасній філософії господарства (П. Козловські).

Вільне ринкове суспільство договірна угода, але благо -побічний наслідок того, хто зовсім не бажає добра і має егоістичну мотивацію; - “Принципи етичного мислення” .- система ринку може існувати безетики а покладатись на невидиму руку коли: - коли є достатьньо великий масив інтересів; - коли забовязання данні в угоді можуть бути виконані без відхилень, проблема співвідношення етичних норм і приватного інтересу вимагає дотримання економічної етики – економіка виявляється сама неспроможньою вирішити свої проблеми, якщо не спирається на економічну етику. – етика корегує економіку, а кінцевий результат добробут суспільства; - економічні процеси(вільна конкуренція і економіка) плюс економічна етика дозволяють знижувати ризики в сфері господарської діяльності.

Релігія – в умовах ринкової економіки, полікультури суспільства що включає різні традиції, спільна релігія покликана стримувати; - інтегрує нормативні цінності; - створює систему внутрішніх мотивацій; - релігійна віра закладена в основу культури а це сприяє успішній господарській діяльності.

Економіка , етика і релігія створюють зв'язок інтересів із загальним благом. Етика – корегує неспроможності ринку а релігія – корегування неспроможності етики. Протестантська етика – етика сумління, трудова етика.