8.Типи і еволюція економічних систем.

Типи економічних систем дуже актуальна тема, особливо в цей період, коли Україна намагається перейти від однієї економічної системи до іншої. Від типу системи залежить поведінка держави як на світовій, так і на внутрішній арені. У своїй роботі я розгляну п'ять типів эк. систем: Традиційну, Адміністративно-командну, Ринкову, Перехідну, Змішану. Але детальніше зупинюся на Ринковій так як зараз більшість вважають її кращою, так і наша країна прагне до неї. У економічно слаборозвинутих країнах існує традиційна економічна система. Цей тип економічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки. Характерними рисами АКС є суспільна (а в реальності державна) власність практично на всі економічні ресурси, монополізація і бюрократизація економіки в специфічних формах, централізоване економічне планування як основа господарського механізму. Питання щодо еволюції економічних систем перебували і перебувають в центрі уваги науковців та політиків. Одні з них намагаються пізнати закономірності становлення, функціонування та зміни економічних систем задля того, щоб продовжити існування старої економічної системи, інші - для того, аби прискорити її зміну новою, більш прогресивною. Джерельну базу сучасних західних теорій еволюції економічних систем слід шукати в рамках тих шкіл і течій соціально-економічної думки, які відмовились від надбань класичної англійської політекономії, французького утопічного соціалізму та німецької філософії, стали на шлях прямої апологетики економічної системи капіталізму. в теоріях економічних систем відсутній аналіз зв'язку еволюції економічної системи капіталізму з історичною тенденцією капіталістичного нагромадження і викликаного цим останнім загостренням основної суперечності капіталізму.

 

9.Відносини власності в економічних системах.

У реальній дійсності для вирішення основних економічних проблем суспільство використовує різні механізми. Основою соціально-економічної системи є відносини власності, що означає насамперед спосіб, за допомогою якого координується і спрямовується економічна діяльність людей. Йдеться про певний спосіб прийняття рішень з питань, що виробляти, на основі яких комбінацій обмежених ресурсів і технологій, для кого. Приватна власність, що виникла природним шляхом у процесі розвитку цивілізації, зумовила стихійний порядок координації економічної діяльності, який не виключає державного втручання в економічний процес. Таким стихійним порядком є ринок, де інформація, необхідна для прийняття рішень покупцями і продавцями, передається через цінові сигнали.У реальній ринковій економіці діють два основні типи власності — приватна і державна. З урахуванням реалій змішаної економіки, яка характеризує сучасні господарські системи розвинених країн, а також якісних зрушень у відносинах приватної власності, що виявляються в різноманітності її форм, приватну власність можна було б назвати недержавною. Отже, відносини власності в сучасній ринковій економіці є двополюсною системою. Причому ця система асиметрична в бік недержавних форм власності, чим забезпечується ринкове середовище. В цьому сенсі доречно навести вислів теоретика економічного лібералізму XX ст. австрійського професора Л. фон Мізеса: "Виробництво може спрямовуватися або ринковими цінами, або урядовою радою з управління виробництвом. Третього рішення немає. Неможлива третя соціальна система, яка була б ні соціалістичною, ні капіталістичною". Недержавні форми власності, що виростають з приватної, зумовлюють властивий ринку спосіб координації економічної діяльності.