25. Витрати виробництва і прибуток підприємства.

Жива праця людини створює чистий продукт — понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат. Зрозуміло, що процес виробництва має безперервно повторюватись, а це можливо лише тоді, коли його фактори відтворюються. Частка вартості, яка авансується для постійного функціонування виробництва, визначається як витрати виробництва. Сукупність матеріальних витрат уречевленої праці та витрат частки живої праці, тобто капіталу, що формує вартість виробництва товару для підприємства, називають витратами підприємства.Витрати виробництва — це грошовий вираз тих затрат підприємства, які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції. До таких витрат належать елементи різних факторів виробництва, які використовуються в даному виробничому процесі. Основні з них: витрати на оплату живої праці; витрати на придбання та утримання виробничих будівель, а також машин — обладнання, верстатів тощо; витрати на оплату природних ресурсів, що використовуються у виробництві як сировина та матеріали (предмети праці); витрати на оплату енергоносіїв та ін. — також предметів праці тощо.Витрати виробництва як економічна категорія досліджувались багатьма вченими. Істотний внесок свого часу було зроблено представниками трудової теорії вартості, зокрема К. Марксом в третьому томі «Капіталу». Він розглядав капіталістичні витрати виробництва як затрати капіталіста-підприємця на заробітну плату, матеріали, сировину, пальне, амортизацію засобів праці та ін. Тобто витрати виробництва — це сума затрат минулої (уречевленої) та частки живої праці, яка необхідна для виготовлення певного виду товару потрібної якості при досягнутому рівні розвитку виробництва. За Марксом, капіталістичні витрати виробництва є відокремленою часткою суспільно необхідних витрат на виробництво товару (його вартості). Прибуток - це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво.В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств,метою їхньої діяльності.Розрізняють прибуток обліковий (бухгалтерський), економічний і нормальний. Обліковий (бухгалтерський) прибуток - це різниця між ціною реалізованої продукції і витратами на її виробництво

Нормальний прибуток - це винагорода за підприємницьку діяльність, складова витрат виробництва.Економічний прибуток - це різниця між обліковим і нормальним прибутком. економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати. До складу останніх входить нормальний прибуток на капітал у вигляді відсотка. Прагнення отримати якомога більший прибуток стимулює підприємців ефективніше використовувати економічні ресурси, знижувати витрати, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, освоювати нові виробництва. Балансовий прибуток - це загальна сума прибутку від усіх видів діяльностіБільшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності.Прибуток від допоміжної діяльності - це частина прибутку, утворена внаслідок виконання для інших підприємств непромислових робіт і послуг, реалізації продукції підсобного сільського господарства, надання платних послуг населенню.Прибуток від позареалізаційної діяльності - це різниця (сальдо) між штрафами, пенею, неустойками, одержаними і сплаченими, доход від операцій з тарою, орендна плата від падання в оренду приміщень тощо.Засновницький прибуток - це доход, який отримує засновник акціонерного підприємства при відкритій підписці на акції.Певна частина прибутку витрачається на створення благодійних та інших фондів. Підприємства, які віддають частину своїх прибутків на благодійну діяльність, як правило, користуються податковими та іншими пільгами.Чистий прибуток - це кошти, що залишаються у розпорядженні підприємства після сплати податків і відрахувань.Його витрачають на розширення виробництва, збільшення фондів невиробничого призначення, здійснення заходів з охорони навколишнього середовища, підготовку кадрів, створення соціальних фондів.

 26. Капітал підприємства, його кругооборот та оборот. капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії: перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва, та набуває трьох форм — грошової, продуктивної і товарної.Кругообіг капіталу — це такий його рух, що охоплює послідовне проходження ним трьох стадій та набуття ним трьох форм і повернення до початкової.Підприємці, як і все суспільство, зацікавлені у невпинному русі капіталу, бо від цього залежить не тільки отримання ними прибутків та їх збільшення, а й процес суспільного відтворення загалом, його вдосконалення, прогресивний розвиток людства. При цьому різні частки капіталу одночасно перебувають у всіх трьох формах і на трьох стадіях. Порушення руху капіталу хоча б на одній із стадій означає виникнення певних ускладнень у процесі відтворення. Капітал повинен постійно рухатися, це об'єктивно необхідна умова і спосіб його існування. Це не обмежується одним кругообігом. Кругообіг набуває вигляду нескінченної спіралі. Кругообіг капіталу не як окремий та одноразовий акт, а як процес, що постійно повторюється, є його оборотом. Процес кругообороту капіталу, що безперервно повторюється, в ході якого до підприємця повертається в грошовій формі авансований капітал, називається оборотом капіталу. Оборот капіталу відбувається у часі.В своєму русі він проходить стадію виробництва і дві стадії обігу. Час, на протязі якого авансований капітал проходить стадію виробництва і стадію обігу, становить собою час обороту капіталу. Час обороту в свою чергу складається з часу виробництва, тобто часу, на протязі якого капітал перебуває в сфері виробництва і з часу обігу, тобто часу, на протязі якого капітал перебуває в сфері обігу. Важливу частину часу виробництва становить робочий період тобто час, на протязі якого предмет праці піддається безпосередній дії праці і створюється готовий продукт Оборотний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює натуральну форму (сировина, матеріали, паливо і робоча сила). Правда, робоча сила не переносить свою вартість на продукт, вона створює нову вартість.Поділ капіталу на основний та оборотний властивий лише продуктивному капіталу. Грошовий і товарний капітали функціонують лише в сфері обігу і тому на основний і оборотний не поділяються.Не слід змішувати поділ продуктивного капіталу на основний і оборотний з його поділом на постійний і змінний.Поділ капіталу на постійний і змінний обумовлений їх різною роллю у виробничій вартості і додаткової вартості.Поділ продуктивного капіталу на основний і оборотний обумовлюється відмінностями обороту його складових частин.Змінний капітал - це лише капітал, авансований на купівлю робочої сили. Він вужчий ніж оборотний.Оборотний капітал - це капітал, авансований на сировину, матеріали, паливо і купівлю робочої сили. Основний же капітал - це капітал, авансований на засоби праці. Тобто, це поняття вужче, ніж поняття постійний капітал.Поділ капіталу на основний і оборотний приховує джерело зростання вартості.В процесі виробництва засоби праці зазнають фізичного і морального зношування.Фізичне зношування основного капіталу викликається самим використанням засобів праці в праці виробництва, а також дією сил природи - повітря, води, спеки і холоду і т.д. Вартість основного капіталу, яка переноситься на заново створені товари і повертається до підприємця в грошовій формі після реалізації товарів, утворює амортизаційний фонд.Загроза знецінення основного капіталу в результаті його морального зношування спонукає капіталістів вживати заходів до того, щоб вартість основного капіталу окупилася задовго до його фізичного зносу.

27. Позичковий капітал і позичковий процент. Під позичковим капіталом розуміють капітал, зосереджений в спеціальних установах – банках, основною формою функціонування якого є кредит. Банк, у цьому випадку, зветься кредитором, а той, хто позичає гроші – позичальником. Особливістю відносин між кредитором і позичальником є те, що банк залишається власником грошей, наданих в кредит до закінчення угоди, тобто до тих пір, поки позичальник повністю не виконає умови позички. Позичальник до цього часу є лише тимчасовим користувачем частини капіталу банку. Як і кожний суб’єкт ринкових відносин, власник позичкового капіталу одержує дохід (прибуток). Цей дохід (прибуток) виступає в формі процента.Процент – це плата за позичку (кредит), і виступає зовні як ціна позички (кредиту). Відношення проценту до суми кредиту звуть ставкою процента (часто – ставкою відсотка).Наприклад: позичальник одержав 1000 грн. позику, а через рік повернув кредитору 1200 грн. В цьому випадку процент складає 1200 – 1000 = 200 (грн.), а ставка процента і = (200/1000)*100 = 20 %.Процент як дохід на позичковий капітал, виданий в позичку, - загадкова економічна категорія.