2. Ведення наступу дивізією.

Основними етапами наступу дивізії :

1.Підготовка наступу.

2.Безпосередній наступ на противника, що обороняеться чи відступає.

3.Розвиток успіху і переслідування військ противника.

Першочерговою задачею в ході наступу відповідно до концепції "повітряно-наземна операція" є глибока поразка противника. Вона поряд із глибокою вогневою поразкою, здійснюється силами тактичної авіації і польової артилерії, включає дії частин і підрозділів армійської авіації, повітряно-десантних, повітряно-штурмових і аеромобільных формувань. Взаємодія між силами і засобами спрямована на досягнення одночасної поразки найважливіших об'єктів противника на всю глибину оперативної побудови його військ, що забезпечує раптовість, зосередження сил і засобів на головних напрямках, стрімкість, рішучість і гнучкість дій.

Наступ дивізії починатися безпосередньо з прориву оборони противника, або подолання його смуги оборони, найбільше складними умовами для наступу вважаються такі, коли попереду оборонних позицій противником підготовлена смуга забезпечення.

При наступі із ходу з району зосередження для висування військ призначається смуга висування, у якій вибирається необхідна кількість маршрутів (2-4 на дивізію) військ, що забезпечують висування, у батальйонних колонах. Батальйони першого ешелону висуваються з засобами посилення.

З початком висування головних сил війська прикриття (передові і бойові загони) переходять до подолання смуги забезпечення противника. Її подолання починається з нанесення по виявлених об'єктах ядерних ударів, ударів РУК і авіації, вертольотів вогневої підтримки і вогню артилерії. Слідом за вогневими ударами переборювати смугу забезпечення починають передові, (бойові) загони, що не знижуючи темпів наступу, обходячи пункти опору, захоплюють важливі ділянки місцевості і не допускають відходу противника з однієї проміжної позиції на іншу.

Для придушення пунктів опору противника вводяться в бій авангарди, виділені від кожної бригади першого ешелону. У смугу забезпечення противника при необхідності висаджуються повітряні десанти в складі рота-батальйон.

Бойові дії військ, що переборюють смугу забезпечення, підтримуються вогнем артилерії, РУК, ударами авіації і вертольотами вогневої підтримки. По досвіду навчань "Шарфе Клінге" при подоланні смуги забезпечення 4 мпд і 10 тд 2 АК ФРН у смузі забезпечення вели бойові дії три передових загони за підтримкою ланки вертольотів вогневої підтримки кожного і було висаджено чотири тактичні повітряних десанти до посиленої мотопіхотної роти кожний. Для безпосередньої авіаційної підтримки було зроблено 80 літако-вильотів тактичної авіації. Смуга забезпечення противника глибиною 20 км була переборена за 2,5 години.

Головні сили висуваються за передовими загонами й авангардами в передових порядках у готовності до введення частини сил і нарощування зусиль військ, що переборюють смугу забезпечення, то вводиться частина головних сил бригад, дивізій першого ешелону і нарощується вогнева поразка військ противника.

Висування і розгортання ударного угруповання забезпечується ударами авіації, РУК, ВОП і вогнем артилерії. З виводом передових частин ударного угруповання на рубіж, віддаленим на 8-12 км від переднього краю оборони противника, починається вогнева підготовка, що проводиться з найбільшою щільністю на ділянці прориву.

Вогнева підготовка може починатися нанесенням ядерних ударів (ядерною підготовкою) засобами дивізії, армійського корпуса і тактичної авіації. Ядерна підготовка проводиться з метою нанесення максимальних втрат противнику, що протистоїть, і створення сприятливих умов для переходу військ у наступ.

Ядерні удари наносяться по військах, засобам ядерного нападу і пунктам керування, розташованими на обраних напрямках ударів. У результаті ядерної підготовки пропонується придушити оборону противника на значну глибину і створити в ній широкі проломи, що повинні бути використані наступаючими військами для стрімкого проникнення в глибину оборони і завершення розгрому військ противника. По досвіду навчань на ядерну підготовку витрачалося 60-70% ядерних боєприпасів від загальної кількості виділених дивізії й армійському корпусу.

Після закінчення ядерної підготовки починається артилерійська підготовка з широким застосуванням високоточної зброї. Тактична авіація наносить удари по більш глибоких об'єктах із метою ізоляції поля бою. У ході ізоляції поля бою ударами РУК уражаються другі ешелони (резерви), засоби ППО, об'єкти тилу, розташовані в зоні бойового впливу дивізії і корпуса на глибині до 150 км. Масування вогню і застосування високоточних боєприпасів на ділянках прориву повинно забезпечити нанесення збитку 70-80 %. Такий збиток дозволяє мотопіхоті діяти без спішування з бойових машин.

Головні сили продовжують висування до рубежу атаки послідовно розгортаючись на призначених рубежах розгортання. Тривалість вогневої підготовки може бути в межах 40-60 хвилин, однак шаблона в її побудові не повинно бути.

По закінченні вогневої підготовки частини і з'єднання першого ешелону негайно переходять в атаку. З виходом військ на рубіж переходу в атаку, артилерія переносить вогонь у глибину і переходить до підтримки наступу, що здійснюється методом послідовного зосередження вогню.

Наступ на підготовчу оборону противника починається з прориву. Танки і мотопіхота відкриває вогонь, йде вперед, знищуючи живу силу і вогневі засоби. Механізовані частини разом із танками переборюють опір пртивника, що обороняється, виходять на їхні фланги і прагнуть розширити ділянки прориву. Спішування мотопіхоти допускається з метою знищення окремих пунктів опору.

З розгромом батальйонів першого ешелону, що обороняються, й оволодіння першої позиції починається розвиток успіху. Ділянка прориву розширюється, нарощуються зусилля, знищуються або захоплюються кінцеві об'єкти. Таким чином, ділянки прориву і розвитку успіху зливаються в одну безупинну операцію. У глибині оборони дії військ будуть розпадатися на ряд окремих боїв і носити високоманеврений характер.

Для підтримки високих темпів наступу, швидкого прориву тактичної зони оборони противника, заборони відводу або підходу військ противника рекомендується наносити удари РУК по виявлених засобах ядерного нападу, резервам, що висуваються, висаджувати на вертольотах повітряні десанти. По досвіду навчань "Вінтекс", "Векеель", "Шарле Клінге" висадка тактичних повітряних десантів силою до мотопіхотного батальйону здійснюється на глибину 20-30 км, силою до бригади - на глибину 40-60 км.

Досвід бойових дій БНС у зоні Перської затоки показує, що в смугах забезпечення армійських корпусів і дивізії широко використовувалися вертолітні рейдові загони, що представляють повітряно - наземні тактичні групи в зоні "рота-батальйон"'. Вони виконували задачі по сковуванню підрозділів, що висувалися, і частин із складу других ешелонів (резервів), нанесенню раптових ударів по танковим і механізованим колонам, блокуванню шляхів відходу іракських формувань, дезорганізації системи керування і діяльності тилу, відволіканню сил і засобів противника від рішення головних задач і наданню психологічного впливу на його особовий склад.

Для нарощування зусиль у ході наступу висилається оперативне рухливе угруповання корпуса - рейдові загони зі складу дивізії першого ешелону.

У ході прориву тактичної зони оборони можливі контратаки противника. Їх планується відбивати силами і засобами дивізії першого ешелону, ударами РУК, вогнем артилерії армійських корпусів і ударами підтримуючої авіації, а в умовах застосування ядерної зброї - нанесенням по військах ядерних ударів, що контратакують. Рекомендується нанесення удару у фланг і тил противника, що контратакує, і контрудари відбиваються вогнем із місця або ударом з ходу.

Після виконання бригадами першого ешелону найближчої задачи передбачається введення в бій других ешелонів і резервів дивізій із метою розвитку успіху і виконання кінцевої задачи у високих темпах. Для забезпечення введення в бій других ешелонів (резервів) дивізій здійснюється вогнева підтримка артилерією й авіацією з використанням високоточних боєприпасів, а в умовах застосування ядерної зброї наносяться ядерні удари.

Після виконання дивізіями першого ешелону найближчої задачи корпуса або після захоплення ними важливих об'єктів на глибині 40-70 км передбачається введення другого ешелону (резерву) армійського корпуса. При введенні в бій дивізії другого ешелону їй може виділятися до 20-25 ядерних боєприпасів і одна-дві бригади польової артилерії (4-8 дивізіонів). Після введення в бій другого ешелону дивізій дивізії першого ешелону продовжують наступ разом із бригадами і дивізією другого ешелону. Частини і з'єднання, що понесли великі втрати, можуть бути виведені в резерв.

Введення в бій другого ешелону (резерву) армійського корпуса робиться після нанесення поразки противнику ядерною зброєю, а в умовах, коли ядерної зброї не застосовувалося, забезпечується ударами авіації, РУК, ВВП і вогнем артилерії. На навчанні "Винтекс" для забезпечення введення в бій 1 бртд 7 АК США тактична авіація зробила 30 літако-вильотів, а ВВП до 80 вильотів. При цьому ядерні удари, удари авіації і вогонь артилерії в першу чергу наносяться по засобах ядерного нападу противника і по резервах, особливо в момент їх висування з районів зосередження для нанесення контрудару.

У ході ведення наступу виникає необхідності форсування водяних перешкод, що знаходяться в смугах наступу. На погляд військових фахівців США і ФРН водяні перешкоди передбачається форсувати з ходу, а при неможливості - з попередньою підготовкою у короткі терміни і переважно вночі. Для захоплення мостів, переправ на водяних перешкодах передбачається висадка повітряних десантів, а також висилка передових загонів із задачею швидкого виходу до водяної перешкоди, форсування її з ходу, у взаємодії з повітряними десантами захоплення плацдармів на протилежному березі і забезпечення форсування головними силами з ходу. Перед висадженням повітряних десантів можуть бути нанесені ядерні удари. Бойові дії передових загонів і повітряних десантів забезпечуються ударами авіації і вогнем артилерії, виділеної до складу передових загонів і особливо змішаними літако-вильотами групами і загонами, що наносять удари по противнику, використовуючи сховані ділянки місцевості.

У арміях НАТО при веденні наступу велика увага приділяється розвитку успіху. Він, як правило, починається в момент, коли противнику важко утримати займані позицій і опір його значно знизився. Ціль розвитку успіху полягає в позбавленні противника можливості відновлення організованої оборони або організованого виходу з бою.

Війська, які здійснюють розвиток успіху, швидко здійснюють рейди, удари й охвати по захопленню об'єктів, які приводять до вирішального успіху, при цьому широко використовуючи дії повітряних, аеромобільних і морських десантів.

Там, де противник робить опір на шляху до кінцевого об'єкта, дивізії першого ешелону сковує його з фронту, а бронетанкова (танкова) дивізія слідом за нанесенням ядерних ударів атакує його у фланг і тил.

Розвиток успіху може перерости в переслідування противника , що відходить, що є завершальною фазою розвитку успіху. Переслідування починається тоді, коли противник втратив спроможність до опору і робить спроби вийти з бою. Воно проводиться з граничною напругою всіх сил і максимального використання озброєння і бойової техніки. Ціль переслідування - повний розгром військ противника. У ході переслідування по противнику, що відходить, наносяться безупинні удари тактичної авіації, РУК, ВОП. Дивізія із виходом на рубіж кінцевої задачи, можє зробити перегрупування військ і перейти до закріплення захопленого рубежу (об'єкта). У залежності від обстановки можуть бути виділені в резерв або одержати нову бойову задачу на продовження наступу.

Слід зазначити, що погляди військового командування НАТО на організацію і ведення наступального бою відповідають сучасним вимогам. Однак у теорії організації я ведення наступу є сильні і слабкі сторони.

До сильних сторін наступу варто віднести наступні:

виділення дивізії та армійському корпусу значної кількості ядерних і високоточних боєприпасів; наявність у корпусі НАТО РУК;

створення сильного першого ешелону для нанесення початкового удару з метою досягнення рішучого успіху на самому початку наступу; нанесення головного удару з великим масуванням ядерної зброї, авіації, ВВП і танків, а також широке застосування високоточної зброї по основному угрупованню противника; широке застосування повітряних, аеромобільних і морських десантів, рейдових загонів, змішаних літако-вильотів груп і загонів як в оперативній, так і в тактичній зоні оборони противника.

До слабких сторін варто віднести: більшість засобів доставки ядерних і високоточних боєприпасів дивізії й армійського корпуса розташовуються в 4-8 км від лінії зіткнення військ, що робить їх уразливими від вогню звичайної артилерії; прагнення командування корпуса одними і тими ж з'єднаннями розгромити перший ешелон противника, його найближчі резерву і розвити успіх на всю глибину поставленої задачі.

3 А К Л Ю Ч Е Н Н Я

Розглянувши основні положення поглядів командування НАТО на підготовку і ведення наступального бою дивізії, можна зробити висновок про те, що існуючі погляди на характер ведення наступальних дій в основному відповідають передовій військовій думці.

Викладені в лекції положення не є постійними. Вони щорічно удосконалюються в процесі оперативної і тактичної підготовки. Військове керівництво США і НАТО, готуючись до ведення війн, постійно удосконалюють структуру військ, проводить щорічно тактичні навчання в ланці бригада – дивізія - корпус і один раз у два роки великі навчання військ НАТО типу "Зима".Досвід проведення навчань за останні роки, а також бойові дії БНС у зоні Перської Затоки, висловлювання військових фахівців НАТО говорять про те, що дивізія і армійський корпус уже зараз, у мирний час, здатні вирішувати бойові задачі в сучасному бою і операції.

Все, викладене вище, вимагає від нас творчого підходу до вивчення наступальних дій, з тим щоб шукати нові способи ведення бойових дій по розгрому військ противника.