1. Основи наступу дивізії провідних країн світу.

Наступ в арміях основних блоків НАТО розглядається як основний вид бойових дій і проводиться у високих темпах /до 50 км за добу/ з головною метою - забезпечити повний розгром угруповання військ противника, що протистоїть, і захоплення території (рубежів, об’єкту).

Допоміжні цілі:

захоплення визначеної території або ключових об’єктів та важливих ділянок місцевості;

сковування противника на займаємих рубежах або районах;

позбавлення противника необхідних військових та економічних ресурсів;

введення противника в оману відносно напрямку головного удару.

Відповідно до положень, прийнятих у збройних силах НАТО, основними принципами організації і ведення наступу є:

1.- зосередження і створення переваги в силах і засобах на обраних напрямках в інтересах досягнення успіху на ранній стадії операції /бою/, підтримування високих темпів наступу;

2. - раптовість, яка виключає шаблонні дії і передбачає нанесення стрімких ударів по противнику з непередбачених напрямків і в несподіваний для нього час;

3. - стрімкість, що сприяє досягненню раптовості, замішанню і сковуванню противника, зниженню ефективності його контрзаходів, підтримка високих темпів наступу і закріплення успіху;

4. - гнучкість, що полягає в ретельному і перспективному плануванні і застосуванні різних способів дій у залежності від обстановки, що складалася;

5 - рішучість, що передбачає постійну боротьбу за захоплення й утримання ініціативи, ведення бойових дій на всю глибину оперативної побудови бойових порядків військ противника, зберігання мобільності і гнучкості у використанні вогню, і маневру, засобів РЕБ, максимальне застосування наявних бойових можливостей у чітко скоординованих загальновійськових діях.

Важливою умовою досягнення успіху в наступі вважається забезпечення переваги в силах і засобах на напрямку головного удару не менше 4÷6:1 на користь наступаючого.

Однак досвід бойового застосування БНС США і їх союзників у зоні Перської затоки показує, що в сучасних умовах традиційне створення переваги в силах і засобах наступаючих може виключатися. Відсутність переваги в силах і засобах цілком можливо компенсувати ретельно скоординованими діями СВ, ВПС і ВМС у сполученні з високою мобільністю, вогневою міццю й іншими чинниками. Особлива увага при цьому приділяється використанню ВТЗ всіх родів військ.

1.1. Способи й умови переходу в наступ

Війська переходять у наступ в різних умовах обстановки. Наступ може організовуватися і вестися в початковий період війни або в ході її. Він може вестися з застосуванням ядерної зброї або в умовах застосування тільки звичайної зброї. Вважається, що найбільш типовими умовами можуть бути такі, при яких війська почнуть наступ з застосуванням тільки звичайної зброї, а потім у ході бойових дій можливий перехід до застосування ядерної зброї.

У залежності від обстановки, наступ може вестися на противника, що поспішно перейшов до оборони або який займається підготовкою оборони.

Перший випадок - найбільш характерний для умов застосування ядерної зброї.

У залежності від умов обстановки і визначається спосіб переходу в наступ.

У арміях США і ФРН передбачається два способи переходу в наступ: із ходу і з положення безпосереднього зіткнення із противником.

Під переходом у наступ з ходу розуміється такий спосіб, коли війська висуваються з глибини, розгортаються в бойовий /передбойовий/ порядок у ході висування і без зупинки переходять у наступ. У початковий період війни він організується і ведеться безпосередньо з пунктів постійної дислокації, районів оперативного призначення або районів зосередження, що знаходяться на видаленні 30-80 км і більш від державного кордону або переднього краю.

Він може являтися продовженням зустрічного бою або при успішному розвитку контрудару в обороні. Такий спосіб є найбільше складним, тому що всі заходи щодо організації наступу, а також уточнення рішення, віддача наказів, організація взаємодії і забезпечення здійснюється в процесі висування і розгортання військ. Вважається, що наступ з ходу має свої позитивні і негативні сторони.

До позитивних сторін відносяться: зменшення ступеня уразливості військ від ядерної і звичайної високоточної зброї, підвищення скритності підготовки наступу і збільшення можливості досягнення раптовості, а також створення трудностей противнику в проведенні контрпідготовки. Негативною стороною даного способу є складність в організації висування /особливо ракетних військ і артилерії/, у проведенні вогневої підготовки, а також труднощів у керуванні військами й організації взаємодії.

Перехід у наступ з безпосереднього зіткнення із противником /з попередньою підготовкою/ частіш усього буде починатися на підготовлену оборону. Це- такий спосіб переходу в наступ, коли позиції, які займаються військами, розташовані поблизу противника, являються вихідним рубежем /районом/ для наступу. Він може проводитися після ведення оборонних дій на добре підготовлену оборону, коли противник випередив у розгортанні, перевершує в силах і засобах, а також при несприятливих умовах місцевості.

Позитивною стороною цього способу є те, що частини і з'єднання заздалегідь повністю розгорнуті і готові в будь-який час або після невеликого перегрупування сил почати атаку. Негативною стороною цього способу наступу вважається постійна уразливість військ від засобів ядерного нападу і звичайної високоточної зброї противника, його РУК і РВК.

З перерахованих способів переходу в наступ - перший спосіб знайде широке застосування на початку війни та в умовах застосування ядерної зброї, другий - у ході війни, особливо тоді, коли ядерна зброя не застосовується. Однак не виключено, що обидва способи в тій або іншій мірі будуть застосовуватися як у початковий період, так і в ході війни, в умовах застосування ядерної і звичайної зброї.