Методичні рекомендації.

Зміст і викладення лекційного матеріалу базувати на знанні студентами організаційно-штатної структури, систем озброєння, бойових можливостей і тактики підрозділів, частин (з`єднань, об`єднань) армій провідних країн світу, за змістом котрих провести контрольне опитування відповідно до вступної частини. Матеріал лекції викласти методом доповіді з поясненнями на схемах, слайдах і крейдою на дошці.

І. Вступна частина

1. Здійснити контроль наявності й готовності до занять тих, хто навчається.

2. Провести контроль ступеня знань з переліку питань:

ОШС мд(бртд) СВ ЗС США;

ОШС мпд(тд) бундесверу ФРН;

3. Оголосити тему, мету заняття, навчальні питання і порядок їх розгляду.

Іі. Основна частина. Вступ

Лекція базується на знаннях студентами організації та озброєння з’єднань, частин і підрозділів цих країн.

Вивчення матеріалів цієї лекції необхідне для поглиблення теоретичних знань з основ побудови, тактики і оперативного мистецтва ЗС ПКС, всебічного аналізу наступних бойових дій під час оцінки противника, прогнозуванні його дій, прийнятті рішення у ході групових вправ.

Предметом лекції є оборона дивізії ПКС, таких як США та ФРН, як дивізій, найбільш могутніх у вогневому відношенні, маневрових, оснащених новітніми засобами розвідки, управління і ураження. До того ж ЗС цих країн керуються найбільш розвинутими воєнними теоріями, які визначають сучасні способи ведення бойових дій.

Актуальність вивчення матеріалів цієї лекції очевидна, так як оборона розглядається воєнними фахівцями як один із основних видів бойових дій, причому найбільш складними.

Мета лекції - розкрити основні погляди іноземних воєнних фахівців на організацію і ведення оборони дивізією.

У лекції будуть розглянуті наступні навчальні питання:

1.Основи оборони дивізії ПКС.

2.Ведення оборони дивізією.

1. Основи оборони дивізії провідних країн світу.

1.1. Роль і місце дивізії в обороні, умови переходу до оборони.

В останні роки командуванням армій провідних країн світу вивчається найбільш притаманні умови, в яких частини та з'єднання сухопутних військ будуть змушені переходити до оборони під час ведення бойових дій.

Так, за поглядом воєнного командування армій ПКС основна мета бойових дій полягає у нанесенні рішучого ураження противнику. Але в усіх випадках оборона розглядається не як самоціль, а як тимчасовий вид бойових дій у результаті ведення яких повинні бути складені умови до переходу у наступ. Ця ідея підкріплюється і в бойових статутах. Наприклад, в статуті армії США (FМ-100-5, 4 1993 р.) вказується. "Оборона ведеться з метою: зриву наступу противника; збереження сил та засобів, воєнних об'єктів і органів управління; утримання об'єктів, рубежів, районів тактичного, стратегічного або політичного значення; виграну часу; послаблення військ противника перед початком наступальних операцій; здійснення контролю над важливими районами території; змусити противника зосередити свої війська так, щоб вони були найбільш уразливими для нанесення ударів".

Роль дивізії в обороні визначається:

1. Завданням, яке поставлене дивізії;

2. Важливістю смуги оборони, об'єкта, рубежу, району,

3. а також місцем дивізії в бойовому порядку АК.

Дивізія, як правило, обороняється у складі АК, але вона здібна вести оборонні дії і самостійно.

Найбільш частіше дивізія буде оборонятись в першому ешелоні АК, дивізія вирішує основну задачу по розгрому наступаючого противника і створенню умов для переходу у наступ головних угрупувань своїх військ.

Оборону рекомендується вести з таким розрахунком, щоб нав'язати противнику свою волю і змусити його діяти згідно плану оборони. Статути армій держав НАТО пред’являють до оборони ряд вимог, основними з яких є наступні: оборона повита бути стійкою, глибокоешелонованою, круговою, протитанковою, здібною протидіяти масованим ударам авіації, артилерії і ракет, бути активною, допускати широкий маневр силами і засобами.

Основними принципами ведення оборони вважається маневр високорухомими угрупуваннями військ в поєднанні з вогневими ударами.

За поглядом воєнних фахівців ПКС, частини і з'єднання сухопутних військ можуть переходити до оборони в різних умовах обстановки - на початку війни або в ході її, завчасно (передбачно) або поспішно (примусово); в умовах безпосереднього зіткнення з противником або поза зіткнення з ним.

На початку війни передбачений і завчасний перехід до оборони передбачається здійснювати тоді, коли противник має перевагу в силах і засобах і займає найбільш вигідне оперативно-тактичне положення.

Примусовий перехід до оборони на початку війни може мати місце на той випадок, коли противник випереджає в розгортанні, в нанесенні вогневих ударів, переході в наступ або на випадок невдалої прикордонної битви. В цих умовах оборона буде організовуватись під час бойових дій під ударами противника. Перехід до оборони буде поспішним, інженерне обладнання недостатнім, а розгортання військ дивізії буде здійснюватись в невигідних умовах оперативної і тактичної обстановки.

Перехід до оборони у безпосередньому зіткненні з противником можливий у ході наступу, коли подальший наступ стане можливим у випадку великих втрат, що були нанесені в ході бойових дій; тимчасової відмови від ведення наступу на одних напрямках, з метою економії сил і засобів і наступу на інших напрямках; для відбиття контрудару переважаючих сил противника і закріплення захоплених рубежів і районів.

Такі найбільш характерні умови переходу до оборони. Однак різноманітність варіантів обстановки може створити і інші умови переходу військ до оборони.