- •Європейська цивілізація на рубежі тисячоліть: діалектика розвитку та протиріч.
- •Західна Європа: географічні, історичні, культурні та політичні параметри.
- •Тенденції інтеграції та регіоналізації європейського геополітичного простору: історія та сучасність
- •Країни Західної Європи і Україна: цивілізаційна та геополітична складова відносин.
- •Геополітичні наслідки іі світової війни для країн Західної Європи.
- •Створення геополітичної лінії розколу у Західній Європі.
- •Західна Європа у зовнішньополітичних настановах сша і срср.
- •Зовнішня політика Тимчасового режиму і IV Французької республіки.
- •Проблема Німеччини у повоєнних міжнародних відносинах.
- •Колоніальна політика Франції.
- •Зовнішня політика Франції V Республіки.
- •Інтеграційні процеси в Європі та позиція Франції.
- •15. Глобальний проект ж.Ширака.
- •Зовнішня політика н. Саркозі
- •Формування національних інтересів Великобританії та Ірландії у біполярну добу.
- •Відносини Великобританії з країнами Британської співдружності націй.
- •Зовнішня політика т.Блера.
- •Зовнішньополітичний курс к. Аденауера.
- •Зовнішня політика г.Шрьодера.
- •Зовнішня політика ф.Франко.
- •Зовнішня політика ф.Гонсалеса.
- •Зовнішня політика уряду х.М.Аснара.
- •Зовнішня політика уряду х.Л.Родригеса Сапатеро.
- •Двосторонні відносини України і Франції: проблеми та перспективи.
- •Міждержавне співробітництво України і Німеччини у сучасній системі міжнародних координат.
Зовнішня політика Тимчасового режиму і IV Французької республіки.
Временный режим После освобождения Франции от фашистской оккупации власть перешла в руки Временного правительства. Его возглавил герой Сопротивления генерал Шарль де Голль, сыгравший важную роль в борьбе за освобождение страны. В состав правительства вошли представители партий, активно участвовавших в движении Сопротивления. Был восстановлен демократический строй. К суду привлечены деятели фашистского режима. Две тысячи из них были казнены.
В октябре 1945 г. проведены выборы в Учредительное собрание. Левые силы получили большинство мест.
Наиболее влиятельными стали Французская коммунистическая партия (ФКП), социалистическая партия (СФИО) и партия Народно-республиканское движение (НРП).
Правительство, основанное на сотрудничестве этих партий, вновь возглавил де Голль. Было восстановлено социальное и трудовое законодательства, принятые в период Народного фронта. Проведена национализация банков и страховых компаний.
Острая борьба развернулась в ходе выработки новой конституции. Учредительное собрание разработало проект, выражавший взгляды левых партий, что противоречило подходу де Голля, желавшего значительного расширения полномочий президента. Не встретив понимания у большинства членов Учредительного собрания, он ушел в отставку.
Проект конституции был утвержден на референдуме. В декабре 1946 г. конституция вступила в силу. Это была одна из самых демократических конституций в послевоенной Европе. Франция провозглашалась демократической республикой, в которой суверенитет принадлежит народу. Декларировалось равноправие граждан независимо от пола, расы, национальности, политических взглядов, вероисповедания. Провозглашалось право граждан на труд, отдых, социальное обеспечение и образование. Франция отказывалась от завоевательных войн и применения силы против свободы других народов. По конституции двухпалатный парламент избирался всеобщим голосованием, который избирал президента.
Четверта республіка У 1946 р. було прийнято конституцію Четвертої республіки. Франція проголошувалась «неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою». У країні вводилось загальне виборче право, рівноправність чоловіків і жінок. До звичайних політичних прав були додані права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту. Також проголошувались права трудівників на участь у керівництві підприємства, право на профспілкову і політичну діяльність, право на страйк.
У конституції передбачалась можливість націоналізації, усуспільнення власності, якщо вона набувала “рис національної суспільної служби або фактичної монополії».
Урівнювались у правах громадяни Франції і колоній. «Французька імперія» замінялась терміном «Французький союз». Франція зобов`язувалась уникати «всілякої системи колонізації», обіцяла «не вести війн з метою завоювання і ніколи не застосовувати свої збройні сили проти слободи будь-якого народу».
Країна проголошувалась парламентською республікою. Головну роль у житті країни повинен був відігравати двопалатний парламент, який обирав президента з обмеженими повноваженнями.
Вибори 1946 р. в новий парламент закріпили провідну роль у політичному житті країни ФКП, СФІО, МРП.
Режим Четвертої республіки не був стабільним. Значний вплив на розвиток внутрішньополітичних процесів мала "холодна війна". ФКП підтримувала СРСР і це неодмінно впливало на роботу парламенту й уряду. (З 1946 р. по 1958 р. змінилось 24 уряду (у середньому кожен уряд знаходився при владі не більше пів року, а деякі – два-три дні). Наростала напруга у відносинах між комуністами і соціалістами, що згодом призвело до розриву їхніх відносин. Падав життєвий рівень населення. Промисловці були невдоволені проведенням політики націоналізації.
Таке становище в країні турбувало США, невдоволених полівінням Франції. Вони зробили ставку на антикомуністичні сили всередині країни. В обмін на фінансову допомогу за планом Маршалла США зажадали виведення комуністів з уряду Франції, що й було зроблено в травні 1947 р. У 1951 р. була прийнята мажоритарна система виборів з метою послабити позиції лівих сил.
Усунення комуністів з уряду зумовило розпад блоку політичних партій, на співробітництві яких ґрунтувалась Четверта республіка, викликало наростання напруги в суспільстві. У листопаді 1947 р. ФКП продемонструвала свою силу, організувавши загальнонаціональний страйк, який поставив під загрозу існування республіки.
З іншого боку, виник рух прихильників де Голля (Об’єднання французького народу), який виступив за конституційні реформи і проти режиму Четвертої республіки. Основними ідеями голлізму були: ідея нації, сильної влади і соціальних реформ, створення керованої економіки на основі співпраці різних прошарків суспільства (див. схему на ст. ).
Напруги в суспільстві додавали невдалі колоніальні війни в Індокитаї (1946-1954 рр.), Алжирі (1954-1962 рр.), в інших куточках колоніальної імперії Франції. Франція опинилась перед лицем загальнонаціональної кризи. Прощання з колоніальним минулим для Франції було тривалим і болючим. Франція змушена була залишити Індокитай, надати незалежність Марокко, Тунісу, але з Алжиром вона розставатись не бажала. Це і стало причиною глибокої кризи.
Алжирські французи (близько 1 млн. осіб) були категорично проти незалежності Алжиру і стали основою для консолідації прихильників збереження колоніальної імперії – ультраколоніалістів, або просто ультра. Визвольна війна алжирського народу примусила Францію втягнутися у тривалий конфлікт, в якому французи знищили 2 млн. алжирців.
Війна внесла розкол у французьке суспільство: одна частина населення виступала за припинення війни, інша (ультра і військова верхівка) – за її продовження. Скориставшись таким становищем, у країні на політичну арену вийшли крайні сили. У 1956 р. комуністи набрали більшість на виборах у парламент. Після критики культу особи Сталіна і змін в СРСР вони поправили авторитет, підірваний зовнішньополітичними акціями Сталіна. У той же час в Алжирі ультра і армійська верхівка відкрито здійснювали підготовку до державного перевороту.
У таких складних умовах голова уряду Коті звернувся до національного героя Франції генерала де Голля з проханням очолити уряд.
На тлі політичної боротьби, завдяки американській допомозі, економічне становище в країні до 1949 р. нормалізувалось. У цьому ж році була відмінена карткова система. У 1948 р. досягнуто довоєнного рівня виробництва в промисловості, а у 1950 р. – у сільському господарстві. У 50-ті роки у Франції, як і в інших країнах Заходу, почалось економічне піднесення, але темпи його зростання були менші ніж у ФРН та Італії. Зростання йшло головно за рахунок промисловості, яка активно модернізувалась при державній підтримці. Важливу роль у цьому процесі відігравав націоналізований сектор економіки, який розвивався згідно з планами (програмування). Виникли нові галузі виробництва: нафтодобувна, нафтопереробна, атомна, електронна. Впроваджувались нові технології, на придбання яких було витрачено значну частину допомоги за планом Маршалла.
Зовнішня політика Франції часів Четвертої республіки була повністю підпорядкована США і логіці «холодної війни». Франція була членом НАТО і вела активні колоніальні війни (Індокитай, Північна Африка, Мадагаскар), намагаючись втримати залишки своєї колоніальної імперії.