16. Двосторонні відносини України і Франції: проблеми та перспективи.

Розвиток політичних, економічних та культурних відносин з Францією, незважаючи на те, що Україна особливо зацікавлена у них і що Міністерство закордонних справ традиційно скеровує у посольство до Парижа свої кращі дипломатичні кадри, відбувається не дуже активно. Тут позначаються традиційно добрі відносини Франції з Росією, бо у відносинах з Україною Париж зважав на позицію Москви.

Після проголошення Україною незалежності Франція визнала її 27 грудня 1991 p., а вже 24 січня наступного року були встановлені дипломатичні відносини. У червні 1992 p., під час візиту Президента України Л. Кравчука до Франції, було підписано Договір про взаєморозуміння і співпрацю, який і дотепер є підґрунтям двосторонніх відносин.

Але рух, спрямований на подальший розвиток взаємовідносин на основі підписаного договору, загальмувався.

Матеріалів про Україну публікувалося в пресі мало та й, здебільшого, вони не були прихильними до її незалежності. Розробка договірно-правової основи просувалася повільно: вдалося підписати тільки абсолютно необхідні двосторонні угоди. Вичікувальна позиція, зайнята керівництвом Франції стосовно розбудови відносин з Україною, пояснювалася то наявністю на нашій території ядерної зброї, то загрозою ЧАЕС. Результатом такого підходу було те, що договір, підписаний у червні 1992 p., був ратифікований Національними зборами Франції лише 14 лютого 1996 р.

Однак поступово процес розбудови відносин між країнами став набирати обертів, і нині можна констатувати: вони цілком прийнятні, створено необхідну основу для їх розширення та поглиблення, хоча, на жаль, вони не відповідають потенціалу обох країн. На наше переконання, вони могли б виконувати вагомішу роль у розв'язанні завдань міжнародної безпеки і європейського та євроатлантичного співробітництва.

Поглиблення контактів на найвищому рівні засвідчують результати зустрічей Президента України Л. Кучми з президентом Франції Ж. Шираком, що відбувалися в межах Мадридського саміту НАТО (липень 1997 р.) та під час саміту Ради Європи у Страсбурзі (жовтень 1997 p.). Упродовж останніх декількох років відбулася низка взаємних візитів на міністерському рівні. Стали звичайними консультації між міністерствами закордонних справ.

Перший державний візит Президента Франції Ж. Ширака в Україну відбувся 2-4 вересня 1998 р. Тоді було підписано міжурядові угоди про співпрацю в галузі мирного використання ядерної енергії та енергетики, співробітництво правоохоронних органів та міжвідомчу

Активно розгортається співробітництво у військовій і військово-технічній галузях. Відбувся обмін візитами на рівні міністрів, часто французькі військовики високих рангів відвідують Україну, а українські - Францію. Українські офіцери навчаються у французьких військових коледжах. Велике значення для розвитку співпраці має те, що українські миротворці перебували у Боснії в так званій зоні відповідальності Франції.

За останні роки зусиллями обох країн створено певну договірну основу, яка дає змогу й далі розгортати співпрацю. Окрім згаданого Договору про взаєморозуміння і співробітництво 1992 p., діють майже 60 міжурядових та міжвідомчих угод, що забезпечують адекватне розв'язання проблем, які виникають у повсякденній практиці двостороннього співробітництва і забезпечують його стабільність і взаємовигідність.

Двосторонні економічні зв'язки двох країн, на жаль, ще обмежені. Товарообіг перебуває близько позначки 500 млн доларів США, водночас сальдо для України негативне, обсяг французьких інвестицій на 1 січня 2001 р. становив 40,9 млн доларів США. Це зумовлено тим, що французька економіка перебуває не в найкращому стані і ''зайвих'' капіталів просто немає.

Зазначимо, що умови в Україні стосовно іноземного інвестування несприятливі. Це відштовхує потенційних французьких інвесторів. У цьому напрямі діє й надто завищена форма страхування, запроваджена КОФАС (Французька страхова компанія для зовнішньої торгівлі) щодо України, яка належить до групи країн з найбільшим ризиком.

Україна постачає Франції чорні метали, продукцію хімічної промисловості, текстиль, енергоносії, а Франція - продукцію сільського господарства та хімічної промисловості, технічне обладнання, товари широкого вжитку. Але все ж таки рівень торговельної співпраці не відповідає можливостям обох країн.

Франція - країна особлива. Якщо Україна заручиться її підтримкою, то матиме сприяння Європи. Необхідно створити таку систему підходів, за яких Україна могла би привернути до себе Францію, усунувши перешкоду на шляху прийняття колективних рішень в європейських структурах стосовно українських проблем. Для цього необхідна продумана політика і комплексний підхід у багатьох напрямах: економічному, політичному, культурному та міжнародні контакти на двосторонньому рівні.