2. Західна Європа: географічні, історичні, культурні та політичні параметри.

Європа — одна з двох частин світу, розташованих на материку Євразія. Західне узбережжя омивають води Атлантичного океану, а східна межа проходить одразу за Уральськими горами. Поверхня Європи переважно рівнинна, проте й тут є гори різної висоти, а також вулкани, які нагадують про себе час від часу грізними виверженнями.

Європа — одна з найосвоєніших частин світу. Нині більша її частина розорана, а природні комплекси змінені людиною. В усі часи Європа значно впливала на події в світі.

Географічне положення. Європа розташована на заході Євразії. Вона охоплює площу близько 10 млн км кв і розміщена переважно в помірних широтах. Тільки крайні північні та пів¬денні її частини заходять у субарктичний і субтропічний пояси. Європа з трьох боків оточена морями. Її західне та південне узбережжя омивають води Атлантичного океану.

Береги Європи порізані значною кількістю заток і приток, тут багато півостровів і островів. Найбільші з півостровів Скандинавський, Ютландія, Піренейський, Апеннінський, Балканський та Кримський. Найбільші серед островів — це Нова Земля, архіпелаг Земля Франца-Йосифа, Шпіцберген, Ісландія, Велика Британія, Ірландія. В Середземному морі розташовані великі острови Корсика, Сицилія, Сардинія. У водах, які омивають узбережжя Європи, перехрещуються шляхи, що ведуть до Африки та Америки, а також сполучають між собою країни Європи.

Західна Європа – територія, на якій розташовується 25 країн, міцно пов'язаних спільністю історичної долі, тісними політичними та економічними стосунками. Серед них є декілька відносно значних та впливових країн, що відносяться до «великої сімки» (ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Іспанія).

Дуже часто по відношенню до цієї групи країн використовується образ «малі привілейовані нації». Звернемо увагу на найбільш яскраві особливості цих країн:

• дуже висока ступінь «відкритості економіки» як наслідок активної участі в географічному поділі праці;

• специфічна структура господарства з вузькою спеціалізацією на галузях «верхніх поверхів» енерговиробничих циклів (галузі, що базуються на власному науково-технічному потенціалі і виробляють продукцію найвищих технологій невеликими серіями);

• висока ступінь концентрації виробництва та, відповідно, висока продуктивність праці;

• підвищена частка третинного і четвертинного секторів економіки з особливою роллю освітніх, медичних, наукових і банківських послуг найвищого рангу;

• дуже високий інтелектуальний потенціал суспільства та його дбайливе використання;

• висока якість життя населення.

Особливу групу західноєвропейських країн складають країни-«карлики» - Андорра, Ватикан, Ліхтенштейн, Люксембург, Сан-Марино, Монако, Мальта, британська колонія Гібралтар тощо.

За формою правління практично половина західноєвропейських держав - монархії (крім Ватикану - всі монархії конституційні). Республіки зустрічаються як президентські (Франція), так і парламентські (Австрія, Німеччина).

Однією з особливостей західноєвропейської системи є її швидке інтегрування. Інтеграційні процеси на її терені відрізняються масштабами і глибиною та виступають приладом для удосконалення інтеграційних процесів у світі.

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угруповань. Серед них можна виділити: в Західній Європі - Європейський Союз (ЄС) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ).

Офіційно до 1 листопада 1993 р. провідне інтеграційне угруповання західноєвропейських країн називалось Європейське економічне співтовариство. З 1 листопада 1993 р. після набуття чинності Маастрихтських угод офіційна назва цього угруповання - Європейський Союз.

Утворився Європейський Союз в 1967 р. на базі злиття органів трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шестіркою провідних країн - ФРН, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією і Люксембургом:

1) Європейського об'єднання вугілля і сталі (угода, укладена в 1951 p., а набула чинності в 1952 p.);

2) Європейського економічного співтовариства (Римська угода про створення ЄЕС, укладена в 1957 p., а набула чинності в 1958 p.);

3) Європейського співтовариства з атомної енергії (угода набула чинності в 1958 р.).

Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу.

У даний час Європейський Союз має тенденцію до розширення. Підписана угода про приєднання до ЄС. Це - десять країн, що розташовані в Східній Європі.

Механізм функціонування ЄС базується на політико-правовій системі управління, яку складають наднаціональні або міждержавні органи та елементи національно-державного регулювання. Європейський Союз має свої наднаціональні законодавчі та виконавчі органи.

Крім ЄС, в Європі значна роль належить ще одному економічному угрупованню - Європейській асоціації вільної торгівлі. Створена вона в 1960 р. в Стокгольмі з метою полегшення і розширення торгівлі між країнами-членами: Австрією, Францією, Ісландією, Норвегією, Швецією, Швейцарією, Великобританією, Данією, Португалією.

Сучасна західна культура виключно динамічна. Практицизм, індивідуалізм, погоня за матеріальними благами, специфічне відношення до часу («час - гроші») багато в чому руйнують усталені в попередні епохи ідеали людської поведінки, людських взаємовідношень. Це культура заснована, на підприємництві, бізнесі, діловитості, її головні герої - люди що, вміють заробляти гроші. У ній ціняться активність, раціональність, професіоналізм. Великий вплив на змістовну наповненість сучасної західної культури справили усі ті досягнення, що відбулись у різних формах матеріальної і духовної культури. Всі ці революційні зміни позначали перехід до нового типу суспільства.

Можна виділити декілька аспектів, у яких конфліктна ситуація сучасної західної культури виявляється.  Свобода і насильство. В минуле століття насилля було буденним явищем, воно складало необхідну умову існування і функціювання суспільної системи. В сучасній західній культурі, саме в наслідок пережитих спільнотою у XX ст. змін насилля сприймається як порушення норм людського буття. Створення умов для збільшення свободи людини - одне із найбільших досягнень сучасної західної цивілізації.

Елітарність і масовість. Відносне розшарування культури на «культуру усіх» і «культуру обраних» існувало завжди. В XX столітті це розрізнення отримало форму елітарної й масової культури. Елітарна культура, зорієнтована на думку її творців, на сприйняття елітою як кращої частини суспільства, яка має особливу сприйнятливість: форма культури, що включає образотворчі види мистецтва, літературу, музику і призначена для вищих прошарків суспільства. Для масової культури характерним є загальнодоступність, легкість сприйняття, спрощенність, розважальність. Її світ багатоликий. Масова культура не вимагає від людини ні знань, ні роздумів - навпаки, під її впливом вона деградує, бо її знання спираються на безпосередні емоційні реакції. До кінця XX ст. друга тенденція помітно посилилася і культурологи стали казати про зростання мідкультури - культури середнього рівня.

Плюралізм та уніфікація. Сучасна культура плюралістична: ніколи раніше не було такої різноманітності культурних систем і підсистем, поглядів, напрямків як тепер. Технізація. Загальновідомий факт - проникнення техніки у галузі буття тим більший, чим далі просунулась країна на шляху цивілізації західного типу. Технізація життя є невід'ємною стороною сучасної західної культури, засобом і результатом її розвитку.

Інший напрямок - антисциєнтизм - виступає з негативною оцінкою досягнень науки. Потрібно визнати, що багато успіхів науки (ядерна фізика, технічні науки, генетика й інші) несуть в собі загрозу для самого існування людства.