Тема 10. Правове виховання учнів у процесі навчання

здатність досягається не тільки завдяки правовиховній роботі, а й самостійною роботою особистості над собою, її участю у правоохо­ронній діяльності.

Важливою умовою успіху в правовому вихованні учнів є його планування. Проблеми правового виховання мають становити ор­ганічну систему планів класних керівників, вихователів груп про­довженого дня, учнівського самоврядування школи. В них повинні бути зазначені точне місце і роль кожного учасника правовиховного процесу, визначені всі необхідні умови тісного взаємозв'язку цього процесу з іншими напрямами виховання. Плани мають ґрунтува­тися на всебічному аналізі стану дисципліни і порядку в класі, шко­лі, враховувати вікові особливості учнів та рівень їхньої правової свідомості, передбачати систему органічно пов'язаних між собою ви­ховних заходів.

У правовому вихованні важливим є питання, звідки до учнів надходить правова інформація, який виховний інститут має на них найбільший вплив. Джерелами правових знань законослухняних школярів є: школа, газети, журнали, кіно, телебачення, радіо, ху­дожня література, юридична література, друзі, вчителі, родина, од­нокласники. Дещо інша картина щодо джерел інформації неповно­літніх правопорушників: телебачення, школа, родина, газети, кіно, друзі, вчителі, юридична література, журнали, художня література, товариші по школі. За порадами з правових питань у разі потреби учні звертаються до батьків, друзів, вчителів тощо.

Підвищенню результативності правового виховання сприяє ре­тельний аналіз проведеної роботи, виявлення ступеня ефективності тих чи інших виховних заходів, виявлення та усунення причин і умов правопорушень. Узагальнення і висновки допомагають роз­робляти нові заходи для вдосконалення правового виховання учнів та усієї навчально-виховної роботи школи. У кінцевому підсумку це сприяє зміцненню дисципліни і порядку в школі, попередженню правопорушень неповнолітніх.

Вирішальну роль у правовому вихованні учнів відіграє особис­тість учителя. Але його виховна роль сьогодні може бути реалізо­вана тільки за умови, що його пов'язує з учнем спільність інтересів, багатство і різноманіття взаємовідносин між ними, неформальне спілкування. Педагог повинен поводитись так, щоб учні прагнули

115

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

спілкуватися з ним і після уроку, ділитися думками і сумнівами, успіхами і невдачами. Здійснюючи правове виховання учнів, педагог сам повинен бути зразком точного і неухильного виконання норм законів і своїх обов'язків, бездоганною поведінкою не давати учням приводу для морального виправдання свого негативного ставлення до правил поведінки. Зрозуміло, що забезпечити правовиховну ро­боту з учнями може тільки вчитель, який добре обізнаний з основ­ними положеннями юридичної науки, добре знає методику озброєння учнів правовими знаннями, формування у них правової свідомості, вироблення навичок і вмінь правомірної поведінки.

Правове виховання в загальній системі національного вихован­ня вирішує тільки йому властиві завдання. До них передусім на­лежить формування правової свідомості учнів. Правова свідомість людини є головним чинником, який впливає на вибір способів по­ведінки, на готовність до дії в тій чи іншій ситуації.

Слід відкинути неправильне уявлення про те, що порівняно з моральним чи трудовим вихованням формування правової свідомо­сті є більш пізнім етапом соціалізації індивіда. Навіть у ранньому віці, «з молоком матері» дитина вбирає перші елементи правової культури. Вона включається в правоподібну діяльність, набуває на­вичок і засвоює стандарти нормативно-оцінної поведінки; перші юри­дичні уявлення бере з казок, набуває в рольових іграх поняття про функції права і його представників, поступово формує, хоч і при­мітивну, дитячу, але картину правового життя. З розширенням ко­ла спілкування, ускладненням діяльності й виконанням ролей ця сфера свідомості, як і інші, інтенсивно збагачується і розвивається.

Правова свідомість школяра формується на основі правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві й становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування правосвідомості особистості, тобто індивідуаль­ної свідомості. Від індивідуальної правосвідомості залежить пове­дінка конкретної особи.

Вплив суспільної свідомості на індивідуальну в умовах школи здійснюється через реалізацію виховних можливостей навчальних предметів, а також шляхом позаурочної виховної роботи. Педагог у такому разі виступає як активний посередник між суспільною правосвідомістю і правосвідомістю учнів. При цьому враховуються

не