Тема 3. Методи навчання

чяти, як викладачу вміти організувати ці способи засвоєння, тобто методи навчання. Адже метод навчання - це взаємодія учителя й учнів, при якій учитель системою послідовних і впорядкованих дій Організовує за допомогою різних засобів (словесних, наочних) і форм (розповідь, бесіда, екскурсія, лабораторна робота тощо) практичну, пізнавальну діяльність учнів із засвоєння навчального матеріалу.

Слід зупинитися на методах навчання кожного з видів змісту.

Поступове витіснення протягом останніх десятиріч пояснюваль-яо-ілюстративного типу навчання пізнавальним зумовило розробку нової класифікації методів, в основу якої було покладено характер активної діяльності учнів на уроках. Виходячи з трьох рівнів зас­воєння знань і формування вмінь (усвідомлене сприйняття та за­пам'ятовування; застосування знань відповідно до зразка; творче застосування знань у новій ситуації), ми можемо визначити п'ять загальнодидактичних методів навчання, які в своїй практиці мо­жуть використовувати вчителі правознавства.

Способу засвоєння інформації, тобто формуванню знань, відпо­відає пояснювально-ілюстративний метод. Учитель різними за­собами й прийомами організовує усвідомлене сприймання учнями готової інформації. Ця організація полягає в усному викладі інфор­мації, у використанні наочних приладів, в ознайомленні з худож­німи й документальними текстами. Педагог користується усним словом, текстом твору, наочністю, тобто тим самим методом - ор­ганізацією усвідомленого сприйняття нової та готової інформації.

Чи почує учень розповідь про будь-який розділ права, чи про­читає документ наприкінці підручника - у таких випадках учитель організував діяльність учня зі сприйняття інформації, з первинного засвоєння знань. Без цього навчання взагалі не може розпочатися, як не може воно початися й тоді, коли учень має вивчити зовсім нову тему. Прийоми пояснювально-ілюстративного методу можуть бути різними: використання аплікацій, пояснення, опис, побудова схеми тощо. У перерахованих випадках педагогічна сутність цього методу однакова — учень усвідомлено сприймає подану вчителем го­тову інформацію.

Оскільки для формування навичок і вмінь, тобто забезпечення засвоєння способів діяльності, потрібно дії неодноразово відтворю­вати, то наступним методом навчання є репродуктивний. Репро-

41

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

активний метод передбачає роботу вчителя з організації діяльності гаів, спрямовану на багаторазове відтворення засвоєних знань для ормування вмінь застосовувати їх відповідно до зразка.

Педагог у цьому випадку конструює завдання на відтворення, ідбирає вправи в педагогічно виправданій системі й у необхідній ількості, а учень відповідно до них репродукує (відтворює) дії. Це оже бути переказ, пояснення учителя, виклад змісту документа ісля його прочитання, вправи складання простого й складного лану розділу підручника, наведення учнем прикладів за заданим їазком, вправи на відоме порівняння, на розповідь із теми, заданої пггелем, відповідь на питання, які не вимагають пошуку, відтворен-я доведення на основі матеріалу підручника, пояснення якої-не-рдь статті кодексу тощо. Велика кількість прикладів наведена, щоб оказати, що слово, наочність, текст, практична діяльність учи-зля слугують у цьому випадку засобами того самого репродуктив-ого методу. І хоч би скільки нових прийомів учителі й методисти є винайшли, втім якщо ці прийоми зумовлюють тільки повто-ення учнем уже відомої йому діяльності, всі вони належать до ре-родуктивного методу.

Проблемний виклад передбачає, що учитель створює проблемну ятуацію, самостійно її вирішує, показує шляхи та засоби вирішен-я. У такий спосіб учні слідкують за логікою вирішення проблеми, гримують зразки творчого мислення. Суть методу проблемного ви-ладу полягає в тому, що вчитель ставить проблему й за допомогою анцюга міркувань, викладу матеріалу розкриває її вирішення, але ак, щоб показати труднощі, які зустрічаються на його шляху, спо-зби й варіанти їх подолання, таким чином розкриваючи супереч-ивість і складність процесу пізнання, його інколи звивистий шлях.

Необхідність проблемного викладу зумовлена тим, що рішення роблемних пізнавальних завдань і евристичні бесіди викликають начні труднощі в учнів. Тому потрібно гранично пристосовувати ці авдання з урахуванням рівня доступності для учнів. Завдання мають ути принципово доступними кожному. Для цього їх треба дифе-енціювати, створювати різні варіанти для учнів із різним рівнем ідготовки. Однак учні не бачать у цьому випадку еталона доступної а вершини культури мислення, перспективи, мети, до якої вони гають прагнути, не ознайомлюються зі зразками наукового пізнання.

2