Тема 10. Перестрахування і співстрахування.

1. Економічне призначення і функції перестрахування.

2. Сутність операції перестрахування.

3. Основні принципи проведення перестрахової операції.

4. Види перестрахових угод

1. Економічне призначення і функції перестрахування.

Кожна страхова організація прагне до створення стійкого, стабілізованого страхового портфеля, тобто до створення такого портфеля, що складався б із можливо більшої кількості страхових угод, але з невисоким ступенем відповідальності по кожному прийнятому ризику. Цей ступінь відповідальності повинен відповідати фінансовим можливостям страхової організації, щоб при настанні страхового випадку або ряду випадків виплата страхового відшкодування по збитках не відбивалася на її фінансовому положенні.

Водночас жорстка конкуренція на. страховому ринку не дає можливості для вільного добору сприятливих ризиків, тому в портфелі страхової організації можуть виявитися ризики з надмірно високою відповідальністю при якій настання лише однієї повної події може виявитися катастрофічним для організації, що не розпоряджається необхідними коштами.

Для захисту від можливої фінансової скрути страховики вдаються до передачі прийнятих ними ризиків за допомогою інституту перестрахування іншим страховикам. Перестрахування є системою економічних відносин, у процесі яких страховик, приймаючи на страхування ризики різноманітного розміру, частину відповідальності по ним, у відповідності зі своїми фінансовими можливостями передає, на визначених та узгоджених умовах іншим страховикам із метою створення збалансованого портфеля власних страхових операцій і забезпечення тим самим фінансової стабільності і рентабельності страхових операцій. Отже економічною сутністю перестрахування є перерозподіл між страховими організаціями створеного первинного страхового фонду.

Об'єктом перестрахових відносин є майнова ситуація даного страхового товариства, що виступає в ролі цедента. Перестрахувальник не має. ніяких прав і обов'язків, що випливають із укладеної цедентом угоди страхування. У свою чергу застрахований не має нічого загального з угодами перестрахування, укладеними цедентом щодо передачі ризиків. Страховик не зобов'язаний інформувати страхувальника про намір передати в перестрахування цілком або частково узяті ризики.

Маючи за плечами такий надійний захист, як система перестрахування, страхові компанії вступають у жорстку конкурентну боротьбу за придбання ризиків (одночасно приймаючи в перестрахування частки від інших страховиків). Варто пам'ятати, що зібрана страховиками маса страхових платежів (премій) часто інвестується в інші народногосподарські галузі або пускається у фінансовий обіг із метою одержання більш високого рівня прибутку, ніж по страхових операціях. Це дозволяє страховим організаціям перекривати результати малорентабельних угод, що вони змушені укладати для підтримки престижу.

Перестрахування, крім того, захищає страховиків насамперед від випадкових відхилень від розрахункової збитковості, які не відповідають. фактичному її рівню в році, що наступив, і які обумовлені непередбаченими обставинами.

Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і нормальної діяльності будь-якого страхового товариства без залежності від розміру його капіталів, запасних фондів і активів.

Ідеально збалансований, стійкий страховий портфель, тобто сукупність застрахованих об'єктів товариства, повинен складатися з якомога більшої кількості об'єктів страхування, що по своєму розміру, своєму вартісному вираженню і схильності можливим небезпекам, загибелі або ушкодженню були б більш-менш однозначними. Якщо ж загальна кількість застрахованих ризиків мала, або якщо серед них є значні і небезпечні ризики, про збалансованість не може бути і промови. Крім того, навіть якби страхове товариство мало можливість старанно відбирати ризики по розміру, усе рівно, воно не змогло б створити портфель цілком ізольованих друг від друга об'єктів страхування, тому що умовами страхування звичайно покриваються різноманітні небезпеки, яким застраховані об'єкти можуть піддатися одночасно при настанні катастрофічних випадків: землетрусів, повеней, ураганів, пожеж і т.п. Оскільки всі активи будь-якого страхового товариства можуть складати лише невеличку частку загальної суми його відповідальності перед страхувальниками по прийнятих угодах страхування, катастрофічний страховий випадок може істотно підірвати фінансове положення страхового товариства.

Звідси прагнення будь-якого страховика до створення портфеля з великої кількості рівнозначних ризиків. Іншими словами, при збалансованому портфелі можливість і розмір можливих збитків може бути прогнозована з достатньою точністю на базі складу портфеля, статистичних даних і інших показників попереднього років, чим буде у відомій мірі досягнута фінансова усталеність страхових операцій.

Основною функцією перестрахування є повторний розподіл ризику, завдяки якому відбувається кількісне і якісне вирівнювання страхового портфеля. Розподіл ризику відбувається не тільки в рамках національних економік, а набуває міжнародний характер.

Крім того, перестрахування виконує деякі допоміжні функції. Воно дозволяє приймати на страхування унікальні і дорогі ризики. Завдяки перестрахуванню з'являється можливість організації нових видів і варіантів страхування.