Суб’єктами операції особистого страхування є страховик, страхувальник та вигодоотримувач. У якості страховика має виступати страхова компанія будь-якої форми власності та організаційної форми, що має ліцензію на проведення операцій особистого страхування. Страхувальником може бути юридична чи фізична особа, що бажає заключити зі страховиком договір страхування. У якості страхувальника найчастіше виступають сам застрахований, його родичі, роботодавець чи транспортна компанія. Вигодоотримувач – особа, що отримує страхове відшкодування в разі настання страхового випадку. Юридичне оформлення операції особистого страхування відбувається за допомогою договору страхування. Договір особистого страхування – громадянсько-правова угода, відповідно до якої страховик зобов’язується за посередництвом отримання ним страхових внесків у разі настання страхового випадку відшкодувати отриману шкоду або виконати в

Страховик

Страхувальник

иплату страхового капіталу , ренти чи інших передбачених виплат.

Р

Суб’єкти страхової діяльності

Оцінка вартості ризику

Об’єкт страхуванняя

Вигодо-отримувач

Плата за ризик

Виплата страхової суми

ис.1. Механізм здіснення страхових операцій у галузі особистого страхування.

Об’єктом операції особистого страхування може бути:

• життя та здоров’я застрахованого,

• часткова чи повна втрата ним працездатності

• тимчасове чи постійне зниження рівня життя застрахованого.

Об’єкт операції виникає внаслідок настання страхового випадку. Таким страховим випадком може бути: нещасний випадок природного чи техногенного характеру (до останніх не відносяться у законодавстві України страхові випадки, що відбуваються внаслідок ведення регулярних військових дій, заворушень, терористичних актів), захворювання, додаткові витрати на підтримання здоров’я, смерть застрахованого, зниження рівня життя внаслідок часткової чи повної непрацездатності, чи тимчасові втрати доходу, зниження рівня життя внаслідок виходу на пенсію чи досягнення похилого віку (страхування на дожиття), додаткові витрати, пов’язані з виникненням певних подій (страхування дітей до весілля, до закінчення школи) і ін.

Класифікація особистого страхування. Операції особистого страхування класифікують по ознакам:

1. По виду ризику. Вирізняють страхування на випадок дожиття чи смерті; страхування на випадок непрацездатності, інвалідності чи недієздатності; страхування на випадок непередбачених медичних витрат.

2. По виду особистого страхування. Вирізняють страхування життя; страхування від нещасних випадків; довгострокове медичне страхування, страхування на дожиття.

3. По кількості застрахованих. Вирізняють індивідуальне страхування; колективне страхування.

4. По терміну дії страхового зобов’язання. Вирізняють страхування короткострокове (на термін менш ніж 1 рік), середньострокове (на термін 1-9 років), довгострокове (на термін більш ніж 10 років).

5. По формі виплати страхової суми. Вирізняють страхування з єдиноразовою виплатою страхової суми; з виплатою страхової суми у формі ренти; страхування з виплатою премій (однократною чи регулярною – помісячно, поквартально чи щорічно).

6. По примусовості заключення. Вирізняють страхування добровільне чи обов’язкове.

Договір страхування. До заключення договору страхування страхувальник подає заяву про прийняття на страхування. Така заява є документом, що містить основні вихідні дані:

• вид страхування,

• додаткові гарантії,

• страхову суму,

• строк страхування,

• періодичність виплати страхових премій,

• дату вступу договору страхування до дії.

Заключення договору страхування підтверджується видачею страхового полісу. Поліс має містити ім’я, прізвище та по-батькові застрахованого (страхувальника), юридичну адресу страховика та страхувальника (якщо останній є юридичною особою), відомості про застрахованого (стать, вік, професія, соціальний статус, ін), страхову суму, загальну суму премій, строки виплат, місце та фрма виплат, тривалість дії договору. Ці умови є частковими. До договору страхування у формі поліса додаються додатки в яких обумовлюються загальні та спеціальні умови страхування. До загальних умов страхування належать Правила здійснення страхових операцій особистого страхування певного виду.

Документи, які надаються застрахованим(страхувальником) до заключення договору про страхування, перелічуються у Правилах. До них належать свідоцтва про особу(особи) застрахованого(застрахованих), його професію, професійні ризики. Якщо має бути заключений колективний договір страхування (як правило, з роботодавцем про страхування від нещасних випадків на виробництві або від професійних захворювань, або про довгострокове медичне страхування), то страхувальник має надати також відомості про статистику страхових випадків даного профілю на його виробництві. Заява про стан здоров’я не є обов’язковою, проте досить часто страховик зобов’язує страхувальника надати такі відомості у випадках довгострокового медичного страхування чи страхування життя. Заява про стан здоров’я має не документальний характер. Вона є анкетою, в якій страхувальник інформує страховика про стан здоров’я застрахованого. Спеціальне медичне обстеження страховик вимагає провести лише в тих випадках, коли виникає підозра про недобросовісність страхувальника або коли договір має бути заключений на надто велику суму. У страхуванні на дожиття та інших видах накопичувальних страхувань відомості про здоров’я не надаються. Для страхування життя характерне обмеження відповідальності страховика на перші 7 місяців з дня початку дії договору. Це пов’язано з тим, що договори укладаються без попереднього медичного обстеження.