2. Види особистого страхування

Галузь особистого страхування є однією найрозвинутішою з точки зору механізму здійснення страхових операцій та законодавчого забезпечення їх виконання. Її внутрішня галузева структура досить розгалужена (рис.2):

Страхування життя або страхування на випадок смерті належить до тих видів особистого страхування, які набули широкого поширення. Основні види страхування на випадок смерті: страхування строкове, страхування пожиттєве, страхування амортизаційне, страхування капіталу та ренти на випадок виживання. Найбільш поширеним та простим за механізмом дії є строкове страхування життя.

У строковому страхуванні між страхувальником і застрахованим укладається договір про страхування життя застрахованого. Страховим випадком вважається смерть застрахованого з будь-яких причин, окрім тих, які наведені в п.1. Початком дії договору вважається день виплати страхувальником першого страхового внеску. Проте відповідальність страховика обмежена по страховій сумі на протязі ще семи місяців. Страхові внески накопичуються на протязі певного строку (як правило, це весь період дії договору) і після завершення строку дії договору не повертаються страхувальнику чи застрахованому. Це дозволяє значно знизити страховий тариф, тому даний вид страхування є привабливим саме внаслідок своєї дешевизни. Низький страховий тариф дозволяє, крім того обумовлювати в договорах страхування більш високу страхову суму. Існує обмеження для застрахованих по віку в даному виді страхування. Так для людей віку 65-70 років кількість договорів, що укладаються в одній страховій компанії обмежена. Договір страхування укладається таким чином, що строк закінчення й

Накопичувальне страхування

ого дії настає до досягненням застрахованим віку 80 років.

Особисте страхування

Компенсаційне страхування

Страхування від нещасних випадків

Страхування життя

Довгострокове медичне страхування

Страхування на дожиття

Страхування дітей на випадок обумовленої події

Змішане страхування

Рис.2. Галузева структура особистого страхування.

Другий вид страхування – пожиттєве страхування на випадок смерті. Воно може бути двох різновидів: з постійною премією та капіталом та з капіталом, що постійно збільшується. При пожиттєвому страхуванні з постійною премією страховик вираховує премію ризику, що відповідає віку застрахованого відповідно до його статі та виду діяльності відповідно до власної статистики смертності та відносить цю премію до страхової суми, яка обумовлена в договорі страхування на випадок смерті. Таким чином формується нетто-тариф. Страхувальник виплачує страховику премію щорічно на протязі всього життя. Тариф розраховується таким чином, щоб у перші роки дії договору страхування перевищувати премію ризику, до середини умовного періоду страхування (відповідно до прогнозної тривалості життя) дорівнювати премії ризику і на кінець періоду страхування бути меншим за премію ризику. Страхова сума залишається постійною. Оскільки ризик страховика більший ніж при строковому страхуванні, то звичайно страховий тариф також збільшений. Перевага цього виду страхування для застрахованого в тому, що він в будь-якому разі захищає своїх близьких на випадок своєї смерті. Страховик у перші роки дії договору накопичує значні фінансові ресурси, які може інвестувати на тривалий час і які фактично компенсують його майбутні втрати по даному виду страхування.

При страхуванні, з капіталом, що постійно зменшується (або амортизаційному страхуванні) страховий тариф розраховується таким чином, що відповідає премії ризику на момент заключення договору і не вирівнюється відповідно до прогнозної тривалості життя застрахованого. Замість цього постійно зменшується страхова сума відповідно до збільшення премії ризику з віком застрахованого. Таким чином, застрахований у більшій мірі захищений ві випадкової смерті, ніж від такої, що настає з віком. Перевага цього виду страхування – меншому страховому тарифі порівняно зі страхуванням з постійним капіталом.

При страхуванні капіталу та ренти на випадок виживання практикується повернення виплачених премій страхувальнику при умові, що він доживе до закінчення строку дії договору. У тих випадках, коли страховий випадок (смерть застрахованого) не настав під час ії договору, то по закінченні строку дії договору, на відміну від строкового страхування життя, застрахований отримує виплачені ним премії. Сума повернених премій, як правило, перевищує суму виплачених премій на 3-4%. Накопичені премії можуть повертатися одноммоментно чи на протязі певного часу. Тобто складають або капітал, або ренту застрахованого. Даний вид страхування є найбільш дорогим видом страхування життя, проте він має і високу комерційну цінність, оскільки всі виплачені страхувальником премії так чи інакше повертаються до нього.

Добровільне страхування від нещасного випадку. Може бути індивідуальним та колективним.

Індивідуальне добровільне страхування від нещасного випадку може бути заключене самим застрахованим на будь-який період часу починаючи від 16 років і до досягненням застрахованим середньої тривалості життя. Договір страхування укладається таким чином, що при закінченні строку його дії вік страхувальника не перевищить більш ніж 1 рік понад середню тривалість життя. До страхування не приймаються непрацюючі інваліди 1 групи. Страховик виплачує застрахованому не всю страхову суму при настанні страхового випадку, а лише ту її частину, яка відповідає проценту втрати застрахованим здоров’я.

Страхова сума виплачується повністю у тому випадку, коли внаслідок настання нещасного випадку застрахований загинув, або коли смерть застрахованого наступила менш ніж через рік після виникнення нещасного випадку. Також страхова сума виплачується повністю, якщо внаслідок нещасного випадку наступила повна постійна інвалідність застрахованого. У випадку настання неповної інвалідності страховик виплачує певний процент від страхової суми(табл.1):

Таблиця 1

Процентне відношення страхового відшкодування до страхової суми

№п/п	Вид недієздатності як наслідок страхового випадку	% відшкодування
		для правої кінцівки	для лівої кінцівки
	Повна непорушність або втрата руки або долоні	70	60
	Повна непорушність або втрата плеча	30	20
	Повна непорушність або втрата ліктя	20	20
	Повна непорушність або втрата великого та вказівного пальців	40	30
	Втрата двох пальців з трьох останніх, або втрата одного пальця або непорушність зап’ястя	0-20	0-15
	Втрата стопи чи ноги	50	50
	Часткова ампутація стопи, включаючи всі пальці	40	40

При колективному добровільному страхуванні від нещасного випадку роботодавець страхує своїх робітників як від нещасних випадків на виробництві, так може страхувати і від інших нещасних випадків. У цьому разі сума колективних внесків виплачується роботодавцем з ресурсів підприємства, а отримує страхове відшкодування працівник, який постраждав від нещасного випадку. Однак зобов’язання підприємства по виплаті компенсації робітникові зменшуються на ту суму, яку виплатила постраждалому страхова компанія.

При тимчасовій непрацездатності постраждалий щомісячно отримує від страхової компанії таку суму, яка компенсувала б неотриманий ним доход. Ця сума розраховується, виходячи з щоденного заробітку.

При страхуванні від нещасного випадку страхова компанія окрім страхової суми компенсує і медичні витрати застрахованого, які необхідно тому здійснити, щоб відновити своє здоров’я. Але ця гарантія, хоч і є широко застосовуваною, проте не входить у стандартний пакет зобов’язань страхової компанії перед застрахованим, а обумовлюється додатково. Крім того, страхова компанія установлює верхню межу своїх зобов’язань по компенсації вартості медичних послуг. До переліку платних медичних послуг, вартість яких компенсує страхова компанія, належать:

• госпіталізація,

• лікування,

• клінічне обстеження,

• перевезення хворого спеціальним автотранспортом,

• придбання та імплантація першого ортопедичного, зубного, оптичного та слухового протезу, необхідного застрахованому у відповідності з призначенням лікаря,

• прокат необхідного обладнання,

• фізична реабілітація, фізіотерапія,

• ліки,

• додаткові аналізи, рентгенологічне обстеження, ін.

Обов’язкове страхування від нещасного випадку. Виникає при надходженні пасажирів у шляху на колективному автотранспорті. Пасажир вважається автоматично застрахованим при придбанні проїзного квитка, у вартість якого включена вартість страхового поліса. Даний вид страхування діє у випадках:

• використання залізничного транспорту дальнього слідування (окрім пригородніх та внутрішньоміських маршрутів),

• автобусним транспортом на міжміських та міжобласних перевезеннях.

Обов’язкове страхування не розповсюджується на перевезення водним транспортом та на будь-які випадки перевезення пасажирів по міжнародних маршрутах.

Часом дії договору вважається час перевезення пасажира від моменту оголошення посадки на транспортний засіб до моменту, коли пасажир покине транспортну станцію у пункті прибуття. Транзитні пасажири вважаються застрахованими у період перебування на проміжній станції.

Також обов’язковим є страхування від нещасного випадку для військовослужбовців та військовозобов’язаних та частина державних службовців у період перебування на службі. Страхові внески за цих осіб перераховують на рахунки страхових компаній військові та інші організації, ля працівників яких введено обов’язкове страхування від нещасних випадків.

Накопичувальне страхування. У накопичувальному страхуванні договір укладається на ризик можливості втрати рівня життя при досягненні застрахованим похилого віку. Існує кілька видів накопичувального страхування:

• страхування з уповільненою виплатою капіталу без виплати премій,

• страхування капіталу з уповільненою виплатою та поверненням премій,

• страхування з негайною пожиттєвою рентою,

• страхування з уповільненою пожиттєвою рентою.

У страхуванні з уповільненою виплатою капіталу без виплати премій страхувальник на протязі дії договору страхування виплачує страховикові регулярні премії, а по закінченні дії договору страхування страховик виплачує застрахованому певну суму (страхову суму) за період, вказаний у договорі або однократно. Якщо застрахований помирає до закінчення строку дії договору страхування, то виплачені премії залишаються страховикові. У такому ж страхуванні з поверненням премій виплачені премії повертаються страхувальникові після смерті застрахованого. Негайна пожиттєва рента виникає тоді, коли страхувальник передає свій капітал у використання страховій компанії при умові, що страховик гарантує виплату негайної пожиттєвої ренти. У страхуванні з уповільненою виплатою пожиттєвої ренти страхувальник виплачує страховикові регулярні премії, а по закінченні дії договору страхування страховик платить застрахованому регулярну ренту до кінця його життя. У рентному страхуванні також можуть практикуватися неповернення чи повернення премій у разі смерті застрахованого до закінчення строку дії договору. Різновидом накопичувального страхування є пенсійне страхування, яке по формі здійснення більш близьке до страхування з уповільненою пожиттєвою рентою. Різновидом страхування з негайною пожиттєвою рентою є житлова рента, коли замість негайної передачі капіталу страхувальник передає страховику права на використання власної нерухомості.

Змішане страхування. Змішане страхування – це страхування на випадок життя і на випадок смерті. У цьому виді страхування страховик зобов’язується:

• виплатити негайно страхову суму після смерті застрахованого, якщо він не доживе до закінчення строку дії договору,

• виплатити страхову суму після закінчення строку дії договору, якщо застрахований доживе до певного віку.

Фактично страховик формує два нетто-тарифи на різні види страхування, сумує їх та додаючи власні витрати утворює брутто-тариф. Існує декілька різновидів змішаного страхування життя:

• з посиленим захистом. Страхова сума на випадок життя перевищує страхову суму на випадок смерті.

• постійно зростаюче. Страхова сума на випадок смерті постійно збільшується, а страхова сума на випадок життя залишається фіксованою.

• фіксоване. Страхова сума виплачується на кінець дії договору страхування, незалежно від того живий застрахований чи ні.

Тема 9. Страхування відповідальності

1. Суб’єкти та об’єкти страхування відповідальності.

2. Договір страхування відповідальності.

3. Страхове відшкодування.

4. Функції Моторного бюро

1. Суб’єкти та об’єкти страхування відповідальності.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільної відповідальності) здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики (страхові організації), Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи - юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб. Страховий випадок - це дорожньо-транспортна пригода, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду майну, життю і здоров'ю третіх осіб. Страхувальник має право вибору страховика (страхової організації) для укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Страховик (страхова організація) не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

2. Договір страхування відповідальності.

Встановлено такі види договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності: звичайний договір; додатковий договір.

Звичайний договір укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для користування і діє на території України. Додатковий договір діє на території держав, зазначених у страховому полісі, на умовах, встановлених у цих державах відповідно до угод, укладених Моторним (транспортним) страховим бюро з відповідними уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Страховик (страхова організація) має право зменшувати розмір страхових платежів з метою заохочення власників транспортних засобів, які постійно забезпечують безаварійну експлуатацію своїх транспортних засобів, а також підвищувати розміри страхових платежів власникам транспортних засобів, з вини яких сталися страхові випадки (на умовах, що встановлюються Моторним (транспортним) страховим бюро, але не більше ніж 50 відсотків розміру страхового платежу в обох випадках). Розмір франшизи при відшкодуванні збитків, завданих майну третіх осіб, встановлюється до двох відсотків страхової суми.

Страховик (страхова організація) не відшкодовує шкоди:

• у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю власника транспортного засобу, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;

• за пошкоджене або знищене будь-яке майно (вантаж), що містилося у транспортному засобі страхувальника, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;

• за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власнику, винному в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;

• за забруднення або пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди об'єктів навколишнього природного середовища;

• за наслідки пожежі, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поза краєм проїзної частини та на прилеглій до неї території;

• за пошкодження або знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів;

• якщо дорожньо-транспортна пригода скоїлася внаслідок навмисних дій або грубої необережності третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;

• якщо дорожньо-транспортна пригода скоїлася внаслідок масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

Договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності укладається на основі заяви страхувальника, в якій зазначається тип, марка і державний номерний знак та місце реєстрації транспортного засобу, термін страхування і розмір страхової суми. У разі укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхувальником - юридичною особою дія договору поширюється на водія, який керує цим транспортним засобом на законних підставах. Страхувальник зобов'язаний надавати страховику (страховій організації) відомості, необхідні для укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, за достовірність яких він несе відповідальність.

Допускається укладення договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності підприємствами, установами та організаціями на користь штатних та позаштатних працівників, якщо вони використовують власний транспортний засіб у службових цілях, що оформлено згідно з чинним законодавством.

Договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності набирає чинності з моменту, зазначеного в страховому полісі, але не раніше внесення страхувальником страхового платежу на користь страховика (страхової організації), що засвідчується відповідними документами.

У разі настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування третій особі страховиком (страховою організацією) в обсязі більшому ніж 25 відсотків страхової суми, страхувальник, з вини якого була скоєна дорожньо-транспортна пригода, повинен переукласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Після сплати страхового платежу страхувальник одержує від страховика (страхової організації) страховий поліс, який є договором (письмовою угодою) обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Страховий поліс складається за такою формою: назва та адреса страховика (страхової організації), тип, марка транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна, шасі (кузова), початок та закінчення дії договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, розміри страхового платежу та страхової суми, для страхувальника-юридичної особи - її найменування та адреса, для страхувальника-фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові власника транспортного засобу, домашня адреса, підписи сторін.

Страховий поліс може мати розділи, що передбачають можливість добровільного страхування транспортного засобу, життя і здоров'я водія та пасажирів. Зразок страхового поліса встановлюється Моторним (транспортним) страховим бюро. У разі розірвання договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності страховик (страхова організація) за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення терміну дії договору, з утриманням 20 відсотків цієї частки на ведення справи, і вилучає страховий поліс.

3. Страхове відшкодування.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник або третя особа (її спадкоємець, правонаступник) звертається із заявою до страховика (страхової організації).

Якщо винуватцями дорожньо-транспортної пригоди є кілька власників транспортних засобів, то відповідні страховики (страхові організації) відшкодовують шкоду третім особам, пропорційно вині страхувальників, визначеної згідно з чинним законодавством. При цьому третя особа має право звернутися до одного з цих страховиків (страхових організацій), який зобов'язаний відшкодувати шкоду.

Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховиком (страховою організацією) на підставі таких документів: заяви про виплату страхового відшкодування в якій повинно міститися: найменування страховика, до якого подається заява; найменування (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги щодо відшкодування завданих збитків, обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що їх підтверджують відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику в складанні заяви. До заяви додаються довідки органів внутрішніх справ про обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди; довідки медичних закладів про термін тимчасової непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності у разі її виникнення; копії свідоцтва про смерть (для загиблих під час дорожньо-транспортної пригоди або померлих внаслідок цієї пригоди) та документа про правонаступництво для спадкоємців.

Відшкодуванню страховиком (страховою організацією) підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу і заподіяною ним шкодою. Мінімальну страхову суму за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що виплачується за заподіяну внаслідок дорожньо-транспортних пригод шкоду: життю та здоров'ю третіх осіб - в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладення договору страхування; майну третіх осіб - в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладення договору страхування

Виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі або її спадкоємцям протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком (страховою організацією) зазначених документів, крім випадків, коли спори, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, розглядаються у судовому порядку. За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страховик (страхова організація) здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми у разі:

• загибелі під час дорожньо-транспортної пригоди або смерті внаслідок цієї пригоди - спадкоємцю третьої особи в розмірі страхової суми;

• встановлення третій особі інвалідності I групи - в розмірі 100, II групи - 80, III групи - 60 відсотків страхової суми;

• тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу - в розмірі 0,2 відсотка, але не більше ніж 50 відсотків страхової суми.

Страховик (страхова організація) виплачує зазначені страхові суми кожній потерпілій третій особі, але в цілому не більше п'яти страхових сум. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшується.

4. Функції Моторного бюро

Страхувальники, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяна третім особам, і за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, зобов'язані утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, що є юридичною особою, що міститься за рахунок коштів страхувальників.

Моторне (транспортне) страхове бюро є єдиним об'єднанням страхувальників, що здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяна третім особам. Участь страхувальників у Моторному (транспортному) страховому бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Основними задачами Моторного (транспортного) страхового

бюро є:

• виконання страхових зобов'язань із зазначеного в виду обов'язкового страхування за страхувальників - його членів у випадку їхньої неплатоспроможності;

• виплати з централізованих страхових резервних фондів у межах, передбачених умовами здійснення зазначеного виду обов'язкового страхування, компенсацій за шкоду, заподіяну життя і здоров'ю потерпілих у шляхово-транспортних подіях, що сталися з вини водіїв невстановленого транспорту; якщо винуватець загинув і не мав діючого договору такого обов'язкового страхування; в інших випадках і на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.