- •Особливості слов'янських язичницьких вірувань
- •6.Пантеон богів
- •7.Київська Русь як соціокультурна система.
- •9. Прийняття християнства
- •11. Література доби Київської Русі.
- •Перекладна література
- •Історична література
- •Оригінальна література
- •Літописання
- •Архітектура.
- •Освіта й наука.
- •12. Загальна характеристика філософської думки Київської Русі.
- •14.Галицько-Волинська земля як політичний і культурний правонаступник Київської Русі.
- •15.Західні культурні впливи на розвиток Галицько-Волинської культури.
- •18.Творчість Вишенського
- •20.Розвиток книгодруковання в Україні
- •23.Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •25.Розвиток полемічної літератури в Україні.
- •26.Києво-Могилянська академія як центр освіти і науки в Україні.
- •27.Діяльність Прокоповича.
- •28.Загальна характеристика культури українського бароко.
- •29.Ренесансна сутність та барокова форма літератури в Україні .
- •30.Значення творчості г.Сковороди для розвитку української культури.
- •48.Роль Кирило-Мефодіївського братства в духовному відроджені
- •31.Вияви класицизму в Україні.
- •32.Живопис в Україні хviii.
- •33Музична культура в Україні.
- •34.Творчість і.Котляревського.
- •42.Розвиток науки і освіти в Україні хіх ст..
- •Природничі науки
- •Гуманітарні науки
- •46.Архітектура в Україні хіХст.
- •50.Розвиток музичного і театрального мистецтва в Україні
- •Симфонічна музика
- •51.Українська література.
- •52.Загальна характеристика української культури xXст.
- •55.Культурно-історична і політична сутність феномену «українізація»
- •56.Феномен розстріляного відродження
- •57.Розвиток освіти і науки в Україні пешої половини хХст.
- •58.Феномен шістедисятників в українській культурі.
- •59.Українська культура у 80-90рр хХст.
- •60.Специфіка розвитку української культури в сучасних умовах
32.Живопис в Україні хviii.
Наприкінці XVIII ст. під безпосереднім впливом російського класицизму українське мистецтво також набуває форм цього стильового напряму.
Розвиток українського живопису був пов'язаний з крутим переломом в культурному житті Петровської епохи. Утвердження абсолютизму стає визначальним фактором в становленні світського мистецтва. Укази, що видавалися безпосередньо Петром І, не тільки закріплювали культурні нововведення на законодавчому рівні, а й розширювали сферу культури, сприяли її відтворенню.
З втратою церквою свого домінуючого становища в країні відбувається швидка секуляризація мистецтва, у тому числі і живопису. Значного поширення набуває книжкова гравюра. Порівняно просте й дешеве виготовлення надавало і й важливого значення у культурному житті: гравюра стає невід'ємним елементом навчальної літератури, газет і календарів. В основі сюжетів нового жанру дедалі більше покладені сучасні події - воєнні баталії, урочисті паради військ, види нової столиці. Разом з тим гравюра зберігає прийоми "народних картин" і лубка. Осередками підготовки граверів на Україні були Київська академія та колегіуми в Переяславі, Новгород-Сіверському та Харкові, їх готували також в друкарнях Києво-Печерської та Почаївської лаврі. Великих успіхів у мистецтві гравюри досягли І. Щирський, І. Мігура, Н. Зубрицький, брати Адам та Йосип Гочемські, Г. Левицький і багато інших. Вони працюють в галузі книжкової ілюстрації і станкової гравюри, створюють картини на історичні сюжети, портрети, пейзажі.
Оригінальним жанром в українському станковому живописі стають картини народних майстрів. Патріотичні сцени з історії, воєнні подвиги та громадське життя займають в їх тематиці провідне місце. Так, великої популярності здобули картини із зображенням опришків, козака-бандуриста ("Козак Мамай") та ін. Пишністю і оригінальністю також відзначається твір "Богдан з полками", присвячений Визвольній війні 1648-1654 рр.
В Петровську епоху також відбувається становлення мистецтва портрету, що на протязі всього XVIII ст. стає провідним жанром вітчизняного образотворчого мистецтва. Домінуючою формою українського портретного жанру стає парадний репрезентативний портрет. Козацька старшина, що намагалася наслідувати парадні портрети російського дворянства, намагалася таким чином утвердити своє соціальне становище в суспільстві. Здебільшого персонажі на портретах зображувалися на повний зріст, у багатому одязі, як, наприклад, портрети донського отамана Данила Єфремова та запорожця Григорія Гамалії, що найбільш яскраво втілили характерні особливості такого напряму. Утверджувалися також і реалістичні течії, представники якої прагнули зобразити людей такими, якими вони є насправді. До них належать портрети київського міщанина І.Гудими, братів козаків Якова та Івана Шиянів, подружжя роздольських міщан Жемелків і та багато інших.
Результатом розвитку мистецтва живопису XVIII ст. стає своєрідний синтез "європеізму" й національних особливостей. Поряд з портретом набуває розвитку монументально-декоративний живопис, пейзаж, театрально-декораційне мистецтво, історичний живопис, якому довгий час віддавала перевагу Академія художеств. Першим історичним живописцем був Антон Павлович Лосенко, який створив велику історичну картину на євангельський сюжет "Чудесний улов", де зумів сполучити вимоги класицизму зі зм'якшеним людським трактуванням образа Христа.