- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин.
- •Система органів зовнішніх зносин.
- •3. Дипломатичне право: основні поняття.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульське право: основні поняття.
- •6. Консульські привілеї та імунітети.
- •7. Право спеціальних місій: основні поняття.
- •8. Дипломатичне право міжнародних організацій: основні поняття.
- •9. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •10. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •12. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •13. Міжнародно-протиправне діяння та його ознаки.
- •14. Класифікація міжнародно-протиправних діянь.
- •15. Особливості міжнародних спорів у сучасному світі.
- •16. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •17. Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів.
- •18. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд.
- •19. Міжнародні спори за участю приватних осіб.
- •20. Особливості розв’язання міжнародних економічних спорів.
- •21. Розгляд спорів Міжнародним Судом оон.
- •22. Принцип заборони застосування сили та загрози силою.
- •23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •24. Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві.
- •25. Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою.
- •26. Право держав на самооборону.
- •27. Концепція «гуманітарної інтервенції».
- •28. Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки оон.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •30. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння.
- •31. Юридичний статус і правовий режим Арктики.
- •32. Міжнародно-правовий статус Антарктики.
- •33. Поняття та джерела міжнародного морського права.
- •34. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод.
- •35. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря.
- •36. Міжнародно-правові статус і режим прилеглої зони.
- •37. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони.
- •38. Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря.
- •39. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу.
- •40. Дослідження і охорона морського середовища. Безпека на морі.
- •41. Статус морських суден та екіпажів.
- •42. Правове регулювання міжнародних морських торгових перевезень.
- •43. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.
- •44. Правовий статус повітряного простору.
- •45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •47. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств.
- •48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.
- •49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
- •50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.
- •51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.
- •52. Джерела міжнародного космічного права.
- •53. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •54. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів.
- •55. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.
- •56. Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення.
- •57. Правові аспекти дистанційного зондування Землі.
- •58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.
- •59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.
- •60. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.
- •61. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права.
- •62. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”.
- •63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.
- •64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.
- •65. Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій.
- •66. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.
- •67. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах.
- •68. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права.
- •69. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •70. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти миру та людства.
- •71. Поняття та види злочинів міжнародного характеру. Зобов’язання держав згідно з міжнародними конвенціями.
- •72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.
- •73. Правова допомога у кримінальних справах.
- •74. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
- •75. Поняття та джерела міжнародного економічного права.
- •76. Принципи міжнародного економічного права.
- •77. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин.
- •78. Суб’єкти міжнародного економічного права.
- •79. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.
- •80. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.
- •81. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура.
- •82. Міжнародні торговельні договори системи вто (сот).
- •83. Зміст і особливості гатт 1994 р. Договори, суміжні з гатт.
- •84. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс).
- •85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс).
- •86. Врегулювання спорів в рамках вто (сот).
- •87. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.
- •88. Охорона навколишнього середовища та сталий розвиток.
- •89. Міжнародні організації та охорона довкілля.
- •90. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.
- •91. Захист довкілля від радіоактивного зараження.
- •92. Охорона тваринного світу. Охорона рослинного світу.
- •93. Охорона атмосферного повітря.
- •94. Охорона біологічного розмаїття.
- •95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.
- •96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.
63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.
«Право Женеви», у свою чергу, охороняє в період збройних конфліктів:
а) поранених і хворих, які вийшли із строю;
б) осіб, які потерпіли аварію корабля на морі;
в) військовополонених, цивільне населення;
г) іноземців та інших осіб, котрі не беруть участь у бойових діях.
1949 рік ознаменувався розробленням і підписанням у Женеві на міжнародній конференції, скликаній 12 серпня з ініціативи Міжнародного комітету Червоного Хреста, цілого ряду міжнародних конвенцій, об'єднаних за назвою «Женевські конвенції про захист жертв війни», що складають нині основний фундамент «Права Женеви»:
а) конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях;
б) конвенції про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, які потерпіли аварію корабля, із складу збройних сил на морі:
в) конвенції про поводження з військовополоненими;
г) конвенції про захист цивільного населення під час війни.
До конвенцій прикладено 11 рекомендацій конференції.
Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, 1977 року і Додатковий протокол II до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру, 1977 року значно розширили сферу застосування норм права збройних конфліктів, розповсюдивши їх на війни, у яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування й іноземної окупації, а також проти расистських режимів у здійсненні свого права на самовизначення. Крім того, Додатковий протокол І суттєво обмежує воюючих не тільки в засобах ведення війни, але й у її способах.
64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.
Сферою дії гуманітарного права, як і міжнародного права загалом, є область міждержавних відносин. Воно поширюється на будь-які збройні конфлікти між державами незалежно від їх відмінності, заснованого на характері або походження конфлікту або на причинах, що створюються прихильниками, що знаходяться в конфлікті.
Гуманітарний право поширюється і на випадки, коли застосування збройних сил збройного не зустрічає опору, наприклад, у випадку окупації частини або всієї території іноземної держави при відсутності збройного опору (ст. 2, спільна для всіх Женевських конвенцій 1949 р.).
Це положення знайшло відображення в практиці ООН. У Консультативну укладанні 1971 Міжнародний суд підкреслив обов'язкову силу ряду гуманітарних конвенцій щодо окупації Південною Африкою Намібії. Генеральна Асамблея кваліфікувала як військову окупацію перебування турецьких військ на Кіпрі і марокканських - у Західній Сахарі.
Перший Додаткового протоколу 1977 містить положення, згідно з якою національно-визвольні війни є міжнародними збройними конфліктами. Протокол визначив такі війни як збройні конфлікти, в яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування та іноземної окупації та расистських проти режимів у здійсненні свого права на самовизначення, закріпленого в Статуті ООН (ст. 14) і в Декларації про принципи міжнародного права.
Відповідно до закріпленої згаданої Декларацією принципом самовизначення жодне з його положень не може тлумачитися як санкціонують що заохочує або будь-які дії, які б вели до розчленування або часткового або повного порушення територіальної цілісності або політичної єдності суверенних і незалежних держав, що діють з дотриманням принципу рівноправності і самовизначення народів і внаслідок цього мають уряду, що представляють весь народ, що належить до даної території.
На основі цього становища юристи приходять до висновку: "Таким чином, виходить, що війни за відділення від такого роду держав не належать до міжнародних збройних конфліктів, які здійснюються у порядку самовизначення".
Характерна риса сучасного гуманітарного права полягає в тому, що воно поширює свою дію і на збройні конфлікти неміжнародного характеру. Цим конфліктам присвячений другій Додатковий протокол 1977 Після затвердження в міжнародному праві галузі "міжнародне право прав людини" гуманітарне право не могло ігнорувати задачу захисту прав людини і в конфліктах неміжнародного характеру.
Збройний конфлікт може одночасно мати як міжнародного, так і неміжнародного характер.
У рішенні Міжнародного суду у справи "Нікарагуа проти США" говорилося, що з точки зору міжнародного гуманітарного права багатосторонній конфлікт може бути міжнародним чи неміжнародного залежно від його учасників. Конфлікт між контрас і урядом Нікарагуа носить неміжнародного характеру, а конфлікт між Нікарагуа та США, здійснили збройне втручання у внутрішній конфлікт, - міжнародного характеру.
Другої Додатковий протокол 1977 вказує такі характерні риси конфлікту неміжнародного характеру: його межі обмежені територією держави, учасниками є збройні сили держави і антиурядові збройні сили або інші організовані збройні групи. Останні повинні перебувати під командуванням, що несе відповідальність за їхні дії, антиурядові сили повинні здійснювати такий контроль над частиною території який дозволяє їм проводити безперервні і узгоджені військові дії і застосовувати цей Протокол (ст. 1.1).
Не належать до конфліктів неміжнародного характеру і не підпадають під дію другого Додаткової протоколу безпорядки, окремі й спорадичні акти насильства або інші акти аналогічного характеру. Також протокол виключає зі сфери своєї дії більшість сучасних внутрішніх конфліктів із застосуванням зброї та висуває досить високі вимоги до антиурядових сил для визнання їх учасниками неміжнародного збройного конфлікту.
У тих випадках, коли наявність неміжнародного збройного конфлікту не встановлено, застосовуються загальноприйняті принципи і норми про права людини. Генеральна Асамблея ООН не раз вказувала на необхідність поваги прав людини в будь-якому збройному конфлікту.
Будь-який збройний конфлікт, не виходить за межі держави, вважається його внутрішня справа. Держава може встановлювати норми, що регулюють його відносини з повсталими громадянами, включаючи норми, що встановлюють злочинність повстання. Це положення визнано як в науковій літературі, так і в міжнародній практиці.
Розповсюдження дії гуманітарне право на збройні конфлікти неміжнародного характеру має серйозне значення. Згадаймо, що більшість збройних конфліктів останнього часу виникало всередині держав. Тільки в межах колишнього СРСР: Придністров'я, Нагорний Карабах, Абхазія, Чечня. Миротворчі сили ООН застосовувалися в конфліктах у Анголі, Ефіопії, на Кіпрі, в Камбоджі та ін Виник як внутрішній, конфлікт в Югославії перетворився на міжнародний з утворенням нових незалежних держав.
Дія гуманітарного права розповсюджується на ведення військових дій, хоч би де вони відбувалися. Разом з тим існують і територіальні аспекти сфери його дії. З цієї точки зору розрізняють:
а) театр війни - всі види території (сухопутна, повітряна, водна) воюючих, на якій вони мають право вести військові дії,
б) театр військових дій - сухопутні, повітряні і водні простори, на яких військові дії фактично ведуться.
В останні роки з'явилося поняття "зона військових дій".
Так, в 1982 р. Великобританія оголосила виключної зону навколо Фолклендських островів шириною близько 200 морських миль. У межах цієї зони будь-який судно мало розглядатися як вороже і могло піддатися атаці британських збройних сил. До встановлення виняткових зон на море вдавався та Ірану під час війни з Іраком. У всіх цих випадках встановлення режиму зон суперечило гуманітарного права і не було визнано іншими державами.
Зони військових дій можуть встановлюватися як зони правомірного контролю з боку воюючої сторони, а не як зони свавілля.
Міжнародне право має на меті граничного обмеження театру військових дій. Ні театром війни, ні театром військових дій не можуть бути територія нейтральних держав, нейтралізовані території (наприклад, архіпелаг Шпіцберген), Антарктика, космічний простір, включаючи Місяць і інші небесні тіла.
Встановлені обмеження і на території воюючих країн. Чи не можуть бути театром військових дій, наприклад, створювані воюючими сторонами санітарні зони і місцевості, центри зосередження культурних цінностей та ін