2. Система органів зовнішніх зносин.

Усі органи зовнішніх зносин діляться на:

- внутрішньодержавні органи, які постійно перебувають на території даної держави;

- закордонні органи зовнішніх зносин, які перебувають за межами даного держави.

Внутрішньодержавні органи підрозділяються на

- конституційні, повноваження яких в області зовнішніх зносин ґрунтуються на конституції (парламент, глава держави, уряд, відомство зовнішніх зносин, відомства зовнішньої торгівлі й економічних і науково-технічних зв'язків );

- конвенційні, або спеціалізовані, повноваження яких в області зовнішніх зносин ґрунтуються на ув'язнених державою спеціальних конвенціях або спеціальному законі держави, що вимагають участі держави в якій-небудь спеціальній області міжнародних відносин (спеціальні відомства й міністерства, які поряд із загальною відповідальністю щодо даного напрямку діяльності держави відповідають за здійснення зовнішніх зносин у даній конкретній області. У цих цілях у рамках цих відомств і міністерств створюється відділ або керування зовнішніх зносин, яке, координуючи свою діяльність із діяльністю конституційних органів зовнішніх зносин і насамперед МЗС, практично здійснює зовнішні зносини держави в даній області).

До закордонних органів відносяться :

- постійні органи (дипломатичні представництва: посольства й місії, консульські представництва, торговельні представництва, постійні представництва держав при міжнародних організаціях);

- тимчасові органи (спеціальні комісії або місії, що направляються в інші держави для участі в церемоніальних заходах, ведення переговорів і рішення інших питань, делегації, що направляються для участі в міжнародних конференціях).

3. Дипломатичне право: основні поняття.

Внутрішньодержавна організація дипломатичної діяльності - всі офіційні зв'язки і відносини держави на міжнародній арені, здійснювані спеціальним зовнішньополітичним відомством. Для України- Міністерство закордонних справ, його дипломатична служба, тобто система роботи дипломатичних кадрів у центральному апараті та за кордоном з виконання завдань дипломатії. Дипломатія втілює загальний курс держави в міжнародних справах.

Міжнародно-правове регулювання організаціі і діяльності постійних дипломатичних представництв держави за кордоном Дипломатичні зв'язки і відносини в сучасному світі є стрижнем усієї системи міждержавних відносин. Вони є найбільш стійкою і всеосяжною формою з усіх існуючих дипломатичних контактів між державами. Необхідною передумовою дипломатичних відносин є визнання де-юре і взаємна згода держав на встановлення дипломатичних відносин.

Дипломатичні привілеї та імунітети- це сукупність особливих пільг, прав і переваг, наданим іноземним дипломатичним предсавництвам, їх персоналу та іншим особам, що користуються за міжнародним правом захистом на території держави перебування. Це основний елемент, центральний інститут дипломатичного права. Статті 22 і 24 Віденської конвенції 1961 року зобовязуюють держави додержуватись дипломатичного імунітету:

1. помешкання представницт недоторканим, а влада держави перебування не може вступити в ці помешкання інакшк, як за згодою глави представництва

2. Помешкання та майно, що в них є, а також засоби пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту

3. Архіви і документи представництва недоторкані

4. На державі перебування лежить обовязок захисту помешкань представництва