- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин.
- •Система органів зовнішніх зносин.
- •3. Дипломатичне право: основні поняття.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульське право: основні поняття.
- •6. Консульські привілеї та імунітети.
- •7. Право спеціальних місій: основні поняття.
- •8. Дипломатичне право міжнародних організацій: основні поняття.
- •9. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •10. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •12. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •13. Міжнародно-протиправне діяння та його ознаки.
- •14. Класифікація міжнародно-протиправних діянь.
- •15. Особливості міжнародних спорів у сучасному світі.
- •16. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •17. Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів.
- •18. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд.
- •19. Міжнародні спори за участю приватних осіб.
- •20. Особливості розв’язання міжнародних економічних спорів.
- •21. Розгляд спорів Міжнародним Судом оон.
- •22. Принцип заборони застосування сили та загрози силою.
- •23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •24. Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві.
- •25. Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою.
- •26. Право держав на самооборону.
- •27. Концепція «гуманітарної інтервенції».
- •28. Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки оон.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •30. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння.
- •31. Юридичний статус і правовий режим Арктики.
- •32. Міжнародно-правовий статус Антарктики.
- •33. Поняття та джерела міжнародного морського права.
- •34. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод.
- •35. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря.
- •36. Міжнародно-правові статус і режим прилеглої зони.
- •37. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони.
- •38. Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря.
- •39. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу.
- •40. Дослідження і охорона морського середовища. Безпека на морі.
- •41. Статус морських суден та екіпажів.
- •42. Правове регулювання міжнародних морських торгових перевезень.
- •43. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.
- •44. Правовий статус повітряного простору.
- •45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •47. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств.
- •48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.
- •49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
- •50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.
- •51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.
- •52. Джерела міжнародного космічного права.
- •53. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •54. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів.
- •55. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.
- •56. Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення.
- •57. Правові аспекти дистанційного зондування Землі.
- •58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.
- •59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.
- •60. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.
- •61. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права.
- •62. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”.
- •63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.
- •64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.
- •65. Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій.
- •66. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.
- •67. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах.
- •68. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права.
- •69. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •70. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти миру та людства.
- •71. Поняття та види злочинів міжнародного характеру. Зобов’язання держав згідно з міжнародними конвенціями.
- •72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.
- •73. Правова допомога у кримінальних справах.
- •74. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
- •75. Поняття та джерела міжнародного економічного права.
- •76. Принципи міжнародного економічного права.
- •77. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин.
- •78. Суб’єкти міжнародного економічного права.
- •79. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.
- •80. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.
- •81. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура.
- •82. Міжнародні торговельні договори системи вто (сот).
- •83. Зміст і особливості гатт 1994 р. Договори, суміжні з гатт.
- •84. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс).
- •85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс).
- •86. Врегулювання спорів в рамках вто (сот).
- •87. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.
- •88. Охорона навколишнього середовища та сталий розвиток.
- •89. Міжнародні організації та охорона довкілля.
- •90. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.
- •91. Захист довкілля від радіоактивного зараження.
- •92. Охорона тваринного світу. Охорона рослинного світу.
- •93. Охорона атмосферного повітря.
- •94. Охорона біологічного розмаїття.
- •95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.
- •96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.
48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.
Свободи повітря – означає комерційні права в галузі міжнародних повітряних сполучень.
Перша "свобода повітря" — це право здійснювати тран¬зитний політ без посадки на території держави, яка нада¬ла таке право.
У цьому випадку йдеться про переліт території відповідної держави без використання будь-яких ко¬мерційних прав на цій території. Українські авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України", "Авіалінії України", "Аеросвіт" та інші широко реалізують право першої "сво¬боди повітря", зокрема при міжнародних польотах, пов'язаних з перетином територій низки держав.
Друга "свобода повітря" — це право виконувати тран¬зитний політ через іноземну територію з посадкою на її те¬риторії в некомерційних цілях, тобто без права висаджува-ти або брати на борт пасажирів, вивантажувати чи за¬вантажувати багаж, пошту та вантажі.
Така посадка може, наприклад, бути викликана не¬обхідністю заправлення паливом, ремонту, технічного ог¬ляду тощо, тобто мова йде про "технічну посадку". Друга "свобода повітря", як і перша, не передбачає ве¬дення комерційної діяльності на території відповідної дер¬жави. Отже, вони мають передусім допоміжний характер.
Розглянуті перші дві "свободи повітря" становлять зміст Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях. Угода набула чинності в 1945 р. для Нідерландів та Норвегії, а потім до неї приєдналися ще 39 держав. За¬звичай цю угоду називають угодою про "дві свободи повітря".
Третя "свобода повітря" — це право висаджувати на іноземній території пасажирів і вивантажувати багаж, пошту, вантажі, взяті на борт повітряного судна на те¬риторії держави, національність якої має таке повітряне судно.
Четверта "свобода повітря" — це право приймати на території іноземної держави на борт повітряного судна па¬сажирів, багаж, пошту та вантажі, що прямують на те-риторію держави, національність якої має таке повітряне судно.
Всі без винятку угоди про повітряні сполучення, укла¬дені Україною, передбачають обов'язкове одночасне ви¬користання третьої та четвертої "свобод повітря" як для українських авіакомпаній, так і для авіапідприємств країн, з якими Україна уклала відповідні угоди. Отже, третя та четверта "свободи повітря" забезпечу¬ють організацію авіаційних перевезень між державами-партнерами за міжнародними угодами про повітряні спо¬лучення і, як правило, на практиці окремо не надаються.
П'ята "свобода повітря" — це право приймати на те¬риторії іноземної держави, яка є партнером за угодою про повітряні сполучення ни перевезення, пасажирів, їх багаж, вантаж та пошту, що прямують на територію будь-якої третьої держави, а також право висаджувати пасажирів та вивантажувати багаж, вантаж та пошту, що пряму¬ють з будь-якої такої держави.
П'ята "свобода повітря" докорінно відрізняється від таких комерційних прав, як третя та четверта "свободи повітря". Авіакомпанії держав, які користуються правом п'ятої "свободи повітря", можуть здійснювати авіаперевезення на ділянках повітряного маршруту між третіми країнами та країною-партнером за угодою про повітряне сполучення і навпаки, тобто за маршрутом — з території країни-партнера на території третіх країн. У зв'язку з тим, що п'ята "свобода повітря" суттєво впливає на інте¬реси національних авіапідприємств-перевізників, змен¬шуючи їхні потенційні можливості щодо здійснення авіаційних перевезень у будь-які треті країни, на практиці така "свобода повітря" в повному обсязі зазвичай майже ніколи не надається.
Розглянуті п'ять "свобод повітря" становлять зміст Угоди про міжнародний повітряний транспорт 1944 p., яка набула чинності для 17 держав, але потім п'ять із них денонсували її. Сьогодні учасниками угоди є: Болівія, Ель-Сальвадор, Ефіопія, Греція, Гондурас, Ліберія, Нідерланди, Парагвай, Швеція, Таїланд, Туреччина та Венесуела. Ця угода відома як Угода про "п'ять свобод повітря».
Шоста "свобода повітря" — це право здійснювати пе¬ревезення пасажирів, багажу, вантажів та пошти між третіми країнами через свою територію. Цінність шостої "свободи повітря" по¬лягає в тому, що авіаперевізник надає можливість паса¬жирам здійснювати прямий, безпосередній (без пересад¬ки) політ між двома країнами через свою територію, що створює якісно нові та ширші можливості використання світових авіаційних ринків перевезень.
Сьома "свобода повітря" — це право іноземного авіапе-ревізника здійснювати перевезення пасажирів, багажу, вантажів та пошти між третіми державами, обминаючи територію держави реєстрації повітряного судна.
Існує ще один вид комерційних прав — каботаж. Це право іноземного авіаперевізника здійснювати авіапереве-зення між пунктами, розташованими на території однієї і тієї ж держави. Каботаж розглядається зазвичай як восьма "свобода повітря". Інколи каботаж поділяють на:
послідовний каботаж (восьма "свобода повітря") — право здійснювати внутрішнє перевезення на відповідній ділянці міжнародної авіалінії;
автономний каботаж (дев'ята "свобода повітря") —право здійснювати внутрішнє перевезення за маршру¬том, що повністю проходить над територією іноземної
держави.