![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Адіабатичний процес в атмосфері
- •2.Атмосферний озон та механізм його утворення
- •3. Вертикальна будова атмосфери.
- •4. Інверсія
- •5. Відбивання та поглинання радіації земною поверхнею. Альбедо поверхонь
- •6.Географічний розподіл сумарної сонячної радіації
- •7. Географічний розподіл температури повітря на Земній кулі.
- •8. Добовий та річний хід температури на поверхні ґрунту та водойм
- •9. Добовий хід температури повітря
- •10. Довгохвильове випромінювання Земної поверхні та атмосфери
- •13.Кількісні характеристики послаблення сонячної радіації атмосферою. Закон Бугера.
- •14.Малі газові складові та їх роль у формуванні термічного режиму атмосфери.
- •15.Метеорологічні явища, що пов'язані з адіабатичним підйомом повітря. Визначення рівнів конденсації та конвекції.
- •17. Неперіодичні зміни температури повітря. Міждобова мінливість температури
- •18.Основні закони випромінювання та їх застосування в метеорології
- •2.Закон Стефана-Больцмана
- •3.Закон Віна ( зміщення)
- •19. Особливості нагрівання суходолу та водних басейнів, їх термічний режим.
- •20.Метеорологічні явища, викликані розсіюванням сонічної радіації в атмосфері.
- •22. Поняття про коефіцієнт прозорості атмосфери та фактор мутності.
- •23. Потоки сонячної радіації біля земної поверхні. Пряма, розсіяна та сумарна радіація.
- •25. Розповсюдження тепла на глибини в фунті. Закони Фур'є.
- •28. Тепловий режим атмосфери. Процеси теплообміну між діяльним шаром земної поверхні та атмосферою.
- •32.Випаровування і випаровуваність
- •35. Розподіл опадів на земній поверхні
- •36. Характеристики вологості повітря, їх добовий та річний хід.
- •37. Загальна циркуляція атмосфери , механізми її виникнення та основні ознаки розподілу повітряних течій
- •41. Конденсація водяної пари в атмосфері. Ядра конденсації. Процеси коагуляції.
- •42. Мусонна циркуляція, її вплив на клімат.
- •43. Основні типи річного ходу опадів.
- •44. Особливості атмосферної циркуляції в екваторіально-тропічних широтах.
- •45. Особливості атмосферної циркуляції в полярних районах. Баричні максимуми.
- •46. Пасати, райони їх поширення, погода в них.
- •50. Потенційна температура. Рівняння Пуассона для адіабатичних процесів.
- •63. Добовий та річний хід атмосферного тиску.
- •66. Задача по визначенню пококу прямої сонячної радіації
- •68. Задача на визначення поясового часу по відомому істинному сонячному часові.
- •69. Задача на визначення середнього сонячного та поясового часу в різних пунктах за відомим Грінвіцьким часом.
- •75. Методика проведення спостережень за допомогою станційного ртутного барометра. Основні поправки.
- •82.Основні види термометрів
- •83. Основні прилади для визначення шв. І напряму вітру:
- •87. Прилади для безперервної реєстрації метеорологічних величин (самописці).
- •88.Прилади для вимірювання атмосферного тиску
- •90. Спостереження за хмарністю. Міжнародна класифікація хмар.
- •85.Основні риси кліматі помірних, субполярних та полярних поясів.
- •74. Методика проведення спостережень за вологістю повітря. Станційний психрометр. Гігрометр.
- •80. Методика спостережень за тривалістю сонячного сяяння.
- •86. Основні способи визначення часу. Істинний, середній сонячний та поясів час
- •73.Методика спостережень за атмосферними опадами
10. Довгохвильове випромінювання Земної поверхні та атмосфери
Величину потоку, який випромінюється від земної поверхні можна виміряти за допомогою рівняння Стефана-Больцмана.
В діапазоні
температур, які спостерігаються на
земній поверхні довжини хвиль від 4 до
20 мкм., а максимальна енергія припадають
на довжини хвиль 10-12мкм.На відміну від
сонячного випромінювання , випромінювання
земної поверхні називають довгохвильовим
випромінюванням. В середньому при
температурі 15-18 градусів потік
випромінювання земної поверхні дорівнює
0,4-0,5 кВт/
.
Довгохвильове випромінювання земної
поверхні в значній мірі поглинається
атмосферою, а точніше її складовими.
Атмосферне повітря нагрівається за
допомогою турбулентного перемішування
та конвективних потоків. Нагріта
атмосфера так само як і земна поверхня
випромінює довгохвильову радіацію.
Потік випромінювання атмосфери можна
визначити за допомогою рівняння
Стефана-Больцмана. Відмінність буде
полягати в тому що замість δ вводиться
такий коефіцієнт (
)
де:
е – парціальний тиск водяної пари, який утримується в атмосфері в момент розрахунку
А = 0,18
D = 0,25
с = 0,13
Довгохвильове випромінювання атмосфери частково розсіюється в навколишньому просторі, а інша частина потоку спрямовується до Земної поверхні і практично повністю нею засвоюється. Довгохвильове випромінювання засвоюється однаково як на суходолі так і на водній поверхні.Розглядають таку величину як ефективне випромінювання (Е), що дорівнює різниці довгохвильового випромінювання і часткового потоку
Величина Е завжди буде додатня.
=0,2-0,3
кВт/
.
λ = 8,5-12 мкм –не поглинають і не випромінюють енергію – вікно прозорості.Радіаційний баланс – це алгебраїчна сума усіх потоків довгохвильового і короткохвильового випромінювання, що надходить до земної поверхні та нею витрачається
В=(І sin h +і) (1 – A)-Е, де: І - пряма сонячна радіація на перпендикулярну до сонячних променів поверхню; h — висота Сонця; sin h пряма радіація на горизонтальну поверхню; і- розсіяна радіація; (I sin h + і) - сумарна радіація; А - альбедо; (I sin h + i) (1 - А) - поглинута радіація; E - ефективне випромінювання
11.Тропосфера (гр. tropos - поворот, зміна; гр. sphaira -куля) - це нижній шар атмосфери, що починається від земної поверхні. її товщина залежить від пори року, широти місця, а також циркуляції атмосфери: а) взимку вона менша; б) над полюсами вона менша, ніж над екватором у 2-3 рази; в) над областями підвищеного тиску вона більша, ніж над областями зниженого тиску. Характерною особливістю цієї сфери є зменшення температури повітря з висотою. В середньому на 6,5 градусів на км. висоти (і називається вертикальним градієнтом температури повітря. Розраховується за такою формулою.
де tB ,zB - температура повітря на верхньому рівні та його висота; tн, zн —температура повітря на нижньому piвні та його висота;
Тропосфера простягається від 8 км до 18 км. В полярних широтах 7-8 км, в помірних 11-12 км, на екваторі 17-18 км.
Зменшення температури повітря з висотою свідчить про радіаційний розподіл температури повітря. В цьому випадку градієнт температури завжди позитивний.
У деяких випадках температура повітря, в основному в нижніх шарах тропосфери, збільшується з висотою. Такий хід температури називається інверсійним ходом температури або температурною. Градієнт температури повітря має від'ємне значення.
В інших випадках температура повітря з висотою не змінюється, і такий хід температури з висотою називається ізотермічним, а явище - ізотермією
Між тропосферою і стратосферою розташовується перехідний шар - тропопауза Товщина його - 1-2 км. Нижня межа цього шару - це рівень, з якого температура повітря збільшується з висотою або зменшується дуже повільно. Середнє (стандартне) значення температури повітря на цьому рівні становить -56,5°С. Під тропопаузою спостерігаються потоки повітря у вигляді вузьких течій з дуже великими значеннями швидкості - до 150-300 км/год, іноді досягають 500 км/год. Ці потоки називаються струминними течіями.
12.Заморозки, їх типи, причини утворення.Заморозки - це пониження температури повітря до 0°С і нижче на тлі сталих додатних температур. Вони трапляються в основному в перехідні сезони. Період, на протязі якого вони не спостерігаються, називається безморозним. Заморозки бувають звичайно вночі або в передранковий час. Головною умовою при цьому повинна бути ясна тиха або зі слабким вітром погода, що спричиняє радіаційне вихолодження підстилаючої поверхні або адвекцію холоду. Частіше спостерігається і перше, і друге Існує 3 групи: Радіаційні:Виникаютьчерез різке зниження t грунту і t приземного шару повітря у зв язку із значним температурним випроміненням.Умови: безхмарне небо, малі швидкості вітру і знижені форми рельєфу.Мають малі площі поширення.Зазвичай поширені ранньою весною і пізньою осінню.Адвентивні :Через надходження холодного арктичного або континентально-полярного повітря.Умови: мала вологість повітря, що надходить в системі циркуляції.Мають великі площі поширення.Зазвичай є або пізньою весною, або ранньою осінню. Адвективно- радіаційні:Виникають при пануванні на території антициклону.Умови:безхмарне небо, малі швидкості вітру).Інтевність мала.