Культурні універсалії

Незважаючи на велику розмаїтість культур, соціологи, культурантропологи, психологи виявили певні елементи, обов’язково присутні у кожній соціальній культурі – культурні універсалії. Дж. Мердок (Murdock J. Culture and society. 1965), зокрема, виділив приблизно 60 універсальних компонентів культури (елементів властивих усім видам культури): мова, спорт, танці, звичай прикрашати тіло, освіта, ритуали похоронів та весіль, звичай дарувати подарунки та ін. Для різних культур властиві різні види спорту чи способи прикрашати тіло, але ці елементи є у ВСІХ культурах. Вважають, що культурні універсалії сформувалися на базі біологічних факторів, таких як наявність двох статей, безпомічність немовлят, фізіологічні потреби та ін.

Різні форми культури в рамках одного суспільства

Залежно від того, хто створює культуру і який її рівень, соціологи розрізняють три форми культури: елітарну, народну і масову.

Елітарна культура – створюється привілейованою частиною суспільства або на її замовлення, професійними творцями. До неї можуть бути віднесені серйозна музика (А. Шнітке, С. Губайдуліна) концептуальний живопис (Д. Поллок, П. Пікассо), скульптура (О. Архипенко, Д. Мур) чи театр (Е. Іонеско), високоінтелектуальна література (М. Пруст, Д. Джойс). Як правило вона випереджує рівень запитів середньоосвіченої людини. Коло її споживачів – високоінтелектуальна частина суспільства. Коли рівень освіченості суспільства зростає, розширюється коло споживачів елітарної культури

Народна культура (фольклор) – створюється анонімними творцями, які не мають професійнрї підготовки. Народна культура є аматорською (не за рівнем, а за походженням) і колективною. Вона включає міфи, легенди, пісні, танці, казки і т. ін. Фольклор чітко локалізований, тобто пов’язаний з традиціями певної місцевості.

Масова культура створюється професійними творцями і поширюється з допомогою електронних носіїв (радіо, ТБ, магнітофони, комп’ютери і т. ін.). Час її появи приблизно середина ХХ ст. Головною ознакою масової культури є її вторинна (на відміну від історично сталої) система культурних цінностей, призначених для масового споживання. Вона відрізняється високим рівнем стандартизації музичних, кінематографічних та ін. зразків, що культивують типові ціннісні орієнтації.

Масова культура несе в собі фундаментальну суперечність: з одного боку вона через майже необмежені можливості репродукування робить доступними для широких мас досягнення світової культури, а з другого боку – ці досягнення подаються у спрощеному, полегшеному, “усередненому” вигляді, що не лишене сприяє підвищенню інтелектуального рівня її споживачів, а навпаки, знижує рівень аналітичного сприйняття дійсності.

Різновидністю масової культури є кіч, тобто несмак (від нім. kitschen – халтурити, створювати низькопробні твори) так зневажливо називають сентиментальщину, низькопробність, у літературі – це чтиво, у малярстві – мазня.

В кожному суспільстві існує домінуюча культура – сукупність вартостей, вірувань, традицій і звичаїв, якими керується більшість членів суспільства.

Позаяк суспільство складається із багатьох груп – національних, демографічних, професійних та ін.—поступово у кожної з них формується в рамках домінуючої культури своя система вартостей і правил поведінки. Частина загальної культури, система вартостей, традицій і звичаїв, притаманних великій соціальній групі називають субкультурою. Наприклад, молодіжна субкультура, субкультура глухонімих,. субкультура національної меншини чи якої-небудь професійної групи (моряків, вчителів). Субкультура відрізняється від домінуючої культури поглядами на життя, манерами поведінки, одягом, звичаями, сленгом (специфічні слова і вирази, притаманні представникам певних суспільних груп).

Якщо субкультура не просто відрізняється від домінуючої культури, але протистоїть їй, принципово не сприймає пануючих у суспільстві вартостей, входячи з ними у конфлікт, ми називаємо її контркультурою (наприклад, субкультура хіппі, панків, наркоманів, алкоголіків, волоцюг).

В останні роки набула поширення теорія, висунута американським соціологом Кеннетом Боулдінгом про становлення в сучасному світі суперкультури – культури автострад, хмарочосів, новітніх агротехнологій, Інтернету. Вона характеризується глобальним розиахом. У неї є світова мова – англійська і власна ідеологія – наука. Національні культури, все більше перетворюються на приватну справу окремих соціальних груп.

Соціальні функції культури.

1. Соціальної пам’яті. Культура зберігає, передає і вдосконалює людський досвід.

2. Освітньо-виховна. Індивід стає особистістю, членом суспільства в процесі соціалізації, тобто засвоєння знань, мови, символів, вартостей, звичаїв, традицій свого народу, своєї соціальної групи і всього людства.

3. Комунікативна. Культура – засіб спілкування людей, дозволяє їм пізнати і зрозуміти один одного.

4. Інтегративна і дезінтегративна.Засвоєння культури створює у людей – членів певної соціальної групи відчуття спільноти. Таким чином культура згуртовує людей, інтегрує їх, забезпечує цілісність спільноти. Але згуртовуючи людей на базі якої-небудь однієї субкультури, вона тим самим протиставляє їх іншим, роз’єднуючи ширші спільноти. Всередині цих ширших культурних спільнот можуть виникати конфлікти на культурному грунті.

5. Регулююча. У ході процесу соціалізації вартості, ідеали, норми, зразки поведінки стають частиною самосвідомості особистості. Вони формують і регулюють її поведінку. Культура визначає певні рамки в яких може і повинна діяти людина.

Сучасні культурні процеси в Україні.

В СРСР, в тому числі і в Україні, політична ідеологія марксизму-ленінізму перетворилася на універсальну інтерпретаційну схему, за допомогою якої пояснювалися і нормативно регулювалися буквально всі прояви людської активності і всі життєві змісти, що надавало цій ідкології характеру культури. Крах радянської ідеології і її інституційної основи став занепадом цієї досить специфічної культури, що привело до масової дезорієнтації., глибокого культурного розриву між Сходом України, де радянські вартості засвоїлися глибше і її Заходом, де ці вартості більшою частиною населення сприймалися як щось зовнішнє, накинуте силоміць.

Американська дослідниця К. Ваннер відзначає “розгубленість і апатію громадян пострадянської України щодо національної реідентифікації”, говорить про “культурну та історичну амнезію, колективно притаманну українцям”. Приклад культурної та історичної амнезії можна проілюструвати реакцією українського суспільства на оприлюднення правди про голодомор 1932-1933 рр. “Враження таке, - пише дослідник цієї проблеми англійський історик Дж. Мейс, -- що навіть безсумнівні висновки і докази цікавлять лише тих, кому нічого доводити і так не треба, а в загальнонаціональному контексті зацікавленості не спостерігається”.

Українське населення, маючи сьогодні практично діаметрально протилежні уявлення практично про усі напрямки суспільного життя, перебуває фактично у стані “холодної громадянської війни”, яка не перетворюється у “гарячу” тільки тому, що населення надто втомлене і відчужене. Життєвість і тривкість в Україні совєтської культури, яка в своїй основі є російською совєтизованою культурою, суттєво обмежує будь-які зміни в українському суспільстві, гальмуючи реформи практично в усіх напрямках. Хвалена українська стабільність є лише зворотнім боком не менш відомої української стагнації.

Література:

1. Вебер М. Избранные произведения. Ч. 2. Критические исследования в области логики наук о культуре. М.: Прогресс, 1990.

2. Вебер М. Избранное. Образ общества. М.: Юрист, 1994.

3. Волков Ю., Мостовая И. Социология. - М., – 1998.

4. Гідденс Ентоні. Соціологія. - К.: Основи, 1999. – C. 66–89.

5. Ионин Л.Г. Социология культуры. М., 1990.

6. Кравченко А. И. Социология. – Екатеринбург,1998.

7. Культурология XX век: антология. Философия и социология культуры. М, 1994.

8. Мид М. Культура и мир детства. М.,1988.

9. Общая социология: Учебное пособие / Под общ. ред. проф. Эфендиева. – М., 2000.

10. Очерки по истории теоретической социологии XX столетия. М., 1994

11. Смелзер И. Культура как социальная система // Социологические исследования. 1991. № 7.

12. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М, 1992.

13. Социология – наука об обществе. - Харьков, 1996.

14. Фрейд 3. Неудовлетворенность культурой. Тексты по истории социологии XIX—XX веков. Хрестоматия. М.; Наука, 1994.

15. Ципук В. Культура і суспільство: механізми взаємодії у суспільстві, що трансформується // Українські варіанти. 1999. №1-2.

16. Kloskowska A. Socjologia kultury. - Warszawa, 1983.

Контрольні питання

1. Що означає термін “культура”? Коли і як він виник?

2. В чому полягає соціальна природа культури?

3. Чому вважають, що культура одночасно обмежує людську свободу і сприяє людській свободі?

4. Охарактеризуйте основні складові нематеріальної культури, які вивчає соціологія.

6. Які відмінності існують між поняттями “вартості” і “норми”?

7. В чому полягає суть гіпотези мовного релятивізму?

8. Що таке “етноцентризм” і “культурний релятивізм”? Наведіть приклади.

9. Наведіть приклади культурних універсалій. Які причини їх виникнення?

10. Охарактеризуйте різні форми культури в рамках одного суспільства.

11. Порівняйте між собою елітарну культуру, народну культуру і масову культуру.

12. Наведіть приклади поширення масової культури в сучасній Україні.

13. Що таке “кіч”? Наведіть приклади кічу у сфері музики, живопису, літератури, кіно та ін. Обгрунтуйте свою точку зору.

14. Як співвідносяться домінуюча культура і субкультура? Наведіть приклади.

15. Що таке контркультура? Спробуйте описати основні форми контркультури в молодіжному середовищі сучасного українського суспільства.

16. Що таке суперкультура?

17. Які функції культура виконує в суспільстві?

Факультет, на якому читається дисципліна	На всіх факультетах
Спеціальність	На всіх спеціальностях
Спеціалізація	На всіх спеціалізаціях
Курс	1, 3
Кафедра	Кафедра історії і політології
Викладачі, що читають дисципліну	Кухар В. М., Сова А.О.
Назва дисципліни	Соціологія
Тема	СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ
Вид матеріалів:	Конспект лекцій
Назва файлу	Sociologia 8

Лекція 8