Структурні елементи культури

Культура поділяється на “духовну”, або, як її ще називають “нематеріальну” (норми, цінності, зразки поведінки, вірування, мова) та “матеріальну” (знаряддя праці, архітектура, одяг, зброя і т. ін.).

Нематеріальна культура

Знання і переконання – погляди людей стосовно того, яким є світ. Це є важливою частиною нашого культурного спадку.

Термін “знання” вживається щодо тих понять, які спираються на висновках, котрі походять з емпіричного досвіду ( напр.: Земля – куляста, атом складається з ядра і електронів і т. ін.). Переконання – погляди, які не грунтуються на наукових фактах у такій мірі, що вони визнаються усіма як безумовно правдиві ( напр., існують різні думки щодо корисності або шкідливості для суспільства смертної кари, щодо того чи можна дозволяти аборти, чи існує життя після смерті і т. ін.).

Вартості

Це предмети і явища, важливі для культури, духовного життя якогось народу, суспільства, це загальновизнані переконання щодо цілей до яких соціальна спільнота ( і кожен її член) повинні прагнути, якими вони керуються у своєму повсякденному житті. Інакше кажучи, це абстрактні поняття, які вказують на те, що суспільство вважає добрим, правильним і порядним. Вони не тільки фіксують певні переконання з приводу мети життя, але й визначають шляхи та засоби якими її можна реалізувати.

У вартостях різних культур виділяються різні домінанти. Наприклад, 10 заповідей Божих – для християнської культури; аскетизм, самозречення, медитація – для Буддизму.

Коли відомого медіа-магната Теда Тернера запитали у чому сенс життя, той відповів одним словом: “Експансія!”. Навряд чи з такою точкою зору міг би погодитися переконаний буддист або конфуціанець.

Вартості не є статичними: вони змінюються з плином часу. Наприклад, дослідження показують, що в останні десятиліття студентська молодь розглядає свою освіту переважно не як спосіб самовдосконалення, а прагматичніше, передусім як спосіб опанування шляху до здобуття певного життєвого достатку і благополуччя.

Норми

(з латин. norma – правило, взірець) – засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. В нормативній структурі виділяють звичаї, моральні норми і закони.

Звичаї – традиційний тип поведінки. закріплений колективними звичками. Якщо звички є повсякденною стороною соціальної дійсності, то звичаї вказують на більш загальний її аспект. Прокидатись о 7-ій ранку – звичка, а зустрічати Новий рік, подавати руку при зустрічі, або одягатися певним чином при різних оказіях – звичаї. Звичаї часто є справою смаку і якщо хтось не дотримується звичаїв – його вважатимуть ексцентричною особою чи оригіналом, але не небезпечною чи злою людиною (можна пофарбувати волосся в ультрафіолетовий колір чи піти грати футбол в капелюсі).До порушників застосовуються неформальні санкції – несхвалення, ізоляція, заперечення.

Моральні норми – сукупність культурних норм, які отримали ідейне обгрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, справедливості і т. ін. Mores – в Стародавньому Римі так називалися найбільш шановані, священні звичаї.

Л. Толстой розрізняв три види моральності: - моральність дикунства (моральним є те, що служить моєму “Я”); - моральність варварства (моральним є те, що приносить користь моєму оточенню); - моральність загальнолюдська (моральним є те, що є корисним для всього людства).

Аморально ображати слабших, бити жінок, знущатися над інвалідами. Але в Спарті вважалося цілком моральним скинути в урвище слабку дитину. Таким чином, що є моральним, а що – ні – вибирає саме суспільство. Цей відбір триває постійно. Наприклад, зараз у багатьох країнах точаться дискусії стосовно того, чи може бути дозволена евтаназія – добровільна смерть як визволення від невиліковної і болісної хвороби. Людство не готове до вирішення цієї моральної проблеми.

Вперше евтаназія на державному рівні була легалізована нацистами в Німеччині. А вже у в 1939 році Гітлер підписав таємний указ згідно якому евтаназії належало піддати всі “форми життя, котрі негідні життя”: божевільних, невиліковних сифілітиків, деформованих немовлят, сенильних старих і т. ін. Було створено шість евтаназійних центрів у котрих протягом двох років було знищено за різними даними від 100 до 275 тис. осіб. Протести католицької церкви змусили нацистів припинити цю практику.

В 1993 р. евтаназію дозволили в Нідерландах. а в 1997р. – а американському штаті Орегон.

Закони – нормативні акти, прийняті вищим органом державної влади в установленому конституцією порядку. Вони є вищим різновидом соціальних і культурних норм і вимагають безумовного підпорядкування.

Розрізняють два види законів: звичаєве право, яке становить сукупність неписаних правил поведінки і переважає у доіндустріальному суспільстві і юридичні закони, закріплені конституцією.