Тема 15: Мистецтво як естетичний феномен.

1. Генеза і соціальна сутність мистецтва.

Соціальна сутність мистецтва. Художній розвиток суспільства як природно – історичний процес. Періоди становлення людської культури. Мистецтво як невід’ємна cкладова життя людини і суспільства.

2. Основні соціальні функції мистецтва.

Суспільно – перетворююча та компенсаторна функція (мистецтво як діяльність та “втіха”); пізнавально – евристична функція (мистецтво як знання та просвіта); художньо – концептуальна функція (мистецтво як аналіз стану світу); функція передбачення (ммистецтво як віщування); інформативна та комунікативна функція (мистецтво як повідомлення та спілкування); сугестивна функція (вплив на несвідоме); естетична функція (вплив мистецтва на формування естетичної свідомості); гедоністична функція (мистецтво як насолода).

3. Мистецтво як засіб пізнання світу.

Творча природа мистецтва. Особливості відображення дійсності в мистецтві. Художній твір: зміст та форма.

Ключові поняття: закономірність мистецтва, природа мистуцтва, художня творчість, художня цінність, зображально – виражальні засоби, зміст та форма, емоційне та раціональне у мистецтві, художній образ.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Борев Ю.Б. Эстетика в 2-х т. – Смоленск, 1997.

2. Золотарева П.Р. История искусств; Художественная культура мира.- Караганда, 1996.

3. Козловский П. Культура постмодернизма: общественно – культурные последствия технического развития. – М., 1997.

4. Левчук Л., Олещенко О. Основы естетики: Навч. Посібн. – К., 2000.

5. Лотман Ю.М. Об искусстве. - СПБ, 1998.

6. Смелинова З.С. Литература как вид искусства. – М., 1997.

7. Естетика: Навч. Посібн. За ред. В.О. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

Тема 16: Історія естетичної думки.

1. Предмет історії естетики.

Предмет історії естетики. Історія естетики й історія культури. Експліцітний та імпліцітний способи історичного буття естетики. Історіографія естетики. Зв’язок історії естетичних вчень з історією філософії та теорією мистецтва. Комплексний підхід у історії естетики.

2. Естетичні ідеї античності.

Естетичні ідеї античності. Піфагорійська числова естетика, її традиції у Геракліта та Емпедокла. Естетика істини: софісти і Сократ. Естетичне вчення Платона: розробка основних естетичних категорій; калокагатія як принцип художньої свідомості; вчення про несамоцінність художнього твору й автора. Аристотель про міметичну природу мистецтва; теорія катарсиса; поняття ентелехії і механізми художньої творчості. Римсько-елліністична естетика. Платон і його теорія еманації. Розробка Ціцероном теорії художнього стилю. Реставрація естетики числа, ритму та гармонії у піфагорійців (Ямвліх, Порфирій). Естетика стида та сорому у елліністичному театрі. Психологізм та еротизм у художній свідомості елінізму.

3. Естетика Середньовіччя та доби Відродження.

Естетика Середньовіччя та доби Відродження. Естетика у творах отців Церкви (Климент Олександрійський, Василій Великий, Григорій Нисський, Августін): світ як творіння і витвір; символізм Універсуму; естетика особистого уподібнення абсолюту. Вчення Августіна про апріорну природу естетичного досвіду. Візантійська естетика VIII-IX ст. (Іоанн Дамаскін, Феодор Студит, патріарх Никифор та ін.): категорії світло, слово, символ; проблема образа; теорія ікони;"естетика аскетизму"; "літургійна естетика". Художні канони візантійського мистецтва. Естетика і риторика. Естетичні ідеї середньовічного Заходу: "христологічна естетика" Бонавентури; Фома Аквінський про природу прекрасного. Художні стилі та основні музичні жанри Середньовіччя. Відродження як новий тип самосвідомості митця та мистецтва: Данте, Петрарка, Бокаччо, Альберті, Микола Кузанський, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело. Згасання Відродження і естетика маньєризму.

4. Художня теорія і практика XVII – XIXст.

Художня теорія і практика XVII – XIXст. Класицизм (Ж.Шаплен, П.Корнель, Ф. д’Обіньяк, Н.Буало, І.І.Вінкельман, Г.Е.Лессінг). Наголос на естетичній сутності мистецтва, вироблення нормативної системи художніх правил, ідея ієрархічності художніх жанрів. Просвітницька естетика: відмова від нормативності та розвиток раціонально-гуманітарних тенденцій.. Естетичні ідеї французького Просвітництва (Ж.Ж.Руссо, Д.Дідро). Англійська естетика 18 ст. (Шефстбері, Рейнольдс). Основні риси естетики барокко: ірраціоналізм, експресивність, драматизм, ускладненість художньої форми.Теорія аффектації. Романтизм у естетиці к.XVIII – поч.XIX ст. (брати Шлегелі, Шеллінг, Новаліс, Шлейермахер, Ж.П.Ріхтер, Э.Т.А.Гофман).

5. Розвиток естетики як окремої самостійної науки (XVIII –XIX ст.).

Розвиток естетики як окремої самостійної науки (XVIII –XIX ст.). А.Баумгартен про естетику як філософську науку.Е.Бьорк: розробка суб’єктивно-психологічних аспектів естетики. Класична німецька естетика: (І.Кант, Гегель, Шіллер). Кант: мистецтво та естетичне як примирення духовної свободи та природної необхідності. Теорія мистецтва та естетичного виховання Шіллера. Своєрідність мистецтва та художнього символа у філософії Шеллінга. Гегель про природу естетичного та історичну долю мистецтва. Позитивізм у естетиці (Г.Фехнер, Т.Ліппс, І.Тен. Б.Кроче).

6. Посткласична естетика (XІX-XXст.).

Посткласична естетика (XІX-XXст.). Джерела некласичної естетики та її основні ознаки. Дискредитація класичних уявлень про мистецтво та новий статус художньої творчості. Естетичні теорії Шопенгауера, Кьєркегора та Ніцше. Взаємозбагачення мов естетичної думки та художньої творчості. Феноменологічна естетика (Р.Інгарден, М.Мерло-Понті, М.Дюфрен, Н.Гартман). Фрейдизм і постфрейдизм у естетиці.Структуралістські та постструктуралістські побудови у естетиці(К.Леві-Стросс, М.Фуко, Ж.Рікарду, Р.Барт и др.).

ЛІТЕРАТУРА:

1. Антология мировой философии в 4-х томах. М., 1972

2. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. М., 1980

3. Гилберт К., Кун. История эстетики М., 1960

4. Лекции по истории эстетики. Кн. I. Л. 1973; Кн. 2.. 1974; Кн.3, 1977; Кн.4, 1980

5. Нарский И.С. Западно-европейская философия XIX в. М., 1976.

6. Овсянников М.Ф. и Смирнова З.В. Очерки истории эстетических учений. М., 1963.