§ 4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання

Негайне виконання судового рішення означає, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголопіен-ня у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реаль-

413

ний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Негайне виконання рішень буває обов'язкове і факультативне. Стаття 367 ЦПК України зобов'язує суд допустити негайне виконання рішення у справах: про присудження працівникові заробітної плати, ал,е не більше як за один місяць; про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, у межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних чи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні аліментів, заробітної плати і відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Ухвалюючи рішення, суд може визначити порядок його виконання, надавши відстрочку або розстрочку виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні (ст. 217 ЦПК України).

Відстрочка виконання полягає у перенесенні судом строків реалізації рішення у бік їх збільшення на точно визначений строк. Розстрочка виконання — допустимість стягнення присудженого у відповідних частинах протягом точно визначеного судом строку.

Підстави для відстрочки і розстрочки виконання передбачені ст. 373 ЦПК України та встановлені ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ними є обставини, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення, а саме: хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення треба брати до уваги інтереси не тільки боржника, а й стягува-ча. Для позитивного вирішення питання про розстрочку або відстрочку необхідна наявність таких умов: відсутність вини з 414

боку боржника у створенні обставин, які можуть бути підставою для таких наслідків; тимчасове його перебування у тяжкому становищі; виконання рішення за наявних обставин (без відстрочки чи розстрочки), що може мати несприятливі наслідки для боржника; відстрочка або розстрочка не завдала серйозної шкоди стягувачеві.

Суд, який ухвалив рішення, може також вжити заходів для забезпечення його виконання (ст. 217 ЦПК України), на підставі вимог закону і обставин справи. Так, присуджуючи майно в натурі, суд повинен вказати у рішенні його вартість, яку належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна не буде в наявності.

Ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, суд повинен зазначити, у якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК України).