Глава 16. Відкриття провадження у цивільній справі у суді

§ 1. Позов — процесуальний засіб реалізації права на відкриття провадження у цивільній справі у суді

Поняття позову. Захист порушених і оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ і організацій гарантується їх правом на звернення у встановленому порядку з вимогою до компетентного органу, наділеного юрисдикційними функціями, розпочати діяльність по розгляду і вирішенню справи зі спірних правовідносин (ст. 16 ЦК України, статті 3, 15, ЦПК України). Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних, авторських та інших правовідносин (статті 3, 15, 118 ЦПК України) є позов (лат. асііо — позовна вимога).

У теорії цивільного процесу позов розглядається неоднозначно¹. При визначенні позову як звернення до суду на пору-

¹ Гурвич М. А. Учение об иске. — М., 1981. — С. 5; Добровольский А. А., Иванова С.А. Основньїе проблеми исковой формьі защитьі права. — М., 1979. — С. 17; Логи-нов П. В. Понятие иска и исковой защитьі // Советское государство и право. — 1983. — №2 — С. 104; Кожухарь А. Н. Право на судебную защиту в исковом произ-водстве. — Кишинев, 1989. — С. 4; Осокина Г. Л. Право на защиту в исковом про-изводстве. — Томск, 1990. — С. 7-24; ПащукА. Й. Позов в радянському процесуальному праві. — Львів, 1971. — С. 5; Штефан М. Й. Захист прав соціалістичних організацій в суді: Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства. — К., 1970. — Вип. 1. — С. 4-8; Щеглов В. Н. Иск о судебной защите гражданского права. — Томск, 1987. — С. 16; Зайцев И. М. Функции иска в судопроизводстве.// Государство и право. — 1996. — № 7; Гражданский процесе. — М., 1993. — С. 128; Цивільне процесуальне право України. — X., 1992. — С. 188.

320

ціення спору з матеріально-правовою вимогою до відповідача, Його авторами проігноровано те, що такий спір виник між суб'єктами матеріальних правовідносин ще до звернення. А у суді порушується не спір, а цивільна справа (відкривається провадження у справі — ст. 122 ЦПК України). Автори, які визначають позов, як вимогу позивача до відповідача про захист права, звернену через суд, відводять суду не властиву йому роль посередника та не враховують, що позивач і відповідач як суб'єкти процесу з'являються після прийняття судом позову до розгляду. При визначенні позову як процесуального засобу захисту права спрощується існуючий зв'язок позову з його пред'явленням, розглядом і вирішенням судом. Крім того, органом захисту цивільних прав і законних інтересів є суд, тому і процесуальним засобом захисту прав та інтересів буде процесуальний акт суду — його рішення. Позов є тільки засобом порушення судової діяльності на захист права, здійснення правосуддя у цивільних справах, тобто процесуальним засобом реалізації права на судовий захист.

При визначенні позову як засобу звернення до суду з вимогою про захист права, що є юридичною дією в цілому, він ототожнюється з процесуальними діями, що не відповідає нормам ЦПК України, які розрізняють поняття «позов» і «пред'явлення позову» (статті 109-114, 118 ЦПК України). Крім того, процесуальні дії самі по собі не виникають, а є засобом реалізації прав і обов'язків, які виражаються у процесуальних формах — вимогах, клопотаннях, заявах.

При визначенні позову як вимоги про усунення порушення права, пред'явленої однією особою до другої у суді, не враховується те, що вона властива не тільки позову, а й досудовим вимогам заінтересованих осіб. Позовними вони стають тоді, коли спрямовуються на порушення діяльності компетентного органу, на який покладено здійснення захисту права, тобто не тому, що вони пред'явлені однією особою до другої для примусового здійснення через суд, а тому, що вони заявлені до суду з метою відкриття провадження у судовій діяльності на захист її прав. Ця властивість позову відображена у ст. З ЦПК України, за якою кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного, не-

И 5.327321

визнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Таке право на звернення до суду за захистом реалізується заявами осіб, визначених у цій статті. Отже, необхідність у позові виникає тоді, коли настає потреба у розгляді і вирішенні правового спору між заінтересованими особами з метою захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права громадян, підприємств і організацій. А сама вимога до суду про захист права і охоронюваного інтересу у справах позовного провадження у ЦПК України названа позовом або позовною заявою (статті 118-122).

Відкрите позовом судове провадження щодо розгляду і вирішення конкретної цивільної справи спрямоване як на захист суб'єктивного права і охоронюваного законом інтересу громадян, підприємств і організацій, так і на охорону законності і правопорядку, а також на захист державного і громадського інтересу.

Отже, позов втілює у собі право заінтересованої особи на відкриття провадження цивільної справи у суді і судової діяльності на захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, державних і суспільних інтересів. Позов у цивільному судочинстві — це вимога заінтересованої особи до суду про здійснення правосуддя у цивільних справах на захист прав та інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою. У такій вимозі до суду вміщується також вимога до відповідача, тому у теорії цивільного процесу позов розглядається по-різному: як єдине поняття для матеріального і процесуального права (позов має дві складові — матеріально-правову і процесуально-правову); тільки як інститут процесуального права; як юридична категорія, що властива самостійно матеріальному і процесуальному праву¹.

і Гурвич М.А. Вказ. праця. — С. 5; Елисейкин П. Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе (его понятие, место, значение): Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. — Л., 1974. — С. 9; Добровольский А. А., Иванова С.А. Вказ. праця. — С. 12-14; Штефан М. Й. Вказ. праця. — С. 7; Юридическая процессуальная форма: Теория и практика. — М., 1976. — С. 198.

322

Суть позову може бути визначена правильно лише з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової складових, які співвідносяться між собою як названі галузі права, нормами яких ці складові позову врегульовані. Вимога позивача до відповідача (матеріально-правова складова позову), хоч і має допроцесуальний характер, виникає ще до відкриття провадження у справі, але тільки з відкриттям справи у суді набуває цивільно-процесуального характеру. Це свідчить про те, що позов є цивільною процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави у особі його органу, тобто суду. Процесуально-правова складова позову — це вміщена у ньому вимога до суду про захист права зі спірних правовідносин.

Елементи позову: предмет, підстава, зміст.

Предметом позову є та його частина, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити судове рішення (зміст позовних вимог — п. З ч. 2 ст. 119 ЦПК України). Вона опосередковується спірними правовідносинами — суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. У позовах, спрямованих на присудження відповідача до здійснення ним певних дій, на виконання обов'язку перед позивачем, предметом позову є спірна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. У позовах про визнання у наявності чи відсутності правовідносин предмет складають такі правовідносини: визнання їх наявності чи відсутності. Отже, предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках — і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позову. Наприклад, предметом позову про виселення громадянина будуть спірні правовідносини — право позивача зайняти жиле приміщення і обов'язок відповідача його звільнити, об'єкт — жиле приміщення.

323

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України): юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру, на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність (у справах про встановлення батьківства, факти ведення спільного господарства тощо). Від них відрізняються цивільно-процесуальні факти, які підтверджують наявність обставин, необхідних для реалізації права на пред'явлення позову, заходів щодо забезпечення позову, зупинення провадження у справі тощо.

Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов'язки, складають активну підставу. Вони можуть бути лравостворю-ючі, правозамінюючі, правоприпиняючі. До їх складу належать факти, які обґрунтовують, що позивач і відповідач є суб'єктами прав і обов'язків спірних матеріальних правовідносин.

Пасивну підставу позову складають факти, які свідчать, що відповідач виконав дії, сцрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Це факти з приводу подання позову, які покликані обґрунтувати необхідність захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене чи оспорене, є загроза в його порушенні чи необхідність у зміні існуючих між сторонами правовідносин.

Змістом позову є звернена до суду вимога позивача проздійснення судом певних дій із зазначенням способу судовогозахисту. Наприклад, у позові про виселення за неможливістюспільного проживання, предметом позову є спірні правовідносини — право дострокового припинення договору житлового найму; підставою позову — факти поведінкивідповідача, що створюють неможливість спільного проживання; зміст — вимога про ухвалення рішення щодо виселення відповідача. .324 V

Питання про наявність змісту як самостійного елемента позову у теорії цивільного процесу спірне¹. Окремі автори, виділяючи у позові два елементи, стверджують, що предметом є певні правові вимоги позивача до відповідача, а підставою — фактичні обставини і суб'єктивне право, що породжує вимогу позивача до відповідача. Водночас, на їхню думку, позов містить вимогу до суду про захист права та вимогу позивача до відповідача. З порівняння зазначених положень випливає, що процесуальний бік позову — вимога до суду про захист права — не відображена ними у складових позову. А це означає, що вимога позивача до суду про захист права складає третій елемент позову — його зміст.

Позов без зазначення процесуальних наслідків, на які він спрямований, без тих вимог до суду, які намагається одержати позивач, буде неповноцінним. Зміст позову має практичне значення — за ним провадиться класифікація позовів, що полегшує визначення межі дослідження справи у судовому засіданні, ухвалення конкретного, повного і зрозумілого рішення, яке є основою для швидкого і правильного поновлення порушеного права.

Спірність змісту позову зумовило у теорії цивільного процесу різний підхід до визначення поняття решти двох елементів — предмета і підстави. Вважається, що предмет позову становлять дії і бездіяльність відповідача, яких домагається позивач шляхом ухвалення судового рішення, а також матеріальний предмет². Він властивий не для всіх позовів (захист честі і гідності), а якщо є, то об'єктом спору, а не позову. Існує думка, що предметом позову є вимога позивача до суду про задоволення матеріально-правової вимоги до відповіда-чаЗ. За цією концепцією всі позови про присудження мають один і той самий предмет, що суперечить дійсності. З іншого погляду, предмет позову складає захист порушеного або оспо-

¹ ДобровольскийА.А., ИвановаС.А.Вказ. праця. — С. 32-54; ГурвичМ.А. Вказ. пра-Ця. — С. 5; Штефан М. Й. Вказ. праця. — С. 8-12.

² Авдеенко Н. И. Иск и его види в советском гражданском процессуальном праве: Ав-тореф. д_ИС. ... канд. юрид. наук. — Л., 1951. — С. 14.

Гражданское судопроизводство. — Свердловск, 1974. — С. 146.

325