15.Національна політика самодержавства в Україні (1907-1914 рр.). Справа Бейліса.

Події революції 1905-1907 рр. справили помітний вплив на життя тогочасного суспільства, однак вони не змінили основного напрямку його розвитку, який диктувався вимогами і законами ринкового господарства. Мабуть, найбільш негативним були наслідки поразки революції у політичній сфері. Встановлювався надзвичайний стан, суворо заборонялися демонстрації, мітинги, збори. По всій країні діяли військові трибунали. У підпілля пішли політичні організації. Посилилися репресії проти українства. Заборонялося викладання українською мовою в освітніх закладах, українські громади та клуби, більшість організацій "Просвіти" були ліквідовані. Така ж доля спіткала практично всі основні українські періодичні видання. Натомість за широкої підтримки влади бурхливу діяльність розгорнули шовіністичні організації, зокрема "Клуб русских националистов", заснований у Києві в 1908 р.

Широкого розголосу набула "справа Бейліса" - судовий процес, організований у Києві в 1913 р. над євреєм, котрий звинувачувався у ритуальному вбивстві православної дитини. Чорносотенна преса здійняла шалену антисемітську кампанію. Відчайдушні зусилля робилися міністерствами юстиції та внутрішніх справ, аби засудити невинну людину. Проте на захист Бейліса виступили демократична громадськість, прогресивна інтелігенція, письменники, зокрема В. Короленко. Врешті-решт суд вимушений був виправдати Бейліса.

16. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація.

1 серпня 1914 р. – почалася 1-ша світова війна. Плани країн-учасниць напередодні та під час війни щодо України: Росія сподівалася в майбутній війні захопити Галичину, Буковину та Закарпаття; Австро-Угорщина розраховувала відібрати Поділля і Волинь; Німеччина також претендувала на більшість найродючіших укр. земель, які належали Російській імперії. Таким чином, у разі війни укр. землі перетворювалися на театр воєнних дій. Усі воюючі сторони і 1-ій світовій війні обстоювали винятково власні інтереси і були байдужими до національних прагнень укр. народу. Водночас усі вони неодноразово заявляли , що війна ведеться заради визволення малих народів, до яких зараховували і український. В Україні напередодні війни почалась модернізація. Модернізація йшла дуже повільно і ця повільність разом з введенням капіталістичних відносин впливала на те, що Україна повільно йшла по шляху відродження. Тому Україна знаходилась на стадії пошуку, стояла на шляху відродження нації.

17. Політика урядів Австро-Угорщини і Російської імперії в українському та польському питанні у роки Першої світової війни.

Політика російського уряду на захоплених територіях: створення Галицько-Волинського генерал-губернаторства на чолі з графом Г.Бобринським (кінець 1914 р.); насильницька русифікація (впровадження російської мови, законів тощо); свідоме знищення укр. гімназій, газет і журналів, книгарень, видавництв, бібліотек тощо; закриття «Просвіт»; заборона укр. політичних партій, спортивних та молодіжних організацій; репресії проти укр. політичних та громадських діячів; переслідування греко-католицької церкви (депортація сотень священників греко-католицької церкви, у тому числі й митрополита А.Шептицького, у глиб Російської імперії).

Головна Укр. Рада (ГУР) – міжпартійна організація, створена представниками трьох галицьких партій (Укр. націонал-демократичної партії, Укр. радикальної партії, Укр. соціал-демократичної партії) 1 серпня 1914 р., головною метою якої був захист інтересів укр. населення в Австро-Угорщині в умовах І-ї світової війни.

Союз визволення України (СВУ) – політична організація, утворена у Сх. Галичині 4 серпня 1917 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України.

Загальна укр. рада (ЗУР) – політична організація, створена 5 травня 1915 р., мета якої було об’єднання всіх укр. земель у межах Австро-Угорщини