8.Діяльність укр. Парламентських громад в і-ї та іі-ї Державних думах Росії.

Діяльність українців у І Державній Думі, вибори до якої відбулися навесні 1906 р.: укр. політичні партії, крім радикальної та демократичної, бойкотували вибори. У результаті від України було обрано 102 депутати від дев’яти укр. губерній. Українці створили в Думі для відстоювання своїх інтересів Укр. парламентську громаду на чолі з І.Шрагом, до складу якої увійшли 42 особи. Національну програму думської громади обґрунтував М.Грушевський. Вона передбачала надання права на національно-територіальну автономію України зі своїм обласним сеймом, запровадження укр. мови в народній школі як мови викладання тощо. Укр. громада збиралася поставити ці вимоги перед Думою, проте здійснити цю акцію не вдалося у зв’язку з розпуском І Державної Думи 8 липня 1906 р.

Діяльність українців у ІІ Державній Думі, вибори до якої відбулися в січні 1907 р.: у виборах взяли участь усі укр. політичні партії. В результаті Україну в Думі представляли 102 депутати. Укр. делегати створили свою фракцію, що налічувала 47 осіб, більшість яких становили селяни. Укр. думська громада вимагала автономії України, запровадження укр. мови в систему освіти та державного управління, створення кафедр укр. мови, літератури, історії в університетах, запровадження укр. мови в учительських семінаріях з метою підготовки викладачів. ІІ Державна Дума була розпущена через 102 дні роботи – 3 червня 1907 р. Було запроваджено новий виборчий закон, який забезпечував поміщикам і буржуазії перевагу в Думі. Цей закон фактично став державним переворотом і відновив самодержавство.

9.Укр депутати у Віденському парламенті, Галицькому сеймі та Буковинському ландтазі. Виборча реформа 1907 р.

Визначний політичний діяч - Лев Бачинський (14.07.1872-10.04.1930) був обраний депутатом і до Віденського парламенту (1907 р.), і до польського сейму (1928-30 рр.). на засіданні парламенту наприкінці 1907 р. під час вибуху невдоволення серед радикальних послів несправедливими рішеннями проурядової коаліції Л. Бачинський кинув у міністра уламком дерева. Такого Віденський парламент ще не знав… Вдруге цей депутат викликав широкий резонанс своєю принциповістю і витривалістю в політичній дискусії 13-14 червня 1912 р., під час якої він 13 годин без перерви виголошував антиурядову опозиційну промову. Йшлося про те, щоб заблокувати величезний військовий бюджет, який уряд намагався затвердити у парламенті.

У 1775 p. було утворено Галицький провінційний становий сейм. В ньому засідали представники трьох станів: магнатів і лицарів, духовенства, а також представники королівських міст. Головне призначення сейму полягало у поданні прохань імператору. Виконавчим органом сейму був постійний комітет з семи депутатів, обраних на шість років. Главою адміністрації королівства був губернатор, який призначався імператором виключно з австрійців. Політика Галицького крайового сейму призвела до великого зубожіння народних мас. Положення було настільки загрозливе, що на це звертав увагу ряд депутатів сейму. розпад Австро-Угорщини в жовтні 1918 р. поклав кінець існуванню Галицького крайового сейму, який більше півстоліття був знаряддям соціального і національного пригнічення галицьких українців.

Якби українцям удалося добитися справедливішої системи представництва в галицькому сеймі та віденському парламенті, їхні можливості покращити свою долю були б значно ширшими.

А. Кохановський обирається депутатом Буковинського ландтагу (сейму) і заступником крайового старости (голови ландтагу). Буковинський сейм складався з 31 депутата й обирався на основі куріальної, ступеневої системи, голосування відбувалося усно й відкрито. Після реформи 1903 р. послів налічувалося 63 особи. Уперше до складу Буковинського крайового сейму українців було обрано 1890 р.. Сейм обирався на 6 років (за весь час його існування було 11 виборчих періодів) і працював посесійно. Перша сесія буковинського сейму розпочалась 6 квітня 1861 року. Сесії призначалися цісарем, в основному восени. Характерно, що в різних коронних зем­лях сейм скликався неодночасно. Так, у 1903 році буковинський сейм був скликаний 10 вересня, у Нижній Австрії, Галичині, Каринтії – 14 вересня, у Верхній Австрії – 17-го, у Моравії та Штирії – 21-го, у Крайні – 22-го, в Чехії і Тіролі – 29-го. При цьому сейми не мали права на безпосередні зносини між собою. Їм заборонялося видавати маніфести, що фактично позбавляло можливості безпосередньо звертатися до народу. Цісар міг розпустити сейм будь-коли, ще до закінчення встановленого строку повноважень.