Кількість головних колій на лінії та її технічна оснащеність

Необхідна пропускна спроможність , пар поїздів	Кількість головних колій	Технічна оснащеність лінії
12...24	1	Автоблокування
25...36	1	Диспетчерська централізація
37...48	1	Диспетчерська централізація та двоколійні вставки
49 і більше	2	Автоблокування

Так, у наведеному прикладі лінії А-О та Б-О проектуються двоколійними, М-О та Н-О – одноколійними з двоколійними вставками.

Ділянки А-О та Б-О повинні бути обладнані автоблокуванням, М-О та Н-О – диспетчерською централізацією.

1.3. Розрахунок корисної довжини приймально-відправних колій

Корисна довжина приймально-відправної колії визначається за формулою

(1.2)

де – довжина локомотива, м;

– середня довжина вагона (м);

– відстань на неточність установки поїзда в межах корисної довжини (м);

– кількість вагонів у складі поїзда, яка визначається за формулою

(1.3)

де – маса брутто составу поїзда, т;

– середня маса вагона у складі поїзда, т.

Отримане за формулою (1.3) значення слід округлити до цілого.

У прикладі, що розглядається, т, т (див. дод. А).

Тоді кількість вагонів у складі поїзда

вагона. Прийнято вагона.

Згідно з вихідними даними (дод. А) у вантажному русі використовується електровоз ВЛ80, довжина якого становить 32,84 м (дод. А, табл. А.2).

Тоді корисна довжина колії

м.

За результатами розрахунку слід прийняти найближче стандартне значення корисної довжини (850 м або 1050 м) у більшу сторону.

У прикладі, що розглядається, м.

2. Розміщення станції на залізничній лінії. Розробка її принципової схеми та технології роботи

2.1. Вибір станційної площадки для розміщення дільничної станції

Проектування дільничної станції починається з вибору її типу та схеми розміщення основних пристроїв з урахуванням місцевих умов.

Довжина станційних площадок для нових дільничних станцій [1] приймається відповідно до табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Необхідна довжина станційних площадок дільничних станцій

Тип дільничної станції	Довжина площадок, м, при корисній довжині приймально-відправних колій
	1050 м	850 м
Поздовжній	4000	3600
Напівпоздовжній	2850	2450
Поперечний	2400	2200

Дільничну станцію необхідно розміщати поблизу населеного пункту, зменшуючи при цьому відстань проїзду пасажирів до станції міським транспортом і підвозу або вивозу вантажу з місць загального користування автотранспортом.

Вибір схем дільничних станцій необхідно виконувати на підставі техніко-економічного порівняння варіантів з урахуванням положень, що наведені у [1]. При цьому на нових двоколійних лініях перевагу необхідно надавати дільничним станціям поздовжнього або напівпоздовжнього типів.

При проектуванні слід прагнути до зменшення обсягів робіт, пов’язаних з будівництвом станції, в тому числі обсягів земельних робіт.

Для визначення типу станції на підставі карти місцевості (дод. А, рис. А.1), використовуючи метод інтерполяції, необхідно побудувати поздовжній профіль місцевості (рис. 2.1). Відмітки землі слід визначати на кожному кілометрі. Крім того, на поздовжньому профілі відображуються точки перетину горизонталей з віссю головної колії І.

Далі потрібно визначити довжину станційної площадки з допустимими ухилами (не більше 2,5‰), порівняти її з даними, наведеними в табл. 2.1, і визначити тип станції.

Так, згідно з рис. 2.1 поблизу населеного пункту є шість елементів профілю з ухилами від 1,5 до 2,4 ‰ сумарною довжиною м. При корисній довжині приймально-відправних колій 1050 м, що визначена в п. 1.3, необхідна довжина станційної площадки для розташування станції поздовжнього типу згідно табл. 2.1 дорівнює 4000 м.

Таким чином, порівнявши фактичну довжину (4075 м) з необхідною (4000 м), приймаємо поздовжній тип станції, що відповідає вимогам щодо вибору схем дільничних станцій.

Якщо на місцевості неможливо розташувати станцію поздовжнього типу, слід застосовувати напівпоздовжній або поперечний типи, використовуючи дані табл. 2.1.

Якщо поблизу міста відсутня станційна площадка достатньої довжини, то проектується станція з послідовним розташуванням пасажирських пристроїв і парків для обслуговування вантажного руху. При цьому пасажирські пристрої розташовують у межах міста, а парки для обслуговування вантажного руху у бік від нього. Для зменшення обсягів робіт з будівництва станції ці парки необхідно розташовувати паралельно, і приймати необхідну довжину станційної площадки, як для станції поперечного типу.

Рис. 2.1. Поздовжній профіль місцевості