- •Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- •Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/18-г-1523 від 20.09.07)
- •Основи алгоритмізації
- •1.1. Поняття алгоритму
- •1.2. Класифікація внутрішніх структур алгоритмів
- •1. Ввести а,b.
- •3. Вивести значення s.
- •4. Кінець.
- •6. Закінчити роботу.
- •1. Ввести число n.
- •6. Перехід до п.3.
- •7. Друк к.
- •8. Кінець.
- •1.3. Складність алгоритмів
- •1.4. Складність задач
- •Завдання для самостійної роботи
- •Форма Бекуса – Наура
- •Завдання для самостійної роботи
- •Void main(){
- •3.2. Структура с-програми
- •3.3. Описувачі
- •3.4. Основні операції мови с
- •If(!inword)
- •Void main()
- •Int rozmir;
- •3.5. Оператори мови с
- •3.5.1. Прості оператори
- •3.5.2. Умовний оператор
- •3.5.3. Оператор циклу for
- •3.5.4. Оператори do-while, while
- •3.5.5. Оператор continue
- •3.5.6. Оператор-перемикач switch
- •3.5.7. Оператор break
- •3.5.8. Оператор goto
- •If(error(I,j,k)) goto exit;
- •3.5.9. Оператор return
- •3.6. Директиви препроцесору та вказівки компілятору
- •3.6.1. Директива препроцесору #define
- •1. Макровизначення:
- •3.6.3. Директива #include
- •3.6.4. Директиви умовної компіляції #if, #elif, #else, #endif
- •3.6.5. Директива #line
- •If(!cond)
- •3.7. Описувачі з модифікаторами
- •3.7.1. Моделі пам'яті
- •3.7.2. Модифікатори типу доступу в пам'яті
- •Int huge*near X;
- •3.7.3. Модифікатори const, volatile, cdecl, pascal, interrupt
- •Volatile int t;
- •Void interrupt timer()
- •Void wait(int interval)
- •Завдання для самостійної роботи
- •Принципи типізації даних
- •4.1. Прості типи даних
- •4.2. Похідні типи
- •4.3. Еквівалентність типів
- •4.4. Успадкування атрибутів
- •4.5. Перераховні типи
- •4.6. Логічні типи
- •4.7. Символьні типи
- •4.8. Числові типи
- •4.9. Структурні типи даних
- •4.9.1. Масиви
- •4.9.2. Структури
- •Int year;
- •4.10. Деякі особливості типів даних c
- •4.10.1. Базові типи даних
- •4.10.2. Перетворення типів
- •Int atoi(char s[]) /*char* s*/
- •4.10.3. Засіб typedef
- •Int curs;
- •4.10.4. Покажчики та масиви
- •Void * p;
- •Int array[12];
- •Void f(int a[])
- •Int f(char * s)
- •Наведемо деякі приклади розв'язання задач.
- •Int shift; /*відступ*/
- •Int count[n]; /*кількість монет даного типу (коефіцієнти ai)*/
- •Int coin;
- •Int sum; /*монета, яку міняємо*/
- •Int maxcoin; /*індекс по масиву cost[] монети максимальної вартості, допустимої при даному розміні.*/
- •If(count[I])
- •If(maxcoin)
- •Int* ctranspon (int *a,int n,int m)
- •Void dobutok(int* a, int* b, int** c, int n, int m)
- •Int n,m,I,size;
- •Int main()
- •4.10.5. Структури та об'єднання
- •Розглянемо деякі приклади розв'язання задач.
- •Int hashfunc(key); int eqkey(key, key);
- •Void freeval(val); void setval(val, val);
- •Void freekey(key); void setkey(key, key);
- •Int hashfunc(key key){
- •Val val; /*значення*/
- •Void set(key key, val val){
- •Void printcell(struct cell *ptr){
- •Void main(void)
- •Завдання для самостійної роботи
- •Зображення чисел у комп'ютері
- •Int main(void)
- •5.1. Системи числення
- •5.2. Правила переведення чисел з однієї системи числення в іншу
- •5.3. Правило визначення точності зображення
- •5.4. Двійкова арифметика
- •5.4.1. Додавання двійкових чисел
- •5.4.2. Зображення від'ємних чисел
- •XXXXXXXX 00000001 00000000.
- •5.4.3. Віднімання двійкових чисел
- •5.4.4. Множення двійкових чисел
- •5.4.5. Ділення двійкових чисел
- •5.5. Ознака переповнення розрядної сітки при арифметичних операціях
- •5.6. Зображення цілих чисел
- •5.7. Зображення дійсних чисел
- •5.8. Керування машинним зображенням чисел та особливості виконання арифметичних операцій
- •Завдання для самостійної роботи
- •Реалізація концепції структурного програмування
- •6.1. Оголошення та визначення функцій
- •Int d;} people;
- •6.2. Формальні та фактичні параметри
- •Void swap(int a,int b)
- •Void swap(int a,int*b)
- •6.3. Функції зі змінною кількістю параметрів
- •Void sum(char *msg,...)
- •6.5. Параметри функції main
- •6.6. Лiтернi покажчики та функцiї
- •Void strcpy(char*s,char*t)
- •Void f(void)
- •6.8. Класи пам'яті
- •Розглянемо деякі приклади розв'язання задач.
- •I, power(2,I),power(-3,I));
- •Void main() { choturukyt b; tochka *a; float s; long n,in; srand(time(null));
- •6.9. Введення–виведення с. Файли та потоки
- •6.9.1. Функції введення–виведення верхнього рівня
- •6.9.2. Функції введення–виведення консольного термінала та порту
- •Int main(void)
- •6.9.3. Функції введення–виведення нижнього рівня
- •Int main(void)
- •Int handle;
- •Розглянемо приклади розв'язання задач.
- •Void main(void)
- •Void main(argc,argv)
- •If(c& masks[I])
- •If (цей рядок довший за найдовший з попередніх)
- •Int max; /*максимальна довжина*/
- •Int len; /*довжиною цього рядка*/
- •Int nwords; /*кількість слів у рядку*/
- •If(!*s) /*рядок закінчився*/
- •Int ctr; /*кількість входжень слова*/
- •If(!strcmp(word,w[I].Wrd)){
- •If(alert){
- •Void main() { float X,y,z,t,s; int I,j,flag,n,k; m1: clrscr();
- •InitBase (void){
- •Int key, /*новий ключ*/
- •InitBase();
- •Завдання для самостійної роботи
- •7.1. Елементи концепції обєктно-орієнтованого програмування
- •Int year;
- •Int year;
- •7.3. Опис протоколу класу
- •7.4.1. Коментарі
- •7.4.2. Прототипи функцій
- •Void f();
- •7.4.5. Перевантаження функцій
- •Int Name (int first)
- •Int Name (unsigned first)
- •Int Name (int first,char*second)
- •7.4.6. Значення формальних параметрів за умовчанням
- •7.4.7. Посилання й покажчики
- •Void increment(int& X)
- •Int anotherint;
- •7.4.10. Покажчик на void
- •Void*void_ptr;
- •Void swap(void*&item1,void*&item2)
- •7.4.11. Зв'язування зі збереженням типів
- •7.4.12. Про структури та об'єднання
- •7.5. Функції-члени класу
- •X *this;
- •Int year;
- •7.6. Конструктори та деструктори
- •7.6.1. Поняття про конструктори
- •Int*data;
- •Int size;
- •7.6.3. Конструктор копіювання
- •Int data[large];
- •Inline Large1 Large1::fast(const Large1 & b)
- •7.7. Глобальні та локальні об'єкти
- •Void main(void)
- •7.8. Статична пам'ять і класи
- •Int statpol::I;
- •Vоid draw()
- •Int large;
- •Int bigwant;
- •Void f() {
- •Void g(int a)
- •7.9. Успадкування
- •7.9.1. Синтаксична реалізація успадкування
- •7.9.2. Правила доступу до полів даних
- •Void f(void)
- •Void g(void){}//...}
- •7.9.3. Конструктори та деструктори в похідних класах
- •7.9.4. Використання заміщуючих функцій-членів
- •Void Display (void); //замiщувальна функцiя
- •Void Region::Display(void)
- •Void Display(void);};
- •Void Population::Display(void)
- •7.9.5. Похідні класи й покажчики
- •7.9.6. Ієрархія типів
- •XyValue(int_x,int_y):X(_x),y(_y)
- •XyData(int_x,int_y)
- •7.9.7. Множинне успадкування
- •Void SetLoc(int_x,int_y);};
- •Int data;
- •7.10. Віртуальні функції та класи
- •7.10.1. Віртуальні функції
- •Int value;
- •Virtual int GetValue();
- •Int Value::GetValue(){return value;}
- •7.10.2. Чисті віртуальні функції. Абстрактні класи
- •Virtual void f1(void);
- •Virtual void f2(void);//...}
- •Int index;
- •7.10.3. Віртуальні деструктори
- •7.10.4. Посилання як засіб для реалізації поліморфізму
- •7.10.5. Дещо про механізм віртуальних функцій
- •Virtual int method1(float r);
- •Int data;
- •Void func(void){//тіло}};
- •Virtual public CocaCola {
- •Int size;
- •Void ShowValue(void)
- •Void ShowValues(void);};
- •Void Two::ShowValues(void)
- •7.11.2. Дружні функції
- •Void Show(One &c1,Two &c2)
- •Void Show(One &c1);
- •Void Two::Show(One &c1)
- •7.12. Перевантаження операцій
- •7.12.1. Загальний підхід
- •Void main()
- •7.12.2. Перетворення типів
- •X::operator т();
- •7.12.3. Перевантаження операції індексування масиву
- •Int znach;
- •7.12.4. Перевантаження операції виклику функції
- •Int operator()(void);
- •Int FuncClass::operator()(void)
- •Vidnosh*vec;
- •7.12.5. Перевантаження операції доступу до члена класу
- •7.12.6. Перевантаження операцій інкремента й декремента
- •Int index;
- •Void*operator new(size_t)
- •Void*operator new(size_t);
- •8.1. Функціональні шаблони
- •8.1.1. Визначення й використання шаблонів функцій
- •Void func(t t)
- •Int main(void)
- •8.1.2. Перевантаження шаблонів функції
- •Int main(void)
- •8.1.3. Cпецiалiзованi функцiї шаблона
- •Int main(void){
- •8.2. Шаблони класів
- •8.2.1. Визначення шаблонів класу
- •Void push(t t);
- •Int numitems;
- •8.2.2. Константи й типи як параметри шаблона
- •8.2.3. Використання шаблонних класів
- •Int main(void)
- •8.2.4. Спеціалізація шаблонів класу
- •Void add(t item);
- •Int main(void)
- •IArray.Add(i1);
- •Int main(void)
- •IList.Add(i1);
- •Завдання для самостійної роботи
- •Автоматна технологія програмування
- •If(!stop)printf("не входити");
- •Завдання для самостійної роботи
- •Список літератури
- •Передмова 3
3.5. Оператори мови с
3.5.1. Прості оператори
Порожній оператор. Синтаксис: ;. Використовується у випадку, коли за синтаксисом вимагається наявність оператора. Наприклад:
for(;;);
Остання крапка з комою – це порожній оператор. Він необхідний синтаксично, оскільки в операторі for після закриваючої круглої дужки обов'язково має стояти якийсь оператор (зазвичай складений, що містить кілька інших операторів, які задають тіло циклу). Оскільки в даному випадку відсутні будь-які оператори, то необхідно поставити крапку з комою – порожній оператор.
Складений оператор. Синтаксис: {}. Він відіграє величезну роль при написанні програм, дозволяє синтаксично об'єднувати кілька операторів до одного цілого, що вважається одним оператором. В одному складеному може бути кілька простих операторів присвоювання:
{
a=4;
b=5;
c=6;
}
Складений оператор може містити оголошення та визначення. Як буде детальніше розглянуто далі, визначені змінні мають локальну область дії, тобто є доступними лише в межах даного складеного оператора. Складений оператор може містити інші складені оператори. Наприклад:
{int i=5
j++;
{float i=4;
i+=5}
}
3.5.2. Умовний оператор
Умовний оператор відіграє ключову роль при описі алгоритмів, що мають структуру типу розгалуження. Синтаксис:
if(<умовний вираз>)<оператор1>[else<оператор2>]
Оператор діє так: якщо <умовний вираз> виявиться істинним значенням (а таким значенням ув мові С вважається будь-яке число, відмінне від нуля), то виконується <оператор1>. У протилежному випадку, за наявності необов'язкової конструкції [else<оператор2>], виконується <оператор2>. Наприклад:
if(a>5)i++;
else j++;
Допускається послідовне використання оператора:
if(i>j)i++;
else
if(i==j)j++;
else printf("the end");
…
За такої інтерпретації оператор else пов'язується з найближчим оператором if, у якого відсутня конструкція else. Останній фрагмент програми:
if(i>j)i++;
else
{if(i==j)j++;
else printf("the end');}
Використання складеного оператора в такому випадку робить програму більш читабельною.
Зауважимо, що на відміну від інших мов програмування, Сі не містить ключового слова then. Ті, хто вивчає Сі, уже знаючи мову Pascal, дуже часто роблять помилки, наприклад у такому фрагменті програми:
if(x>2)
then x=2;
Умови в операторах if (а також while) мають братися в круглі дужки. Тому в наступному рядку буде помилка:
ifx<1x=1;
3.5.3. Оператор циклу for
Оператор for використовується для запису алгоритмів із циклічною структурою і несе в мові С особливе навантаження. Синтаксис:
for([<початковий вираз>];[<умовний вираз>];[<вираз-приріст>])<оператор>
Оператор діє так. Спочатку обчислюється <початковий вираз>, потім перевіряється <умовний вираз>, у випадку його істинності виконується <оператор>, а після цього – <вираз-приріст>. Однак <початковий вираз>, <умовний вираз>, <вираз-приріст> можуть бути відсутніми. Обов'язковою є лише наявність <оператора> (синтаксично мають бути наявні відповідні крапки з комою). Якщо умовного виразу немає, то значення його вважається істинним. Тому мінімальний оператор for має вигляд for(;;);.
Зазвичай <початковий вираз> на практиці використовується для початкової ініціалізації змінних, <умовний вираз> визначає умову виконання оператора, що задає тіло циклу, а <вираз-приріст> задає умову зміни змінних, що використовуються в циклі, наприклад як лічильники. Нехай нам необхідно кілька разів надрукувати повідомлення "Hello, world". Для цього використаємо оператор for:
for(i=j=0;i<10;i++);
printf("Hello,world\n");
Відповідне повідомлення надрукується 10 разів. При цьому у <початковому виразі> ініціалізуються одразу дві змінні – i та j.
Використовуючи операцію послідовного виконання, можна відповідні вирази робити досить складними. Однак у таких випадках читабельність програм значно погіршується.
Розглянемо таку задачу. Нехай необхідно надрукувати рядок довжиною WIDTH, у якому спочатку міститься x0 символів '-', потім w символів '*', і до кінця рядка – знову символи '-':
Це можна запрограмувати так:
int x;
for(x=0;x<x0;++x) putchar('-');
for(;x<x0+w;x++) putchar('*');
for(;x<WIDTH;++x) putchar('-');
putchar('\n');
або
for(x=0;x<WIDTH;x++)
putchar(x<x0?'-':
x<x0+w?'*':
'-');
putchar('\n');
Допоміжні змінні, які не мають змісту (напр., лічильник повторення циклу, що не використовується в самому тілі циклу), прийнято позначати однією літерою, наприклад i,j. Можна навіть написати так:
main(){
int_;
for(_=0;_<10;_++) printf("%d\n",_);
}
(підкреслювання в ідентифікаторах – рівноправна літера).