7. Види самопрезентаціі

Сьогодні презентувати себе оточуючим - це щоденна необхідність кожного з нас. Іноді наші партнери - серйозні ділові люди, іноді - випадкові знайомі, але, незалежно від професій і віку, всім нам хотілося б виробляти тільки позитивне враження про себе, представляти себе у суспільстві тільки в найкращому ракурсі. Вибираючи стиль одягу та поведінки, спілкуючись зі знайомими і незнайомими людьми, ми вже так чи інакше себе презентуємо.

Коротко і красиво зарекомендувати себе публіці - це справжнє мистецтво. Більшість людей – свідомо (на рівні «природної інтуїції») чи несвідомо (із застосуванням спеціальних навичок) - прагнуть впливати на процес формування враження про себе. Звідси й різні види самопрезентації

Природна самопрезентація – та, що властива всім без винятку людям. Кожній особистості ще з народження притаманне вміння яким-то чином себе представляти. Під час такого процесу все трапляється природно і не надумано, як то кажуть «без задніх думок». У випадку, якщо наша «природна самопрезентація» з якогось боку не виграшно презентує нас соціуму, а сперечатися з природою важко, можна її завуалювати завдяки “штучній самопрезентації”.

Штучна самопрезентація – це спеціально напрацьовані навички презентації себе, зі спланованим результатом. Її головною метою є завоювати лояльне ставлення значимої групи людей.

Принцип успішної самопрезентації досить простий – це вдале компонування її видів. Якщо, на вашу думку, є сенс в штучній самопрезентації, то вуалювання, коригування і зміна вас самих - у ваших же руках. Та не треба забувати про те, що ви і є ваше обличчя.

8. Самооцінка і робота в кадрі. Адекватна і неадекватна самооцінка.

Самооцінка визначає взаємини людини з тими, що оточують, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток його особи. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань, цілей, які людина перед собою ставить. Адекватна самооцінка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із завданнями різної трудності і з вимогами тих, що оточують. Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка деформує внутрішній світ особи, спотворює її мотиваційна і емоційно-вольова сфери і тим самим перешкоджає гармонійному розвитку.Самооцінка складається, по-перше, під впливом тих оцінок, які дають людині інші люди. Людина схильна оцінювати себе так, як, на його думку, він оцінюється оточуючими. Зневага до такого роду «зовнішньої» оцінки рідко буває щирою, людина так чи інакше її враховує. По-друге, самооцінка формується в результаті зіставлення образу реального «Я» (якою людина бачить сама себе) з образом ідеального «Я» (якою людина бажає себе бачити). Високий ступінь збігу між цими утвореннями відповідає гармонійному душевному складу особи. Самооцінка залежить також від того, якою мірою людина відчуває себе таким, що належить до значущої для нього соціальної групи.

Самооцінка може бути оптимальною і неоптимальною .

До оптимальної самооцінки відносяться "високий рівень" самооцінки і "вище за середнього рівня" (людина заслужено цінує, поважає себе, задоволена собою), а також "середній рівень" (людина поважає себе, але знає свої слабкі сторони і прагне до самовдосконалення, саморозвитку).

Але самооцінка може бути і неоптимальною - надмірно завищеною чи занадто заниженою.

Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим, чого вона у дійсності вартує, то у неї самооцінка занижена. У тих же випадках, коли вона переоцінює свої можливості, результати діяльності, особистісні якості, зовнішність, для неї характерною є завищена самооцінка.

Неадекватна самооцінка ускладнює життя не тільки тих, кому вона властива, але і навколишніх, тих людей, що, у різних ситуаціях - виробничих, побутових і інших - спілкуються з ними. Конфліктні ситуації, у яких виявляється людина, дуже часто є наслідком її неправильної самооцінки.

Афект неадекватності - це психологічний захист, але вона не вирішує головного завдання, а саме: докорінної зміни неадекватної самооцінки, виступаючої причиною виникнення несприятливих міжособистісних відносин . Якщо ж висока самооцінка пластична, міняється відповідно з реальним станом справ - збільшується при успіху і знижується при невдачах, то це може сприяти розвитку особистості, так як їй доводиться прикладати максимум зусиль для досягнення поставлених цілей, розвивати свої здібності і волю.

Знати самооцінку для роботи в кадрі дуже важливо , адже суб’єкт, який володіє адекватним ступенем самооцінки, відчуває себе хорошою людиною, внаслідок чого починає вірити у власну успішність. Коли людина впевненна в собі , і справляє враження на інших , як людина, котра правильно співвідносить свої оцінки і здібності, то і камера все це бачить, адже камера , як і сцена, це збільшувальне скло.