20. Перше враження. Техніки керування враженням. (самопідстройка) зошит

21. Міміка. Жестикуляція в роботі ведучого.

Людина з екрана телевізора повинна розмовляти з глядачами, саме розмовляти, а не вести мовлення.  Одним із критеріїв відбору людей на телебачення завжди було вміння вільно, невимушено вести бесіду. Інтонація, виразний жест, міміка підкреслюють і посилюють вплив вимовленого слова.  Крупний план дозволяє розглянути риси обличчя мовця, його міміку, жести, оцінити природність поведінки людини. І чим ви будете більш природним і органічним, тим тіснішим буде ваш контакт з глядачем. Жести, міміка, інтонація, погляд - важлива частина процесу телекомунікації, за допомогою якої, за деякими даними, передається приблизно 50% інформації. За допомогою жестів та міміки інформація краще засвоюється глядачем. Жест, будучи емоційно-смисловим рухом, найчастіше руки (рук), повинен «звучати» саме в ту мить, коли сказана фраза потребує посилення своєї виразності, а тим більше - емоційної насиченості, впливовості думки ведучого. Рухи рук і тіла передають багато зведень про людину: По - перше, в них відображається стан організму і безпосередні емоційні реакції. Це дозволяє судити про темперамент людини (сильні чи слабкі в нього реакції, швидкі чи уповільнені, інертні чи рухливі). По - друге, пози і рухи тіла виражають риси характеру людини, ступінь її впевненості в собі, скутість чи розкутість, обережність чи поривчастість. У позі і рухах виявляється і соціальний статус людини та її психологічний стан. По - третє, у позі і жестах виявляються культурні норми, засвоєні людиною. Наприклад, вихований чоловік ніколи не буде розмовляти сидячи поруч з жінкою, що стоїть, незалежно від того, як він оцінює її особисті якості. Жести і міміка виникають ніби самі по собі, виходячи із змісту промови, її емоційного накалу. Вони нерозривно пов'язані з рухом думок і почуттів оратора. Хоча жест під час мовлення — явище невимушене, молодому спеціалісту можуть допомогти наступні рекомендації: Жестикулювати треба лише при наявності внутрішньої потреби. Якщо під час виступу виникла необхідність зробити жест, цього імпульсу не слід гасити. Не кожна фраза потребує підкреслення жестом. Рухлиміст і надмірна жестикуляція можуть лише викликати втому і роздратувати аудиторію. Від жестів, які сприяють успіху промови, слід відрізняти жести бездумні. Деякі увесь час трясуть головою, інші пригладжують волосся, крутять ґудзик, почісують потилицю і т.п. Такі жести, як правило, лише відволікають від сприйняття інформації. Оратор, який має нахил до подібних жестів, повинен їх позбавитись. Початківцю не зайве вивчити свої мімічні можливості,які здатні передавати цілу гаму почуттів. Треба вчитись проголошуючи промову перед дзеркалом під час тренування. Звичайно, вираз обличчя повинен завжди відповідати характеру промови. Обличчя і вся постать повинні виражати доброзичливе і дружнє відношення до слухачів. Отже, правильне використання міміки, жесту, інтонації надають емоційне забарвлення повідомленням телеведучого і допомагають залучити глядачів в діалог, викликати зворотний зв'язок. І навпаки: зайве хвилювання або невпевненість у собі, які проявляються в позі, виразі очей, певній надмірності жестів телеведучого (або, навпаки, скутості), які він демонструє, можуть відштовхнути глядачів. Як справедливо зауважив професор В. Л. Цвік, «глядач обирає не стільки самі новини, скільки спосіб їх подачі.