22. Пластична культура телеведучого. Рух в кадрі

Як на сцені , так і на екрані, фундаментальним є органічність людини та іі природність. Природність ведучого прояляється не тільки в мовленні, а й в пластиці. Ведучий повинен відчувати себе в кадрі, відчувати свою міміку,жести, щоб бути природнім в кадрі. Адже і телегінічна зовнішність не допоможе, якщо буде неорганічна пластика. Неорганічність сама по собі вселяє недовіру до людини, а ведучий- обличчя каналу.

Залежно від типу і жанру передачі ведучий виконує різні функції, які визначаються соціальними ролями. Так, у художньо-публіцистичних пе­редачах ведучий - це інформатор, коментатор (кінопанорама), інтерв'юер (Т. Кізяков "Поки всі вдома"), оглядач (Л. Парфенов "Намедни"), суддя (жанр "Ток-шоу").

У розважальних телепрограмах, таких як - концерт, змагання - ведучий стає активною діючою особою. У сприйнятті глядача він перетворюється на органіатора-розпорядника видовища, іноді імпровізує свої дії .

Для органіки ведучий повинен володіти основами акторської майстерності, займатися «звільненням своїх м’язів», щоб не було зажимів.

Процес постійного самовдосконалення дає змогу стати першокласним ведучим . На мою думку, ця професія – це синтез багатьох інших. Тому ведучий повинен володіти внутрішніми знаннями і зовнішньою практикою і постійно вдосконалювати свій образ , знання, пластику і розвивати свою природу, щоб всі рухи, жести і міміка були органічними та « живими» в кадрі.

23. Акторська майстерність у професіі телеведучого.

Найголовніше на телебаченні – це персоналії. Бо через ведучих новин канал вільно чи невільно позиціонує себе і свою власну сутність. Роль ведучого, тобто його функціонування на полі екрану, робить ведучого персонажем, репрезентатором образу автора телетвору, морфологія якого - в іконічному зображенні діючої особи, а сутність - у вмінні активізувати комуні­кацію в екранному дійстві та у спонуканні глядача, не відриваючи очей від ек­рану, слідкувати за дійством, яке там відбувається

Акторська майстерність , на мою думку, є основою персоналій.

Станіславський писав про «випромінювання», що йде від гарного актора в зал.

Тому саме здатність «випромінювати» відрізняє гарного ведучого від простого читця ,адже у глядача перше враження складається від зовнішнього вигляду ведучого і ,перш за все, зустрічаєш його погляд .

У телевізійних ведучих повинна бути своя особиста характерна манера подання інформації, щоб бути унікальним ,чітка дикція та динаміка мовлення ,певний темпоритм,вміння імпровізувати, що є безперечно показником професійного надбання та майстерності ведучого загалом - все це досягається за допомогою акторській майстерності.

Загалом актор і ведучий – це дуже близькі професії, у яких є загальні необхідні навички. Але ж у кожного формату свої вимоги, тому акторська майстерність у чистому розумінні може проявлятися лише у веденні передач ігрового та художнього плану. В інформаційних програмах акторську майстерність особливо не проявиш. Ці вимоги можуть бути дійсними лише в залежності від способу подання, що позиціонує канал. Чи то Британський тип - де робота ведучого полягає в тому, щоб донести інформацію, а не, так би мовити, проявити себе. Чи протилежний цьому – Американський.

У багатьох телеведучих акторська майстерність виробляється майже підсвідомо – йдеться про персональний стиль реагування і ведення розмови. Це, звичайно ж, включає певні акторські навичкиНа сам перед все залежить від сутності та характеру самого ведучого. Оскільки іноді за допомогою міміки, телеведучі спроможні підсилювати ту або іншу інформацію або інтонацією додати певний акцент тому або іншому сюжетуАкторами у кадрі, в гарному значенні цього слова, є певною мірою Наталія Мосейчук, Ілона Довгань. Я гадаю, ці дві телеведучі ідеально поєднують талант телевізійний та артистичний. Загалом і завдяки ним він має можливість утримувати аудиторію біля екранів, вести бесіду із гостем у студії. Ця майстерність та харизма називаються умінням продукувати й утримувати певний образ телеведучого.