9. Наукові основи перебудови змісту освіти. Проблеми зм.Освіти та відповідності віковим особливостям. Вимоги до змісту навчання.

Під змістом освіти слід розуміти систему наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних, морально-етичних ідей, якими необхідно оволодіти учням в процесі навчання.

Структуру змісту загальної серед­ньої освіти складають чотири основні компоненти:

1) Знання; 2) уміння;3) навички;4) досвід.

ЗНАННЯ - цілісна система наукових понять про закони розвитку природи, суспільства, людського мислення, що накопичені людством у процесі суспільно-історичної практики.

Знання - найбільший за обсягом компонент змісту сучасної загаль­ної середньої освіти. Вони покликані формувати в учня цілісну багато­рівневу систему уявлень про світ, суспільство, про самого себе і свою діяльність, сучасну і майбутню, що все в сукупності складає образ сві­ту

Це результат пізнавальної діяльності людини. Вони перевіряються суспільно-історичною практикою і знаходять своє відображення у свідомості людини у вигляді уявлень, понять, фактів, термінів, суджень, теорії.

Найважливіша вимога до знань, які виявляються, - науковість і водночас доступність для дітей даного віку.

УМІННЯ – здатність людини виконувати якісь дії на основі раніше здобутих знань.

За участю мислення в процесі пізнання об’єктів вони поділяються на дві великі групи: розумові, практичні. За характером діяльності людини – найрізноманітніші. У школярів поступово формується велика кількість загальнонавчальних, мовленнєвих, ігрових, трудових, мистецьких, спортивних, побутових та інших умінь.

Формуються вміння шляхом виконання різноманітних вправ, які створюють мож­ливість виконання дій не тільки в звичних, але й у змінених умовах.

Уміння включають різні дії. Окремі дії, багаторазово повторюючись, автоматизуються і стають НАВИЧКАМИ.

Зауважимо, що є вміння, передусім загальні, які ніколи не перетворюються в навички. Наприклад, вміння розв’язувати задачі завжди потребують осмислення діяльності.

Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення.

Міцні навички відтворюються значною мірою автоматично.

На формування навичок впливають такі чинники: а) мотивація, научуваність, вправи, прогрес у засвоєнні, підкріплення, формування в цілому чи по частинах; б) рівень розвитку учня, його знання, уміння, спосіб пояснення змісту операції, зворотний зв'язок— тобто все, що сприяє розумінню зміс­ту операції; в) повнота вияснення змісту дії, поступовість переходу (величина стрибків) від одного рівня оволодіння до другого та ін..

ЗНАННЯ, УМІННЯ, НАВИЧКИ мають формуватись у складній взаємодії.

Наприклад, формування в дітей поняття про натуральне число й арифметичні дії із самого початку відбувається у зв’язку теорії і практики. На основі усвідомлення способу виконання дії поступово автоматизується навичка.

ДОСВІД – характеризує певну систему ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК, погляди і переконання, ставлення до навколишнього світу, володіння способами діяльності та поведінки, якості особистості, здобуті у процесі життєдіяльності.

Може бути:

Досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у формі знань

Досвід виконання відомих способів діяльності – у формі умінь діяти за зразком.

Досвід творчої діяльності – у формі умінь приймати нестандартні рішення в нових ситуаціях.

Досвід емоційного ставлення до навколишньої дійсності і своєї діяльності.

Таким чином, зміст освіти багатокомпонентний. Він включає в себе:

засвоєння знань про природу, суспільство, мислення та способи діяльності, які допомагають людині зайняти певне положення в суспільстві серед інших людей, досягнути конкретних результатів в професійній діяльності, в спілкуванні з іншими;

оволодіння системою інтелектуальних та практичних умінь, навичок, які дозволяють людині вирішувати будь-які проблеми, виникають в його житті і професійній діяльності;

накопичення досвіду репродуктивної та творчої діяльності, необхідного для розв’язання різноманітних проблем життя і діяльності;

накопичення досвіду емоційно-цінніших ставлень до інших людей та до навколишнього світу, що дає можливість людині самовдосконалюватись, розвивати свою психіку, внутрішній світ, підтримувати відносини з оточуючим її соціальним середовищем.

Найвідомішими теоріями освіти, які в різний час впливали на зміну змісту шкільної освіти, є такі:

Теорія формальної освіти. Її . її започатковували Дж.Локк (XVII ст.), Й-Г..Песталоцці, Е.Кант, Й.-Ф.Гербарт та ін. (XVIII- XIX ст).

Основне завдання – розумовий розвиток дитини, її логічного мислення, уяви, пам’яті, інтелекту. Зважаючи на це, перева­га надавалася предметам, які слугували гімнастикою для розуму (ла­тинська, грецька мови, математика, логіка і т. д.). На основі цієї теорії формували зміст освіти кла­сичні гімназії, ліцеї в Росії та в Англії.

Теорія матеріальної освіти сформувалася наприкінці XVIII — на початку XIX століття. Засновником її вважається англійський фі­лософ Герберт Спенсер. Зумовлена загальним науково-технічним прогресом, швидким розвитком промисловості, що ви­кликала потребу в підготовці відповідних фахівців.. На основі цього вибудовувалася система освіти для людей практичної діяльності - ремісників, торговців, бізнесменів, квалі­фікованих робітників тощо.

Педоцентрична теорія (Джон Дьюї, Г.Кершенштейнер та ін). визнавали пріоритет індивідуальної та суспільної діяльності учня, які повинні бути зорієнтовані на досягнення цивілізації. Дітей необ­хідно привчати до організації власного побуту - вчити готувати їжу, прибирати, шити тощо.

Проектна система навчання, розроблена у 20-і рр. XX ст. на осно­ві ідей Дж.Дьюї, передбачала структурування змісту шкільної освіти згідно з конкретними навчальними проектами, які учні вибудовува­ли разом з учителем на основі власних інтересів. У ході виконання цих проектів ставилося завдання оволодівати певними відомостями з навчальних дисциплін.

Концепція середньої загальноосвітньої школи:

“Під змістом освіти розуміють узагальнену систему знань про природу, сучасне виробництво, суспільство, культуру, мистецтво, про людину, систему узагальнених інтелектуальних та практичних умінь, навичок творчого розв’язання практичних і теореричних проблем, систему етичних норм, якими мають оволодіти учні.”

Фактори , що впливають на формування змісту освіти

На різних етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнає якісних змін під впливом різних факторів.

Найважливіші з них:

1) змінність суспільних вимог та особистісних цілей;

2) динаміка соціальних та наукових досягнень;

3) державна стратегія розвитку шкільної освіти;

4) досягнення педагогічної науки, що викликали зміну методологічних позицій учених.

Аналіз великої кількості вітчизняних і зарубіжних джерел дозволяє виділити систему наукових вимог до формування змісту шкільної освіти.

Основними з них є:

1. Провідна роль у визначенні змісту освіти для підростаючого покоління належить меті й завданням виховання, які ставить суспільство перед школою. Мету загальної середньої освіти в нашій країні визначено законом України «Про освіту». В ст. 35 стверджується: «Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення».

Це означає, що зміст освітньої роботи школи повинен забезпечувати інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

2. Гуманістична спрямованість змісту загальної середньої освіти спричиняє його відповідність сучасним потребам та можливостям особи; пріоритет загальнолюдських цінностей, здоров'я людини, її вільний розвиток. Гуманізація передбачає передусім посилену увагу до внутрішнього світу людину, найбільше сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей.

Науковість змісту освіти передбачає занесення до змісту освіти лише тих фактів і теоретичних положень, які є сталими в науці; матеріалу, що відповідає сучасному стану науки, її новітнім досягненням; чіткість висновків з питань розвитку природи і суспільства. Це означає, що в кожній темі, що вивчається, повинні бути виділені відповідні світоглядні, моральні, естетичні, екологічні ідеї.

Полікультурність полягає у поєднанні гуманітарної, природничо-математичної освіти і трудової підготовки, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, забезпечений органічного зв'язку з національною історією, культурою, традиціями.

Світський характер освіти. Закон України "Про освіту" підкреслює світський характер освіти в школі. Загальноосвітня школа формує в учнів науковий світогляд. Зміст освіти передбачає можливість розкриття перед учнем реальності об'єктивного світу, його суперечливості, пізнаваності. Досягнувши повноліття і ставши дорослим, вихованець сам може зробити власний світоглядний вибір.

Інтегративність, що означає орієнтацію на інтегральні курси, пошук нових підходів до структурування знань як засобу цілісного розуміння та пізнання світу.

Єдність змістової і процесуальної сторін навчання при формуванні і структуруванні змісту навчального матеріалу, що передбачає наявність у всіх навчальних предметах пізнавальної і практичної перетворювальної діяльності. Навчання у цьому зв'язку є не тільки способом одержання знань і формування умінь та навичок, а й засобом озброєння учнів методами здобування нових знань, самостійного набування умінь та навичок.

Послідовність полягає у плануванні змісту, який розвивається по висхідній лінії, де кожне нове знання спирається на попереднє і випливає з нього.

Відповідність віковим можливостям і рівню підготовки учнів, яким та чи інша система знань, умінь пропонується для засвоєння. Часто якість навчання знижується, якщо школярам доводиться засвоювати перевантажений за обсягом чи дуже ускладнений теоретично матеріал. І навпаки, якщо матеріал занадто легкий, то знання і пізнавальні сили ростуть повільно, непропорційно до їх можливостей.

Доступність визначається структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, а також порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів, які необхідно засвоїти.

Підтримка світового стандарту в змісті освіти допомагає школі інтегрувати в світовий освітянський простір.