1) Спільна діяльність і спілкування.

Загальновідомо, що основний шлях організації колективу - спільна діяльність. В процесі колективної діяльності дитина задовольняє свою потребу в спілкуванні.

Перш за все спільна діяльність повинна мати цікаву мету та бути усвідомленою. Діти повинні конкретно знати, що вони хочуть досягнути в результаті спільної діяльності. Важливо, щоб така діяльність мала суспільно корисний зміст. В будь-якій спільній діяльності діти повинні відчувати, що вони є учасниками такої праці, результати якої потрібні оточуючим.

По-друге, діяльність дітей повинна бути різносторонньою і багатою за змістом, бо потреби, інтереси дітей різноманітні. їх потрібно виявляти, розвивати, щоб забезпечити всебічний розвиток дитини.

2) Висунення перспектив.

Спостереження показують, що великі загальнозначущі, цілі поставлені вихователем перед школярами без відповідної організації виконання і знання дітей не відчуваються ними як особисті і діяльність для їх досягнення часто особисто не мотивована. Потрібно формувати перспективи, спираючись на особисті інтереси та прагнення школярів.

3) Традиції - це хороший звичай, позитивний досвід діяльності колективу, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведін­ки, які успадковані від попередніх поколінь, передається з поко- ління в покоління.

У кожному навчально-виховному закладі, установі, на ви­робництві колективи повинні працювати над створенням мо­рально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням. Цікаві традиції складаються в багатьох школах: останній дзвінок; спортивні свята; святкові дні школи.

4) Створення активу. Виховний вплив учнівських колективів зростає, якщо в них функціонує учнівське самоврядування, коли діти виступають не тільки як виконавці, а і як організатори конкретних справ, відповідальні за неї, що вимагає прояву ініціативи, творчого підходу. Майстерність учителя-вихователя має бути спрямова­на на формування активу, стимулювання його діяльності.

5)Організація суспільної думки - наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.

6)Єдність вимог.

7)Діалектичність вимог.

8)Гуманний стиль і тон поведінки. При визначенні позиції педагога в дитячому колективі слід завжди виходити з поваги до особистості, цінності, неповторності кожної індивідуальності, будувати відносини на основі співробітництва, взаємодії, визнання свободи кожної людини.

На успішність розвитку і становлення колективу впливає ряд соціально-педагогічних факторів.

Глибоке знання вихователями наукових психолого-педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку ко­лективу.

Забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з колективом.

Володіння технікою створення перспективних ліній.

Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування.

Наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу.

Наявність традицій в життєдіяльності колективу.

Дотримання належного стилю і тону в колективі.

17. Виховні функції учителя початкової школи з додатковою спеціалізацією в галузі естетичного виховання. Своєрідність естетико-виховної роботи в молодших класах. Основні форми виховної роботи, її планування.

Підготовка вчителів початкових класів до естетичного виховання

молодших школярів – складний і багатоаспектний процес. Ефективне

розв’язання зазначеної проблеми, якість отриманих результатів

залежатиме від створення відповідних педагогічних умов. Педагогічними

умовами продуктивності процесу підготовки студентів до естетичного

виховання дитини можуть бути обставини, що сприяють розвитку творчої

активності, реалізації творчого підходу до розв’язання проблем

естетичного виховання молодших школярів, активізації естетичного

потенціалу особистості майбутніх педагогів, забезпеченню позиції

активних суб’єктів діяльності, гармонійному пізнанню навколишньої

дійсності. У контексті підготовки майбутніх фахівців до естетичного виховання

дитини вважаємо за необхідне ознайомити студентів із певною системою

вказівок та орієнтирів, які сприятимуть ефективному формуванню досвіду молодших школярів.

До основних виховних функцій вчителя належать:  • організаційно-мотиваційна – сприяє усвідомленню вихователями сутності виховного процесу та свого місця в ньому, забезпечує цілеспрямоване планування виховної роботи та її змістовну реалізацію, формування у вихованців мотивації вдосконалення і самовдосконалення, творче залучення всіх вихованців до виховного процесу;  • мобілізаційна – передбачає формування і розвиток у вихованців настанови на творче самовдосконалення, на постійний розвиток позитивних якостей та нівелювання негативних, на творче оволодіння знаннями, навичками, вміннями та опанування професійної майстерності;  • формувально-розвиткова – основна, базова функція, сутність якої полягає у формуванні та постійному вдосконаленні у вихованців соціально-ціннісних якостей, забезпеченні гармонійного розвитку особистості українського громадянина та ефективної самореалізації його творчого потенціалу в професійній діяльності;  • інформаційно-комунікативна – полягає в активному цілеспрямованому впливі на свідомість, підсвідомість, інтелектуальну, емоційно-почуттєву, вольову і мотиваційну сфери особистості вихованця, формуванні високої культури спілкування і загального етикету, правил повсякденної поведінки, розвитку соціально значимих цінностей серед вихованців;  • профілактично-перевиховна – полягає у прогнозуванні, попередженні та ліквідуванні негативних проявів поведінки, психолого-педагогічному попередженні девіантної поведінки, подоланні та усуненні негативних рис характеру вихованця, цілеспрямованому формуванні мотивації до постійного самовдосконалення;  • оцінково-контрольна – полягає в контролі, перевірці та оцінці результатів виховного процесу і внесенні в нього відповідних змін і корективів.

Особистісні знання в такому разі є результатом розвинених здібностей і

спрямованості, що впливають на сприйняття педагогічних явищ, ситуацій, а також на способи їх перетворення з наукових позицій.

Готовність до педагогічної діяльності в загальних рисах

характеризує і готовність до виховної позакласної та позашкільної роботи, яка, однак, має і свої особливості, зумовлені специфікою виховної роботи.

Планування значною мірою зумовлює результати та ефективність системи виховної роботи. Цілеспрямоване та чітке планування допомагає педагогам уникнути багатьох помилок і негативних явищ. Обгрунтований план дозволяє намітити загальні перспективи і конкретні шляхи вирішення поставлених виховних завдань. При грамотній організації планування план стане не формальної папером, а документом, здатним захистити педагога від необгрунтованих вимог і претензій, що доводить системний підхід до організації педагогічного процесу. 

При плануванні виховної роботи необхідно враховувати:  - Результати виховної роботи та висновки, отримані в ході аналізу;  - Виховні та організаційно-педагогічні завдання;  - Матеріали, поради та рекомендації педагогічної та методичної літератури з виховної роботи;  - Передовий досвід країни, міста, школи;  - Можливості батьків, громадськості;  - Виховний потенціал соціального оточення школи, підприємств, культурних установ;  - Традиційні свята навчального року;  - Події, факти, пов'язані з життям країни, міста, села;  - Події, дати, пов'язані з життям і діяльністю видатних людей;  - Традиції школи;  - Справи проводяться найближчими культурними установами;  - Пропозиції педагогів, учнів, батьків.

Керівна роль педагогів у процесі планування не означає, що дітям відведено пасивну роль виконавців. У міру розвитку колективу та учнів частина організаторських функцій передається активу школярів, органам самоврядування дітей; інформація, отримана від школярів, часто є визначальною при висуванні перспектив, виборі змісту і форм роботи, вносить суттєві корективи у задуми педагогів, так як всі виховні впливи повинні бути зорієнтовані на дітей - враховувати і розвивати їх потреби та інтереси. 

У практиці складаються самі різні плани, їх можна класифікувати за різними підставами [2].  1) За охопленням змісту:  - Комплексний (загальний) план: планується діяльність в усіх її напрямках та видах. Наприклад, план виховної роботи план роботи педагога з дитячим колективом;  - Тематичний план: планується один напрям або вид діяльності, Приміром, плани роботи з батьками, план профорієнтації та інші,  - Предметний (конкретний) план: планується одне конкретну справу. План конференції,; план підготовки і проведення класного години і т. д,  2) За тривалістю планованого періоду:  - Довгостроковий (перспективний): план на тривалий період часу (рік і більше). План роботи установи на рік, планпрофорієнтаційної роботи з учнями старших класів (на 2 роки);  - Етапний (періодичний; план: це план середньої перспективи, коли планується якийсь певний етап далекої перспективи (чверть, півріччя);  - Короткостроковий: план найближчої перспективи, коли планується досить короткий відрізок часу (частина етапу, періоду), Приміром, план роботи на місяць, на тиждень, її декаду;  - Оперативний: плануються конкретні найближчі дії. Найбільш поширений план дня.  Перераховані види планів тісно взаємопов'язані: кожний наступний конкретизує, уточнює, коригує попередній.  3) В залежності від суб'єкта планування  - Індивідуальний планує одна людина;  - Колективний: планувати може великий колектив, частина колективу, група. Педагог може організувати колективнепланування в дитячому об'єднанні. Колективний або індивідуальний підхід до планування може розглядатися і як спосіб його здійснення, тому при виборі індивідуального або колективного способу планування треба обов'язково пам'ятати про те, що суб'єкт планування повинен бути той же, що і суб'єкт реалізації плану. Практика ж показує, що одним з частих протиріч у педагогічному процесі є невідповідність між тим, хто планував, і тим, хто буде брати участь у реалізації плану,  4) За масштабом планування  - Загальношкільні плани, які передбачають участь у планованій роботи дітей різних класів, педагогів, батьків (план роботи учнівського колективу, план виховної роботи школи, план загальношкільного справи);  - Плани первинних колективів

- План методичної роботи з вчителями з питань виховання школярів;  - План контролю за організацією та результатами виховної роботи?  - Плани клубів, штабів, рад, музеїв та інших шкільних об'єднань;  - Перспективні плани роботи за напрямками виховання на кілька років (3, 5,10), наприклад, по естетичному вихованню чи моральному освіті;  - Плани підготовки і проведення загальношкільних справ.  У класному колективі найчастіше складають:  - План виховної роботи класного керівника (на чверть, півріччя, рік);  - План учнівського колективу;  - План роботи колективу з найважливішого напрямку на певний період (місяць, рік, кілька років), наприклад пошукова робота, робота з молодшими та ін.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ Позакласна виховна робота Колективні творчі справи (КТС) Колективне планування виховної роботи Позашкільні заклади в системі освіти і виховання

Під «формою» розуміється зовнішнє вираження будь-якого змісту. «Форма виховної роботи» - це спосіб організації і вираження змісту виховного процесу.  Форми виховної роботи поділяються на заходи, справи, ігри (Є. В. Титов).  Заходи - це заняття, події, ситуації, організовані педагогами відповідно до мети та завданнями виховної діяльності.  Справи - ​​спільна діяльність, важливі події, здійснювані членами будь-якого колективу.  Ігри - це уявна або реальна діяльність, організована в колективі з метою відпочинку, розваги, навчання.  За час проведення форми поділяються на:  - Короткочасні,  - Тривалі,  - Традиційні.  За видами діяльності різняться:  - Форми навчальні,  - Трудові,  - Спортивні,  - Мистецької діяльності.  За способом впливу педагога:  - Безпосередні,  - Опосередковані.  По суб'єкту організації:  - Діяльність організується педагогами, батьками, іншими дорослими,  - Діяльність організується на основі співробітництва,  - Ініціатива в організації діяльності належить дітям.